«Південне Чикаго». До історії катеринославських нальотчиків
У 1915-1916 роках кримінальна ситуації в місті Катеринославі, виходячи з аналізу поліцейської звітності, значно загострилась. У відповідності до даних кримінальної статистики в степовому мегаполісі експонентно зростала кількість скоєних тяжких злочинів: розбійницьких пограбувань, вбивств з використанням вогнепальної зброї, збройних нальотів на торгівельні та фінансові установи, зґвалтувань, тощо.
Причини спалаху кримінальної злочинності крилися, насамперед, в складній соціально-економічній та суспільно-політичній ситуації, яка була спричинена військовими діями та загальною стагнацією господарської системи країни, що призвело до різкого погіршення матеріального становища більшої частини населення міста.
В означений період Катеринослав був переповнений тисячами знедолених біженців з районів бойових дій, які часто-густо не мали достатніх засобів для існування. Безвихідне матеріальне становище, втрата роботи та колишнього соціального статусу сприяли швидкій маргіналізації даної групи населення та її активному включенню в кримінальну діяльність злочинного світу міста.
Місцева поліція відзначала той факт, що до Катеринослава – багатого промислового центра Півдня України – потягнулися розрізнені групи професійних кримінальних злочинців з інших регіонів країни, які прагнули поліпшити своє матеріальне становище за рахунок містян та їх статків.
Варто відзначити той факт, що ці групи дедалі ставали більш організованими та чисельними, здатними кинути зухвалий виклик органам місцевого правопорядку у боротьбі за владу в місті. Інтенсивна соціальна маргіналізації та пауперизація міського населення продукувала зростання загальної кількості кримінальних злочинів.
Одним з стабільних джерел розширення соціальної бази місцевого криміналітету було дезертирство з російської імператорської армії. Особливо загрозливий характер дана тенденція набула в другій половині 1916 року.
Більшість дезертирів перебувала на нелегальному становищі, мала навички використання вогнепальної зброї, чудово розбиралась в тактичній обстановці.
Крім того, вона була здатна чинити запеклий збройний опір місцевій поліції, відзначалась особливою агресивністю та жорстокістю, що стало результатом тривалого перебуванні на фронті, яке характеризувалось знеціненням людського життя, деградацією морально-етичних норм, зумовленою дегуманізованим змістом самої війни.
Де-факто, військовий конфлікт продукував гостре протистояння в тилу, що призводило до різкого падіння авторитету влади, формувало прагнення маргінальних прошарків міського населення вирішити всі поточні соціально-економічні та господарські проблеми виключно насильницьким шляхом за рахунок заможних верств. У Катеринославі бути заможним та успішним ставало все дедалі небезпечніше.
На загальну кримінальну ситуацію в столиці степового краю істотним чином впливала та обставина, що місто було переповнено зброєю, яка надходила з фронту, вироблялася на військових заводах, зберігалася в казармах та на складах місцевого військового гарнізону.
Міській поліції було вкрай складно протистояти загальному зростанню кримінальної злочинності, в першу чергу, через хронічний дефіцит фахівців, зумовлений масовою мобілізацією на фронт, недостанім фінансуванням міської поліції з боку органів місцевого самоврядування.
Зокрема, катеринославське губернське земство відмовило міській поліції виділити кошти на її утримання, що позначилось на характері протистояння зі злочинністю в місті.
Всі перелічені чинники сприяли тому, що місто накрила потужна хвиля бандитизму. Катеринослав став ареною жорсткого протистояння місцевого поліцейського розшукового відділення та агресивного міського криміналітета.
Поліція міста не полишала виконувати покладених на неї державою функцій з охорони громадського правопорядку, захисту прав та майнових інтересів пересічних мешканців міста.
Варто зазначити, що в 1916 році містом покотилася серія зухвалих розбійницьких нападів, скоєних невеликою, проте добре організованою групою катеринославських нальотчиків. До складу бандитського угруповання входили Дмитро Аніскін, Йосип Шиманський, Мейєр Раскін, Ілля Некрасов, Сергій Черкасов, Олександр Нестерович та Григорій Локотюхов.
Брак архівних матеріалів унеможливлює детальну реконструкцію та аналіз соціального складу та характеру даного кримінального угруповання, проте очевидно, що група була досить добре організована та озброєна, з чітко розподіленими ролями та функціями.
Впродовж літа-початку осені 1916 року вона здійснила низку кривавих нальотів на будинки заможних містян, торгівельні заклади, фінансові установи.
Жертвами бандитського угруповання стали заможні містяни, здебільшого представники купецької верстви, які зберігали у своїх оселях коштовності та гроші. Судячи з загальної кількості пограбувань банда була досить добре проінформована про фінансовий та матеріальний стан катеринославських підприємців.
Так, 29 серпня 1916 року на Покровській вулиці у дворі будинку Степанової бандитами було здійснено зухвале вбивство урядника Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії Дмитра Щеглова.
Нам достеменно не відомі чим були викликані реальні мотиви вбивства бандитами поліцейського пристава: особистою помстою чи намаганням заволодіти табельною зброєю правоохоронця.
Проте, кримінальне угрупування розпочинає свій злочинний шлях з зухвалого виклику, який був кинутий правоохоронним органам старого Катеринослава. Останні змушені були його прийняти, розпочавши активне полювання на небезпечних злочинців.
Через декілька днів, 3 вересня 1916 року банда зробила озброєний нальот на будинок № 24 по вулиці Надеждинській. Дана спроба бандитського нападу виявилась назагал невдалою та провальною. Злочинці зробили лише два постріли в гору зі зброї та втекли з місця пригоди, оскільки були чимось налякані. Щоправда, перша невдача збройного нальоту не зупинила мисливців за легкою поживою.
Зокрема, 8 вересня 1916 року бандою був здійснений озброєний напад на будинок №8 по вулиці Мостовій, в якому мешкав заможний купець Ісаак Перельман.
У результаті нальоту бандитами було вилучено у потерпілого речей та коштів на суму понад 2000 рублів. Легкі кошти та успішність скоєного злочину запаморочили голову злочинцям та надихнули на нові правопорушення.
Вже, наступного дня, 9 вересня 1916 року банда зробила нальот на чергового представника купецького істеблішменту міста. Бандитами був пограбований Мордко-Бер Царгородський, який мешкав на вулиці Стародворянській в будинку №8.
У купця бандитами було реквізовано ряд коштовних речей та коштів на суму 1480 рублів. Представники кримінального угруповання вирішили не зупинятися на своєму шляху: в місті було ще багато заможних торговців та купців, які мали чималі статки.
14 вересня 1916 року бандитами був здійснений напад на будинок Самуїла Когана на Суворовській вулиці. В результаті нападу вони вилучили у потерпілого 600 рублів. Даний нальот дещо розчарував кримінальників, які розраховували на більш солідну грошову здобич.
Вже 16 вересня 1916 року ними був скоєний озброєний напад на Мейєра Тилеса, який мешкав у власному будинку на П'ятому Озерному узвозі. Загальна сума речей та коштів, забраних бандитами у потерпілого становила 3700 рублям.
Удача знову посміхнулася злочинцям, які почали відчувати повну безкарність за скоєні правопорушення. В той де день вони пограбували Семена Павловського на суму понад 5000 рублів.
Серія вкрай зухвалих нальотів та пограбувань сприяла тільки посиленню оперативної роботи катеринославського розшукового відділення, всі наявні людські сили та матеріальні ресурси якого були кинути на затримання небезпечних злочинців, які своїми грабунками тероризували містян, сіючи в місті атмосферу страху та паніки, особливо серед заможних верств. Влада міста та губернії прагнули за будь-яку ціну зупинити розгул кримінальної стихії
Як випливає з матеріалів поліцейських звітів, злочинці довідались про плани катеринославський поліцейських, які вели на них активне полювання. Кримінальники вирішили завдати поліції міста нищівного удару – здійснити напад на самих поліцейських – службовців розшукового відділення Катеринославського поліцейського управління.
Дана акція повинна була стати своєрідною демонстрацією сили міського криміналітету. Так, 18 вересня 1916 року бандитами на Петроградській вулиці міста був скоєний розбійний напад на чинів Катеринославської розшукової поліції.
Користуючись несподіваністю злодіям в жорсткій перестрілці вдалося поранити поліцейського наглядача Шабранського та агента Калиновського. Агент катеринославської поліції Голік отримав контузію в результаті використання бандитами ручної гранати.
Петроградська вулиця міста перетворилась на справжнє поле бою. Попри несподіваність нападу, бандитам не вдалося знешкодити особовий склад розшукового відділення, який виявив готовність до такого роду несподіванок.
На боці поліцейських був значний досвід боротьби зі злочинцями, відпрацьовані до автоматизму стрілецькі навички, вміння мобілізуватися в критичний момент. Поліції вдалося дати гідну відсіч зухвалим бандитам, які не очікували такого шаленого опору з боку правоохоронців.
У результаті нападу чинами катеринославського розшукового відділення були обезброєні та затримані Дмитро Аніскін, Йосип Шиманський та Мейєр Раскін. Під час затримання поліцією були вбиті Ілля Некрасов та Сергій Черкасов, що деморалізувало решту подільників з злочинної групи.
Олександру Нестеровичу та Григорію Локотюхову вдалося втекти з місця пригоди. Проте, згодом вони будуть затримані нижчими чинами поліції.
Згодом після проведеного слідства справа банди була передана до військового суду, який закінчився винесенням смертних вироків.
Так закінчилась історія однієї з кривавих банд нальотчиків старого міста. Завдячуючи місцевим силовикам старий Катеринослав попри наявність певних передумов так й не перетворився на Чикаго півдня імперії на самому кінці її історії.
