“На рівні держави схаменулися вшановувати Праведників коли майже нікого не лишилося”
14 травня вперше в історії незалежної України буде відзначати День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. У світі таких людей називають Праведниками, а держава Ізраїль та Меморіальний комплекс історії Голокосту Яд Вашем нагороджують їх почесним званням Праведник народів Світу. 2659 людей, які проживали на території сучасної України, визнано Праведниками народів Світу, проте на сьогодні в живих залишилося менш як 17 героїв
Україна є унікальною державою, де окрім Праведників народів світу є Праведники України та Праведники Бабиного Яру - це звання було започатковано Єврейською радою України під керівництвом Іллі Левітаса. Його отримають люди, які наприклад рятували євреїв за гроші.
За критеріями Яд Вашем, вони не можуть бути Праведниками народів світу через отримання винагороди. Проте, вони ризикували своїм життям, бо у роки Другої Світової на теренах України за рятування життя єврея вбивали і рятівника, і усю його родину.
Восени минулого року пішла у засвіти легендарна Софія Ярова, голова Асоціації Праведників народів Світу, Праведників України та Праведників Бабиного Яру. Під час нацистської окупації у Києві вона та її мати, Єфросинія Бойко, врятували від загибелі 7 євреїв.
Софія Григорівна була одним з найбільш активних захисників інтересів Праведників народів світу, разом з покійним Іллею Левітасом. Софію Ярову поважали усі перші особи держави. Вона завжди піклувалася про інших і зверталася по допомогу для Праведників, бо деякі з них змушені були виживати на мізерну пенсію, до впливових осіб.
Про життєвий шлях Софії Ярової нам розповіла донька Праведниці, член Національної Спілки художників України - Ганна Ярова.
На Вашу думку, наскільки добре в Україні підтримують Праведників народів Світу та їхні родини?
На жаль, так склалося, що в нашій державі героїв шанують і прославляють переважно після смерті. І ці відважні люди не лише Праведники. Як на мене - байдужість до історії є однією з тривожних ознак гуманітарної кризи в нашому суспільстві.
В Україні офіційна історія українських Праведників народів Світу розпочалася в 1991 році і триває до цієї пори. Щороку посольство Ізраїлю вручає відзнаки новим героям. Сталої державної підтримки ці люди не мають.
У минулому році Київська міська адміністрація за ініціативи Віталія Кличка перерахували допомогу Праведникам - 7000 грн.
Переважно їм приватні організації: Хесед-Джоінт, американський фонд підтримки Праведників, в нас - ВБФ "Заради тебе" Юлії Голденберг, поклав на себе обов'язок піклуватися і допомагати Праведникам і ліками, і ремонтами, і необхідними речами.
Саме Юля 9 років тому запровадила традицію прийомів у мерії та Верховній раді за участю Праведників. На зустрічі із Праведниками запрошували дипломатичний корпус, політиків, впливових людей. Праведників вшановували і завжди дарували продуктові набори.
Не так давно до традиції вшанування Праведників долучилася ти. Твоя допомога стала помітною і вагомою. Раніше історіям Праведників не вистачало інформаційного розголосу, твої фільми оживили історію і закарбували голоси, сльози і посмішки наших героїв.
Чи допомагають іноземні фонди?
Так. Благодійний фонд Праведників народів Світу з США допомагають лише поки Праведник живий. Коли Праведник помер, то ніякої допомоги вже немає. Хоча є родини, де Праведники померли ще до 1991 року, та взагалі не бачили ніяких виплат.
Зазвичай розмір допомоги живим Праведникам - декілька сотень доларів на квартал.
Що Вам не подобається в ставленні до Праведників?
Найболючіше, що на рівні держави схаменулися вшановувати Праведників коли майже нікого не лишилося в живих.
Ставлення до літніх людей - є лакмусом культурного середовища. Я спостерігала моменти, коли рівень культури вимагав бути вищим, дехто відвідував прийоми, щоб зустрітися з високопосадовцями, дехто презентувати себе.
Реально системно допомагали Хесед, Юля Голденберг, ти, і деякі равіни, іноді Кличко, іноді Гройсман. Гірко було дивитися, що дехто прийшов, перетерли з послами та бізнесом, а до Праведників рідко хто підходив.
Таке ж ставлення до ветеранів. Суспільство схиблене. Бо ті олігархи та бізнесмени свої гроші на той світ не заберуть, а на реальну добру справу перед світом 100 гривень їм шкода.
В якому році Ваші бабуся Єфросинія і мама Софія отримали звання Праведників народів Світу?
У вересні 1997 року. Вручення проходило в Українському домі, концертна зала вщент була заповнена рятівниками з усієї України. Багато хто розповідав свою історію. Потім дивилися документальні фільми. Цей захід запам'ятався зворушливими урочистостями. Особисто я чотири години відплакала.
Що розповідали? Наприклад, як видерлися з-під розстріляних тіл і шукали допомоги, стукали в двері до сусідів, друзів та незнайомих людей у пошуках порятунку і як ті
брали на себе опіку над постраждалими. Від тих подробиць волосся ворушилося на голові.
Як склалися відносини Вашої сім'ї з сім'єю врятованих?
Мама і тітка Мая Липницька дружили усе життя. З 1992 року по радіо лунали оголошення про те, що шукають людей, які рятували євреїв під час війни. Тітка Мая прийшла до нас і сказала мамі: "Соня, давай подамо свідчення, ви ж з мамою нас врятували! Потрібно про це розповісти ". Мама відповіла, що пальцем не ворухне. Тоді тітка Мая особисто свідчила, збирала документи, і надіслала їх в Яд Вашем.
Згодом, надійшла звістка, що маму і бабусю (бабусю посмертно) було нагороджено званням Праведників народів Світу. Світлана, донька Маї, ще минулого року на 95-річчя вітала маму. Я так вважаю, що Липницькі не давали інтерв'ю, бо для них ці спогади були дуже важкі і болючі.
