Освальд Мослі – символ британського колабораціонізму
Безумовно ніхто не любить явище колабораціонізму – коли людина йде на співпрацю з небезпечним ворогом. Особливо це стосувалося Другої світової війни, коли не існувало питання про «подивитися в очі Гітлерові і знайти там бажання фюрера про мир». Колабораціоністи у Другій світовій війні були по всій Європі, і навіть у Британії, яка ніколи не була окупована, однак на території якої все ж таки знайшовся чоловік, який був готовий перемовлятися з Гітлером. І не лише про мир, а й навіть про дружбу, це при тому, що авіація Люфтваффе нещадно бомбардувала Лондон.
Цього чоловіка звали Освальд Мослі. Він народився 16 листопада 1896 року в місцевості Мейфер району Вестмінстер у Лондоні. Його родина мала давнє аристократичне походження. Один із предків Освальда – Ніколас Мослі був градоначальником Лондона в роки Єлизавети І й за заслуги королева нагородила його родинним гербом та девізом – Mos Legem Regit (Традиція панує законом).
Благородне походження дало змогу Освальдові отримати престижну освіту в приватній школі Вінчестера. У 1914, коли йому було 18, він поступив у Королівське військове училище, з якого пішов того ж року воювати на Західному фронті.
Після Першої світової Мослі одразу ж пішов у політику. Спершу він, як аристократ, став депутатом від Консервативної партії, і був, до слова, наймолодшим членом палати общин на той час.
Юному Освальдові Консервативна партія здавалася політсилою патріотів, які створять країну гідну своїх героїв. Заради кар'єри він навіть одружився з Сінтією Керзон – донькою того самого політика-консерватора Джорджа Керзона, який провів знамениту лінію (умовна демаркаційна лінія, запропонована Джорджем Керзоном як можливий кордон перемир'я у війні між більшовицькою Росією і щойно відновленою Польською республікою під час Польсько-радянської війни – ред.).
Однак згодом Мослі почав розчаровуватися в консерваторах, які були зовсім не зацікавлені в проблемах робітничого класу та ветеранів війни. Тож у 1924-му він прийняв рішення перейти в Лейбористську партію. Разом з ним до лейбористів примкнула й дружина.
У Лейбористській партії сер Освальд був міністром без портфеля, тобто членом уряду, який не є очільником міністерства, однак має певні повноваження. Пройшов час, й Мослі пішов і від лейбористів. Він був розчарований в британській політиці загалом – йому не подобалося те, що поруч з урядом, який намагається щось робити, є опозиція, яка заважає працювати і все одно отримує гроші з бюджету.
Йому не подобалося те, що країною керують люди, які не вміють цього робити. Мослі прагнув, аби Британією керували професіонали, які добре знаються на своїй справі, а не політики, мета яких – якомога більше задурити голову своєму електоратові.
Освальд Мослі почав шукати третій шлях для Британії. Його він знайшов в Італії, де на той час був Беніто Муссоліні. Познайомившись із дуче, Мослі переймає його ідеологію. Так виникає Британська спілка фашистів (далі – БСФ), на яку пізніше ще більше вплине німецький націонал-соціалізм.
Сер Освальд зміг познайомитися з фюрером завдяки своїй коханці (дружині Сінтії він постійно зраджував). Згодом Сінітія вона померла від перитоніту і його другою дружиною стала леді Діана Мітфорд, саме та, що познайомила Мослі з Гітлером.
Леді Діана була однією з шести знаменитих доньок Девіда Фрімана-Мітфорда, 2-го барона Редесдейльського. Вона була справжньою красунею, яка подобалася багатьом чоловікам.
Вона зустрічалася з сином Вінстона Черчилля Рендольфом, але згодом вийшла заміж за Брайяна Ґінеса (власника пивоварні, яка й досі видає знамениту книгу рекордів). Пізніше Діана почала зраджувати Ґінесові з сером Освальдом Мослі.
Діана з Брайяном розлучилися, і лише через пару років вони взяли шлюб з Мослі. Церемонія проходила в маєтку самого Йозефа Ґеббельса. Але як так сталося, що подружжя Мослі було настільки близьким до нацистських верхівок?
Все почалося вже через рік після приходу нацистів до влади. Діана відвідала з'їзд НСДАП у Нюрнберзі. На цей з'їзд Діана взяла із собою молодшу сестру – дев'ятнадцятирічну Юніті Валькірію Мітфорд.
Після цього з'їзду сестра вирішила особисто познайомитися з самим Адольфом Гітлером. Поїхала до Мюнхена, де знайшла улюблений ресторанчик фюрера. Коли вона зайшла в цей ресторан, на неї одразу ж звернули увагу. Так вона потрапила до найближчого оточення фюрера (за непідтвердженими даними була його коханкою).
Юніті познайомила з фюрером Діану, а та у свою чергу познайомила з Гітлером Мослі. Освальд почав переймати більшість нацистських практик та атрибутів. Тепер члени БСФ повинні були ходити колонами в чорних сорочках.
Символом БСФ став червоний стяг з синім кругом, всередині якого – біла блискавка (до знайомства з нацистами символом руху була запозичена від італійців фасція – атрибут влади володарів в епоху римської імперії). Британські фашисти навіть почали використовувати римський салют, як привітання.
Провідним атрибутом, який британці запозичили у німців, став антисемітизм. Мослі почав звинувачувати єврейство в бідах Британії, а після Другої світової – і в тому, що війна почалася через них. Водночас він додавав, що Гітлер у розв'язанні цієї війни був винен не менше. Ще однією позицією Мослі була та, що він не ненавидів абсолютно усіх євреїв, а лиш деяких.
Саме антисемітизм призвів до того, що БСФ була дискредитована. Спершу стався так званий випадок в "Олімпії" 22 квітня 1934 року. Мослі орендував приміщення конференційного центру "Олімпія", в якому планував виголосити наймасштабнішу промову у своїй політичній кар'єрі.
На цьому з'їзді повинно було бути понад 10 тисяч прихильників фашизму, та й просто зацікавлених громадян. Однак квитки на цей захід почали скуповувати противники Мослі з числа лівих, ірландських та єврейських громад. Противники Мослі навмисне скуповували квитки для того, аби задати якесь незручне питання, чи просто перекричати його.
Їхній план спрацьовував – коли хтось перекрикував Мослі, то лідер БСФ на деякий час замовкав аби зосередитися і продовжити. Проте противники фашизму досить дорого заплатили за те, що перебивали опонента. Чорносорочечники БСФ, які мали б слідкувати за порядком під час промови, виводили сміливців на вулицю, де їх били й не пускали назад у залу.
Після "Олімпії" багато газет почало писати, що фашисти фізично розправляються з тими, хто задає питання. Це був перший великий провал БСФ.
Другий такий провал відбувся 4 жовтня 1936 на Кейбл-Стріт – вуличці у Вайтчпеллі, місцевості на сході Лондона, де жили переважно євреї. Фашисти на чолі з Мослі вирішили провести на Кейбл-Стріт ходу, використовуючи різні антисемітські гасла.
Однак противники Мослі, до яких переважно входили комуністи, анархісти, лейбористи, члени профспілок, а також ірландці та євреї, вирішили вигнати фашистів зі Східного Лондона.
Коли хода фашистів почалася, то антифашисти поставили барикаду. Поліція намагалася пропустити Мослі та його прихильників, однак його опоненти почали всіляко перешкоджати цій ході, вигукуючи антифашистські гасла та кидаючи в противників палки та сміття. Згодом все дійшло до прямих сутичок з поліцією.
Оскільки антифашисти дуже сильно переважали кількісно (їх було десь до 100 тисяч проти 2-3 тисяч демонстрантів БСФ, яких б навіть 6 тисяч поліцейських не врятували), Мослі відступив. Він так і не зміг пройти по Кейбл-Стріт.
Мослі був проти війни з Німеччиною. Так, як Медведчук і досі є дуже близьким до Путіна, Мослі був близьким до Гітлера. Разом з тим Мослі тоді, як і Медведчук зараз, маніпулював тим, що війна – це зло, оскільки сам пам'ятав Першу світову війну.
Автор даної статті не хоче сказати, що війна – це добре. Війна – це справді погано. Однак Мослі закликав до миру з Німеччиною, а вже через кілька місяців авіація Люфтваффе бомбила Лондон.
Як тільки прем'єр-міністром Британії став Вінстон Черчилль, Британська спілка фашистів була заборонена, а Освальда Мослі кинули до в'язниці Головей. Пізніше до нього в камеру посадили і дружину Діану.
Що ж стосується сестри Діани Юніті Мітфорд, то для неї звістка про початок Другої світової війни стала справжнім шоком. Дві рідні їй країни, Німеччина та Британія, тепер воювали між собою.
Дівчина намагалася покінчити з собою зробивши постріл в голову, однак виживала, а куля так і назавжди залишилась в її голові. Через три роки після завершення Другої світової, Юніті померла від менінгіту викликаного тією злощасною кулею.
А от подружжю Мослі в ув'язненні жилося в досить добре. Вони перебували у комфортних умовах через поганий стан здоров'я сера Освальда. Він мав змогу вивчати німецьку мову та культуру Стародавньої Греції, однак був позбавлений можливості бачитися з сином Максом (йому було всього 10 місяців коли ув'язнили батьків).
Освальда та Діану відпустили на волю в 1943-му, після 3 років ув'язнення. Після війни Освальд Мослі вже не був таким же ж відомим політиком, як в 30-ті. Він намагався знову об'єднати довкола себе британських ультраправих і навіть створив нову політсилу під назвою Юніоністський рух (ЮР).
ЮР займався проповідуванням ідеї об'єднання всіх європейських націй проти нового ворога – комунізму. Однак цей рух був маргінальним, а сам Мослі давно став політичним трупом.
Сер Освальд також вже не проповідував ідей фашизму, хоча від антисемітизму не відмовився – був одним із перших, хто публічно заперечив Голокост, звинувачував світове єврейство у розпалюванні Другої світової війни, а Діана навіть називала Гітлера милим.
Остаточно кар'єра Освальда Мослі почала йти на спад у 1970-х. Тоді ж він перебрався до Франції, де помер 3 грудня 1980 в місті Орсе, що під Парижом.
