Перша присяга військової частини ЗСУ на вірність Україні
Присягу склали офіцери та солдати полку, і просто гості цього дійства, які були військовослужбовцями запасу. Тому, хто прийняв присягу на вірність народу України активісти руху дарували плакат з зображенням Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою українського козацтва, Української Повстанської Армії та загалом усього українського воїнства.
6 грудня в Україні всі колишні і теперішні військовослужбовці ЗСУ святкують як день Збройних Сил України, або по-простому День української армії. В цей день у 1991 році Верховна Рада України ухвалила закони України "Про оборону України" і "Про Збройні Сили України", а також постановою "Про текст Військової присяги" було затверджено текст військової присяги, яку урочисто склав у Верховній Раді перший міністр оборони України генерал-полковник Костянтин Морозов.
За два роки (з 6 грудня 1991 р. по 30 вересня 1993 р.) підкерівництвом Костянтина Морозова було створено національну систему управління військовим угрупуванням колишнього СРСР на території незалежноїУкраїни, приведено особовий склад до присяги на вірність народу України й реорганізовано у структури Збройних Сил України. У цій статті розглянемо приведення особового складу до присяги на вірність Україні.
Депутатом Верховної Ради СРСР 12 скликання (1989 – 1991) — З'їзду народних депутатів СРСР, від Рівненщини став полковник Вілен Арутюнович Мартиросян.
Він навчався у Київському військовому училищі зв'язку, яке закінчив у 1963 році, а з 1985 року проживав у м. Рівне. Його дружина корінна киянка. У Рівному полковник Мартиросян був командиром 55-го окремого ордену Червоного Прапору Петроківського полку зв'язку 13-ї армії (зараз 55-й окремий лінійно-вузловий полк зв'язку).
У 1989 році з початком "перебудови" в СРСР почалися демократичні зміни. В Україні було створено громадсько-політичний рух "Народний Рух України за перебудову", що об'єднав більшість демократичних і проукраїнських організацій.
Російськомовний вірменин, який сам себе називав українським сином вірменського народу, відомий своїм запалом і полум'яними промовами, приєднався до руху і став головою ради національностей.
У ВР СРСР Вілен Мартиросян ввійшов до складу комісій щодо розслідування подій у Грузії (травень – жовтень 1989), країнах Балтії (січень – лютий 1990), а також трагедії у Нагірному Карабасі, що дало йому змогу ближче познайомитися з іншими демократичними діячами.
Також у ВР полковник Мартиросян став координатором з військових питань Координаційної ради Міжрегіональної депутатської групи, а пізніше був ініціатором створення першої громадської організації військовослужбовців в СРСР "Союз соціального захисту "Щит" (діє в РФ і зараз – А.М.), що додало йому авторитету серед військових.
У СРСР відбувалися незворотні зміни, що не могло не вплинути на військових. В Декларації про державний сувернітет України, прийнятій ВР УРСР 16 липня 1990, у розділі "IX. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА" було вказано:
"Українська РСР має право на власні Збройні Сили. Українська РСР має власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді Української РСР. Українська РСР визначає порядок проходження військової служби громадянами Республіки.
Громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як правило, на території Республіки і не можуть використовуватись у військових цілях за її межами без згоди Верховної Ради Української РСР".
2 – 3 лютого 1991 року у Києві була проведена конференція щодо організаційної підготовки з проведення з'їзду офіцерів українців. У ній взяли участь 123 особи — переважно офіцери дійсної служби, а також депутати ВР УРСР і громадські діячі, які підтримували ідею створення національних збройних сил.
Було створено оргкомітет з 12 представників, серед яких був також полковник Мартиросян. Уже 27 – 28 липня в Києві у колишньому будинку Центральної Ради (Будинок учителя), було проведено 1-й З'їзд офіцерів, на який прибуло 320 делегатів від військових і понад сотні запрошених гостей.
Підсумком роботи з'їзду було прийняття Постанови про створення "Спілки офіцерів України" як громадської організації військово-патріотичного спрямування з основною метою — створення національних збройних сил та їх соціально-правовий захист. Керівником спілки було обрано полковника Вілена Мартиросяна.
Як згадує Мартиросян, приблизно в кінці липня – на початку серпня 1991 року в Київ були запрошені керівники штабів військових округів союзних республік і генералів, з метою обговорити ідею створення республіканських збройних сил. Засідання проходило у приміщенні комітетів ВР УРСР.
Вирішили, що стратегічні сили і у подальшому будуть підпорядковуватися центру в Москві, а в союзних республіках будуть створені власні збройні сили. Цю ідею підтримали не всі офіцери і назрівав конфлік, який "вибухнув" з початком путчу в Москві 19 серпня.
Ряд військових частин висловили недовіру заколотникам у Москві і підтримку ідеї незалежності України. Обговорювали також ідею висунення військових колон з синьо-жовтими прапорами на Київ, однак цього так і не відбулося.
Як згадував Мартиросян, він вишикував особовий склад полку, яким командував, об'явив про путч у Москві й ідею вийти з підпорядкування міноборони СРСР (міністр оборони СРСР Дмитро Язов входив у склад ДКНС (рос. ГКЧП) – А.М.) й підпорядкуватися ВР УРСР.
Його ідею підтримали усі офіцери, окрім шістьох: секретар парткому, замполіт полку та деякі інші партійці. На центральному плацу у частині було піднято синьо-жовтий прапор, який постійно охороняли вартові від можливого вандалізму. На Київ автоколона полку не вийшла, оскільки не було команди з Києва, хоч були готові.
Після провалу путчу в Москві і проголошення Верховною Радою УРСР незалежності України напруга у військах знизилася. Разом з ухвалою Акту проголошення незалежності України було прийнято постанови "Про проголошення незалежності України" та "Про військові формування на Україні".
У постанові "Про військові формування на Україні" було вказано:
"1. Підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України.
2. Утворити Міністерство оборони України.
3. Урядові України приступити до створення Збройних Сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету Міністрів і Національного банку України".
Робота на створенням ЗСУ закипіла.
2-3 листопада 1991 року був проведений 2-й з'їзд СОУ, у президію якого був запрошений міністр оборони України генерал-полковник Костянтин Морозов. Учасники з'їзду склали присягу на вірність українському народові і роз'їхалися по своїх частинах і штабах, агітуючи особовий склад складати присягу на вірність молодій державі.
Присягу військові писали вночі напередодні з'їзду, Вілен Мартиросян перекладав її на українську мову і розмножував примірники для делегатів. Таким чином це була перша неофіційна присяга на вірність Україні після проголошення незалежності 24 серпня.
Текст цієї неофіційної присяги ляг за основу тексту присяги, затвердженої 6 грудня постановою ВР "Про текст Військової присяги", однак порівняти тексти нам не вдалося через відсутність першоджерела з текстом присяги на 2-му з'їзді СОУ.
1 грудня 1991 року був проведений Всеукраїнський референдумі перші вибори Президента України. А вже 2 грудня Вілен Мартиросян привів до присяги полк зв'язку, яким командував, як згадував пізніше у спогадах.
Який текст присяги тоді виголошували — встановити не вдалося. Офіційне затвердження 6 грудня найвищим законодавчим органом України тексту присяги стало поштовхом до організації присяги уже публічно на центральній прощі міста — майдані Незалежності.
Ця площа була знаковою для міста: площа з 1960-х років носила назву площі Леніна, пам'ятник якому встановили у центральній частині в 1967 році. В липні 1991 року площа була перейменована на майдан Незалежності, 25 серпня на площі відбувся велелюдний мітинг на честь проголошення незалежності України.
На цьому мітингу було демонтовано пам'ятник Леніну і заявлено про побудову на площі пам'ятника Тарасу Шевченку. До майдану Незалежності прилягає вулиця Соборна (до 30 січня 1991 року вулиця Леніна – А.М.), на якій розміщувалися казарми полку.
До організації присяги були залучені місцеві активісти, які забезпечили це дійство синьо-жовтими прапорами, національною символікою, а також зробили неофіційний штандарт для полку — синьо-жовтий прапор, у верхній правій частині якого, ближче до центру, знаходиться тризуб, прапор розміщувався вертикально, причеплений до трикутного тримача.
В понеділок, 23 грудня особовий склад полку був вишикуваний на плацу за місцем дислокації та під керівництвом командира полку полковника Мартиросяна прибув на майдан Незалежності, в цетрі якого зробили імпровізовану сцену.
Начальник штабу полку підполковник Сергій Беркасов вишикував особовий склад на майдані і доповів командиру полку про готовність до складання присяги на вірність народу України.
Вілен Мартиросян привітав військовослужбовців з цієї нагоди і наголосив, що цей день увійде в історію як день початку створення Збройних Сил України, а полк є першим полком ЗСУ і особовий склад просить надати полку ім'я Тараса Григоровича Шевченка.
Як згадує офіцер 55 полку тоді ще капітан Віталій Катеринчук, полк прибув на майдан з портретом Тараса Шевченка, який йому вручили активісти на КПП під час виходу з частини. З цим портретом полк приймав присягу. На жаль, першому полку ЗСУ так і не було присвоєно ім'я Тараса Шевченка.
На свято прибули депутати ВР України від Народного Руху України Василь Червоній і Микола Поровський, які були депутатами від Рівненщини, а також священник, який благословив на складання присяги народу України.
Першим прийняв присягу командир полку полковник Вілен Мартиросян, після нього прийнялиприсягу народні депутати Микола Поровський (зараз полковник ЗСУ, "кіборг" - А.М.) і Василь Червоній, заступник голови Рівненської облради Віктор Коваленко, депутат обласної ради Іван Федів.
Після цього присягу склали офіцери та солдати полку, і просто гості цього дійства, які були військовослужбовцями запасу. Тому, хто прийняв присягу на вірність народу України активісти руху дарували плакат з зображенням Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою українського козацтва, Української Повстанської Армії та загалом усього українського воїнства.
Завершилося приймання присяги виконанням полковим оркестром гімну "Ще не вмерла Україна" (офіційно музична редакція затвердженаВРУ як гімн 15 січня 1992 року – А.М.) і маршем колони полку з національними прапорами до казарм на вул. Соборній.
Цю подію зафіксовано журналістами рівненського телебачення і розміщено у YouTube-каналі Олександром Демчиком. Але дата на кадрах чомусь 1 грудня 1991 року, хоча на відео депутат ВР Василь Червоній говорить про затверджений текст присяги, що відбулося 6 грудня. Також два безпосередні учасники дійства підтвердили дату 23 грудня.
З особового складу полку в грудні 1991 року не присягнули на вірність Україні тільки три офіцери, які виявили бажання повернутися на свою історичну батьківщину, Росію, і продовжити там службу у збройних силах, що було їм дозволено командуванням без жодних перешкод.
Тепер уже генерал-лейтенант у відставці Мартиросян згадує, що приводити особовий склад до присяги міністр оборони Морозов заборонив до виходу окремого наказу, однак Мартиросян пішов наперекір його наказу і коли поїхав у ВР, то доповів про прийняття присяги полком, яким командував. Морозов був сильно вражений.
30 грудня 1991 року у Мінську зібралися глави держав новоутвореної Співдружності Незалежних Держав (СНД). Ними було ухвалене рішення про остаточне скасування державних структур СРСР, а також підписано Угоду Ради Глав держав-учасниць про Збройні Сили і Прикордонні війська.
Президент України Леонід Кравчук тоді ж зробив заяву, що з 3 січня 1992 року Україна розпочинає реалізацію свого права на створення власних збройних сил і добровільним порядком приводить війська до присяги на вірність народові України.
31 грудня 1991 року міністр оборони України Морозов направив у війська і флот телеграму з вказівкою щодо складення присяги на вірність Україні з кінцевим терміном 20 січня 1992 року, а 3 січня 1992 року Морозов підписав наказ про складання присяги, що дало старт масовому прийнятті присяги у військах, за виключенням Чорноморського флоту.
5 січня 1992 року склали присягу на вірність народу України перші віськовослужбовці Національної гвардії України, створеної відповідно до Закону України "Про Національну гвардію України" від 4 листопада 1991 року.
Прийняття присяги часто перетворювали на урочисте торжество на центральних майданах міст, у святковій обстановці, коли присягу приймали не тільки діючі військовослужбовці, а й військовослужбовці запасу та державні діячі. Один з таких урочистих мітингів відбувся у Києві 18 січня 1992 року на Софіївському майдані.
Таким чином 55-й окремий лінійно-вузловий полк зв'язку (тоді ще 55-й окремий ордену Червоного Прапору Петроківський полк зв'язку) став першою окремою військовою частиною, яка офіційно присягнула на вірність народу України.
А його командир Вілен Мартиросян став перший військовим Незалежної України, який склав присягу, затверджену 6 грудня ВР України, не рахуючи міністра оборони України генерал-полковника Костянтина Морозова, який присягнув у ВР 6 грудня.
При підготовці статті використан іджерела: Задорожній О. В. "Анексія Криму — міжнародний злочин". Київ, К.І.С., 2015 р., відео з YouTube і телеканалу "Рівне 1", фото з BBC.com і спогади підполковника Катеринчука В.В., офіцера 55 полку.
