Криворізькі "бігуни": насилля заради насилля
У середині 1980-х — початку 1990-х років у Кривому Розі вирували «бігуни» – так називали підліткові угрупування, які вчиняли набіги проти один одного. За 10 років вони залишили за собою чимало жертв: десятки вбитих, тисячі поранених, та ще більше постраждалих, які отримали як фізичні, так і психологічні травми
Авторами та ведучими проєкту стали Катерина Сергацкова, головна редакторка видання "Заборона", яка досліджувала цю тему раніше та висвітлювала її в медіа, та Федір Попадюк, керівник подкастів на "Українська правда". Прослухавши, розповідаємо про феномен "бігунів" та чому їх історія може повторитися знову.
Ультранасильство у чистому вигляді
Проєкт складається із п'яти епізодів, кожен із яких розповідає історії людей, які в тій чи іншій мірі брали участь у кривавих подіях, які тероризували криворожан протягом років. "Бігуни" – це групи підлітків від 12 до 17 років, які об'єднувалися в банди за територіальною ознакою та воювали між собою, використовуючи саморобну вогнепальну та вибухову зброю.
Доволі схожі явища відбувалися майже в усіх містах колишнього Радянського Союзу, однак унікальність Кривого Рогу – в масовості та жорстокості. Криворожани пригадують, що майже у кожному класі хтось один бігав. Їх порівнюють із героями книг "Механічний апельсин" та "Володар мух", адже головною метою було насилля заради насилля. Бігуни мали свою ієрархію, своєрідний кодекс честі та навіть візуальну айдентику.
Зародження руху
Вважається, що у 20-х – 30-х роках минулого століття у Кривий Ріг звозили ув'язнених працювати у шахтах. Як правило, ці люди були малограмотними та зловживали алкоголем. Згодом вони осіли і передали відповідне виховання дітям, породивши покоління бігунів. Однак краєзнавець Володимир Казаков цю версію спростовує. Він вважає, що у виникненні феномену винний не криміналітет, а демографічний бум 60-х.
Після війни розростався криворізький металургійний завод, у місто масово приїжджала молодь. На кінець 80-х населення міста нараховувало 800 тисяч людей, однак і соціальна і культурна сфера дуже відставали і не могли зайняти таку кількість людей. В результаті чого формувалися замкнені спільноти, які не сприяли розвитку духовності.
Поодинокі сутички між криворижанами за поділ впливу і території виникали ще на початку 60-х, однак справжнє зародження руху відбулося у 80-х. За однією з версій, приводом стала бійка на одній із шкільних дискотек. Після цього інциденту протягом 10 років без крові не проходило ані дня.
Участь у набігах
Існує міф, що бігали виключно підлітки з неблагопристойних сімей. Однак, це не так. До бігунів приєднувалися за бажанням, часто під впливом однолітків чи з бажання помститися. У бігунів була своя ієрархія. "Рульом" називали керівника банди, його обирали на безстроковий термін за голосуванням. Кожен "Руль" мав заступників, які слідкували за дисципліною, зброєю, казною та займалися розвідкою.
Існували й свої касти. "Пупсами" вважали підлітків віком 12-13 років, далі йшли "Мультики" – 14-15 років і, своєрідні ветерани, "Старшаки". Аби перейти у статус "Старшака" необхідно було мати дворічний стаж набігів. Крім того, "Старшаки" мали розширені повноваження, адже лише вони мали право скинути "Руля".
Головним розпізнавальним атрибутом бігуна слугував ремінь. Початківці носили Rifle, досвідчені – FuS. Велике значення мали й головні убори. Влітку носили бейсболку "USA", колір якої видавав приналежність до району. Взимку ідентифікувати угруповання можна було за кольором помпона на шапці.
Зброю бігуни виготовляли самостійно. Зокрема, робили "самопали", які складали із трубки, заповненою сіркою, порохом чи рибацькими гачками. Пістолет створювали з іграшкового маузеру, поєднуючи з автомобільною антеною.
Був у бігунів і свій кодекс. Карали за недотримання дисципліни у банді, дезертирів могли покалічити. На дискотеках не дозволялося танцювати у середині кола, за це лупцювали навіть вчителів. Кожне угрупування мало "пісню пам'яті", під час якої вшановували честь загиблих. За танець під час пісні могли вбити, навіть присутність на місці представників правоохоронних органів не могла цьому перешкодити.
Справа бігунів
За часів Радянського Союзу про бігунів замовчували та вдавали вигляд, що проблеми не існує. Висвітлювати проблему у ЗМІ та подавати заяви у міліцію розпочали лише у 90-х. На той час налічували понад 50 угруповань, у кожному від 10 до 50 підлітків.
За 10 років існування, рух налічував понад десяток тисяч підлітків. Здебільшого, від бігунів постраждали самі бігуни. Однак, були й випадкові жертви. Наприклад, 14-річний Олександр Жердєв, який не перебував у жодному з угруповань, отримав кулю від бігунів, яка застрягла у хребті. З того часу він пересувається на інвалідному візку.
Через недоліки законодавства, міліція майже нічого не могла зробити. Найчастіше діти підпадали за статтею за хуліганство, яка не передбачала серйозних покарань. Ба більше, через вік бігунів вони не могли нести кримінальну відповідальність.
Кардинально ситуація змінилася на початку 90-х, коли до справи підключилася міська влада. У кожному районі працювала оперативна група карного розшуку, яка займалася виключно справами бігунів. Крім того, влада ухвалила рішення, яке дозволило притягувати до відповідальності цілі угруповання, зокрема їхніх батьків за неналежне виховання дитини.
Занепад та наслідки руху
Набіги продовжувалися до кінця 94-го року, а їх занепад пов'язують з успіхами роботи карного розшуку. Однак найбільш вірогідною причиною стало те, що на зміну бігунів прийшли інші. У середині 90-х у місті вибухнула організована злочинність. Кожен підприємець платив данину, тож частина бігунів перейшла під контроль криміналітету, почавши займатися рекетом. За словами очевидців, 80% бігунів перетворилися на наркоманів та потрапили у в'язницю. Чверті вже немає в живих.
Бігуни припали на десятиріччя, коли людство втратило всі життєві орієнтири. Як наслідок — молодь не змогла знайти вдалі приклади для наслідування і відповіла насиллям на суспільні потрясіння. Їх історія яскраво демонструє що стається, коли держава не реагує на зміни у соціумі.
Як бачимо, підлітковий бандитизм нікуди не зникає, а навпаки адаптується під соціокультурні зміни. За останні 10 років підліткова злочинність знизилась в 4,5 рази, однак ми вже спостерігаємо відносно нове явище — кібербулінгу. За дослідженнями UNICEF понад 20% підлітків за два місяці ставали жертвами булінгу, стільки ж – визнали себе булерами.
На прикладі бігунів стає зрозуміло, що традиційні методи покарання у вигляді обмеження волі не допомагають кривдникам змінитися на краще. Навпаки, природною реакцією на жорстокість стає ще більша жорстокість та агресія, що призводить тільки до зростання рівня злочинності. Тож для боротьби із сучасними бігунами потрібно використовувати нові методи, аби не повторювати минулих помилок.
Почути реальні історії героїв — колишнього учасника набігів, правоохоронця, який розслідував справу "бігунів" та тих, хто були свідками кривавих подій — можна у документальному аудіосеріалі "Біжи".
До спільного виробництва аудіосеріалу команда MEGOGO Audio запросила команду медіа "Заборона", які досліджували цю тему раніше та висвітлювали її. Творча група спілкувалась з очевидцями подій та запросили експертів, які досліджували справи бігунів. Під час запису аудіосеріалу команда використовувала різні звуки, що додають сюжету особливої динаміки і створюють для слухача атмосферу реальності.
Послухати аудіосеріал "Біжи" можна безкоштовно у мобільному додатку MEGOGO у розділі "Аудіо" на смартфонах на базі iOS та Android, а також в автомобілях з аудіосистемою Android Auto та Apple CarPlay.
