Про що розповідатиме Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр»?

Спеціалісти з історії Бабиного Яру та Голокосту у Східній Європі сформували базовий історичний наратив Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" (BYHMC) про Голокост у Східній Європі. Текст доступний із жовтня 2018 р. українською та англійською мовами.

Перше публічне обговорення можливого наративу відбулося 21 листопада 2017 року в Національному університеті імені Тараса Шевченка. Обговорення стосувалося роз’яснення ключових понять, окреслення та обґрунтування географічних рамок, розкриття тематичної наповненості, а також повідомлення деталей процедури розробки, апробації та ухвалення наратива.

12 грудня 2018 року на засіданні Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин була представлена концепція Меморіального центру.

Базовий історичний наратив на засіданні презентував Карел Беркхофф, головний історик BYHMC, cтарший науковий співробітник Інституту досліджень війни, Голокосту й геноциду NIOD в Амстердамі.

Беркгоф спеціалізується на історії Східноï Європи, зокрема України, та Голокосту, вільно володіє українською мовою.

Він досліджував повсякденне життя таспособи виживанняв Рейхскомісаріаті Україна (монографія "Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою"; пам'ять про Голодомор під час німецькоï окупаціï; радянську пропаганду під час Другоï світовоï війни (монографія "Батьківщина в небезпеці" (Motherland in Danger).

Берхофф – також автор праць про Бабин Яр (наприклад "Трупи у яру належали жінкам, чоловікам та дітям": письмові свідчення 1941 року про вбивство у Бабиному Яру").

Речі розстріляних у Бабиному Ярі Фото: Йоганнес Хелле, жовтень 1941 року

У серпні 2017 р. Беркгоф відповів на деякі побоювання щодо Меморіального центру.Тепер він розповідає "Історичній правді" про наратив, його авторів та рецензентів.

Автори та рецензенти

Авторський колектив доволі інтернаціональний. Автори проживають у різних країнах. Карел Беркхофф– Нідерланди; Мартін Дін, Вікторія Хітерер – США; Крістоф Дікманн, Бабеттe Квінкерт, Дітер Поль, Ірина Реброва, Кай Струве, Андрій Уманський – Німеччина; Кіріл Феферман– Ізраїль; Діана Думітру – Молдова; Анна Абакунова– Велика Британія.

В Украïні проживають Владислав Гриневич, Юрій Радченко, Дмитро Титаренко, Олександр Круглов. Останній – активний прихильник проекту (див. його статтю за серпень 2017 року). Саме Олександра Круглова можна називати патріархом українських істориків Голокосту.

Рецензенти ознайомлювалися з наративом на різних етапах його написання. Усі вони без винятку впливали на текст. Але не всі частини тексту обов’язково виражають думку всіх рецензентів.

Рецензентами були (за країнами проживання): Микола Боровик, Гелінада Грінченко, Іван Патриляк, Олег Суровцев (Украïна), Ілля Альтман, Олег Будницький (Російська Федерація), Омер Бартов, Джефрі Вейдлінгер, Ведні Лауер, Ентоні Полонський, Владімір Солонарі (США), Джон-Пол Химка (Канада), Барбара Енгелькінг (Польща), Аркадій Зельцер (Ізраїль).

Голокост, Бабин Яр

Голокост був систематичним винищенням євреїв, або, точніше сказати, систематичним та ініційованим державою вбивством мільйонів людей за приналежністю до єврейства, що здійснювалося німцями та їхніми поплічниками під час Другої світової війни.

Карелл Беркхофф та Іван Патриляк Фото: JewishNews

Голокост передчасно позбавив життя майже 6 мільйонів чоловіків, жінок та дітей. Він спричинив страждання й травми мільйонам тих, хто якимось чином вижив. I він відбувся не десь у далеких краях.

Голокост мав величезний вплив і на інших людей, що не були євреями ("моїх і ваших" предків, їхніх колег, їхніх друзів). Автори наративу вважають, що знання про Голокост формує соціальну єдність, яка дає змогу різнорідним суспільствам розв’язувати соціальні проблеми.

Яка роль Бабиного Яру в Голокості? Вперше в історії внаслідок заздалегідь спланованого вбивства одне з найбільших міст Європи втратило майже все єврейське населення, що залишалось на його території.

На околиці Києва впродовж двох днів було знищено більше євреїв (30 тис.), ніж під час будь-якого іншого масового вбивства, вчиненого німцями під час Другої світової війни.

Украïна та сусіди

Наратив так визначає сусідні країни України: Польща, Білорусь,Російська Федерація, Молдова, Румунія, Литва, Латвія, Естонія. Угорщину вилучено зі списку сусідів, але іноді про неї згадується в наративі з огляду на її дії на Закарпатті та в інших регіонах України.

Включити внаратив території, що оточують Україну, спонукають історичні події. Опис подій тільки в межах України суперечив би історичним фактам, адже Німеччина та її союзниця Румунія створили на окупованих землях певні адміністративні утворення, у межах яких об’єднали різні суміжні регіони, що розташовані по різні боки сучасних кордонів.

Ось один із прикладів – до Рейхскомісаріату Україна увійшло Полісся (велика лісиста та болотиста місцевість на північ від Прип’яті з містами Брест та Пінськ), що сьогодні майже повністю належить Білорусі.

Інший приклад – Трансністрія, територія, яку окупувала Румунія, включала тоді землі, що нині лежать в межах сучасних України та Молдови.

Україна в роки нацистської окупації Джерело: Українська Друга світова

Крім того, події в Східній Галичині не можна зрозуміти без належної уваги до польських земель на захід від Бугу, які перебували під німецькою окупацією, і на яких, наприклад, було розміщено табір смерті Белжець.

Саме в цьому таборі смерті було вбито багато галицьких євреїв. Нарешті, чимало українських євреїв потрапили до рук німецьких окупантів, і їх було вбито далеко на схід від власних домівок, у таких російських регіонах, як Північний Кавказ.

Чи наратив розповідає лише про євреїв?

Ні –Голокост нерозривно пов’язаний зі злочинами проти інших груп. Хоча наратив BYHMC використовує вужче визначення Голокосту, проте також надає велику кількість інформації про жертв серед не євреїв: жахливі масові вбивства, здійснені німцями та румунами. Отже, BYHMC жодним чином не є меморіальним центром, присвяченим винятково єврейським стражданням.

Це цілком виправдано й доцільно для розуміння, чому Голокост був безпрецедентним (термін "унікальний" тут не вживається) явищем.

Такий підхід, за згодою істориків, зумовлений і тим, що переслідування та вбивства євреїв нерозривно пов’язані зі злочинами проти інших груп, як от: радянських військовополонених, неєврейських громадян Польщі, Радянського Союзу, Югославії, неєврейських в’язнів концентраційних таборів, людей із розумовою інвалідністю.

Наприклад, частину радянських військовополонених, що не були євреями за національністю,теж вбивали у газових камерах. Євреї ставали основною мішенню під час німецьких так званих відплатних розстрілів.

Підставою для винищення гетто були так звані антипартизанські "акції". А в багатьох таборах і тюрмах утримували як євреїв, так і представників інших національностей.

Які поняття використовує наратив і чому?

Ось деякі приклади. Наратив євреями вважає осіб, які вважали себе євреями або сприймалися іншими як євреї. Українці визначаються як люди, що вважали себе українцями здебільшого через свої мовні, релігійні та культурні особливості.

Військовополонені засипають землею ділянку Бабиного Яру, де лежать розстріляні євреї. Фото: Йоганнес Хелле, жовтень 1941 року

Термін знищення далекий від ідеального, оскільки це слово досі вживається в абсолютно різних контекстах. Проте є дві поважні причини не вилучати його повністю з наративу.

По-перше, воно широко вживане, а по-друге, ті, хто використовують його сьогодні, не мають на меті ускладнити розуміння подій чи принизити людську гідність жертв – радше навпаки.

Автори наративу якраз вважають неприйнятним термін остаточне вирішення (єврейського питання), якщо тільки він не береться в лапки.

Справді, з 1941 року це словосполучення втратило свою попередню неоднозначність і стало асоціюватись із масовими вбивствами. Однак, його використання без лапок для цитування лише відтворюватиме евфемістичну мову вбивць.

У наративі є термін ліквідація, але він пишеться в лапках. Його зазвичай широко використовують дослідники Голокосту наозначення насильницького виселення євреїв з гетто для остаточної розправи над ними.

Є ще слово акція, яке теж вживається в лапках, оскільки німецький термін Aktion слугував для означення особливо жорстоких виселень або організованих німцями масових убивств.

Автори наративу уникають використання термінів страта та карні заходи, хоча вони вживались у тогочасних німецьких та інших джерелах, оскільки ці терміни натякають на те, що відбувалися якісь юридичні процеси.

Використовується термін виконавці злочину, проте він не є оптимальним, оскільки цей термін, запозичений з юридичної науки та практики, може дати змогу уникнути відповідальності тим, хто не був на державній службі, і спрямувати фокус уваги лише на тих, хто безпосередньовідповідав за акти насильства.

Карелл Беркхофф Фото: Styler RBC - РБК-Украина

Для опису німецького режиму тих років використовується концепція націонал-соціалізму, а її виконавці іменуються німцями та нацистами. Автори наративу вважають терміни фашизм та фашисти неточними й некорисними для означення німецьких виконавців злочинів.

Націонал-соціалізм був рухом фашистського типу, але багато специфічних рис, особливо сам Голокост, роблять його відмінним від загального явища фашизму. Крім того, у суспільному житті слово фашист набуло дуже широкого значення.

Іншим добре відомим поняттям є колаборація, під яким у серйозних наукових дослідженнях розуміється допомога ворогу-окупанту у військово-економічній діяльності, яку надавало місцеве населення, що служило у війську, поліції чи адміністрації.

Проблема полягає в тому, що цей термін часто асоціюється зі "зрадою", порушенням вірності. Така інтерпретація не бере до уваги розуміння цього терміну тими з "колаборантів", які вважали, що вони служать своїй державі.

Яскравим прикладом цієї проблеми є позиція тих членів балтійських суспільств, які зберігали вірність своїм незалежним державам, що їх було ліквідовано в 1940році.

У публічних дискусіях досі побутує термін колаборація. Але його застосування в цьому наративі, як видається, матиме більше недоліків, аніж переваг. Говорячи про приклади співробітництва та тих, хто брав у ньому участь, можна обійтися й без використання цього терміну.

 

Наратив має 8 основних розділів:

1. ЄВРЕЇ У СХІДНІЙ ЄВРОПІ

Єврейський світ цього регіону, який значною мірою було зруйновано внаслідок Голокосту. Серед тем: "Війна і погроми, 1918–1921 роки"; "Міф про "жидобільшовизм".

Жертви Проскурівського погрому, 1919 р.

2. ШЛЯХ ДО НАЦИСТЬКИХ МАСОВИХ ВБИВСТВ

Нацистські антиєврейські заходи в Німеччині та Європі. Німеччина запустила найбільшу в історії кампанію масових убивств.

3. КИЇВ ТА БАБИН ЯР ДО І ПІД ЧАС ГОЛОКОСТУ

Життя євреїв у місті за кілька десятиліть до німецької окупації 1941–1943 років; масове вбивство єврейського та неєврейського населення Києва.

4. ГОЛОКОСТ У СХІДНІЙ ЄВРОПІ

Ширша картина – німецька політика та структури з винищення, зокрема методи в конкретних історичних регіонах у межах сучасних кордонів України та поза ними:

Центральна, Східна, Південна Українa;

Східна Галичина і Волинь (Західна Україна);

Північна Буковина, Бессарабія, Трансністрія;

Закарпаття;

Білорусь;

окуповані регіони Росії;

Литва, Латвія, Естонія;

Польща.

5. РЕАКЦІЯ ЄВРЕЇВ ТА ДОПОМОГА ЇМ З БОКУ ІНШИХ ГРОМАДЯН

Євреї скрізь відповідали на переслідування та масові вбивства, але не рівнозначно. Їхня реакція часто змінювалася з часом. Крім того, різні єврейські групи могли розглядати або вдаватися до різних реакцій.

Помилково поділяти ці реакції на "правильні" або "неправильні". Адже коли євреї опинилися в пастці, жодна тактика виживання не могла забезпечити порятунок єврейської громади.

Військовополонені засипають землею ділянку Бабиного Яру, де лежать розстріляні євреї. Фото: Йоганнес Хелле, жовтень 1941 року

У широкому розумінні можна виділити п’ять видів таких реакцій:

(1) не ховаючись, залишатися на своєму місці, іноді намагатися дотримуватися нацистських порядків;

(2) співпрацювати;

(3) уникати виконавців злочину (шляхом міграції, зміни ідентичності чи переховування);

(4) завдавати шкоди виконавцям злочину;

(5) чинити самогубства.

Історія спроб підтримки й порятунку євреїв представниками неєврейського населення наводить безліч прикладів героїзму і самопожертви, попри те, що за тих умов мали місце жадібність, експлуатація, зрада та вбивства.

Найпоширенішою формою допомоги вусіх окупаційних зонах і населених пунктах було постачання євреям їжі та надання їм притулку на короткий або тривалий період часу.

Mожна визначити такі основні форми допомоги та порятунку з боку неєвреїв: oдноразова допомога; надання документів; допомога з влаштуванням на роботу; підкуп окупантів і допоміжних сил; замовчування єврейського походження; прийняття до членів родини; релігійні обряди; довгостроковий притулок; допомога з перетином кордону та втечею у безпечніші місця.

Олена Вітер – церковна та громадська діячка, настоятелька греко-католицького монастиря, член ОУН, політв’язень радянських концтаборів, "Праведник народів світу" (1976) Фото: ГДА СБУ

6. ГОЛОКОСТ ЗА МЕЖАМИ СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Огляд Голокосту поза географічним фокусом BYHMC: депортація євреїв з Третього Рейху, втому числі з Австрії та Протекторату Богемії й Моравії, та депортація з усієї Європи до таборів смерті, переважно до Аушвіца.

7. ЖЕРТВИ З ЧИСЛА НЕЄВРЕЙСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

Зумисні й сплановані вбивства нацистською Німеччиною інших суспільних груп тісно пов’язані з Голокостом (серед жертв деяких із цих груп є також євреї).

Жертвами цілеспрямованих убивств були радянські військовополонені (лише в Україні загинуло від 700 тис. до 1 млн осіб); роми; люди з інвалідністю й так звані асоціальні особи; політичні опоненти-неєвреї (комуністи, українські націоналісти); поляки; "східняки"; жертви антипартизанських операцій, спричиненого німцями голоду та депортацій, німецьких злочинів під час відступу.

8. БАБИН ЯР, РОЗСЛІДУВАННЯ, ЗАБУТТЯ, ПАМ'ЯТЬ

Цей останній розділ охоплює такі теми: боротьба з пам’яттю про Голокост та її збереження в Києві, Східній Європі, світі; судовi процеси над злочинцями; Голокост як виклик.

29 та 30 вересня 1941 року стратили 33 771 людину. Німецька окупаційна влада пояснювала це відплатою за підпали і вибухи, що були організовані НКВД та радянськими диверсійними групами З матеріалів справи Слідчого відділу КГБ УРСР. Джерело: ГДА СБУ

Від часів Голокосту в усьому світі лунають політичні та моральні сумніви щодо його меморіалізації. Багато політичних, громадських та релігійних лідерів заявляли, що Голокост потребує вивчення та вшанування пам’яті жертв, але не так інтенсивно і масштабно.

Сьогодні, як і в минулому, у багатьох частинах світу поширене сильне відчуття того, що точки насичення вже давно досягнуто. Наче ми дійшли до надмірного рівня уваги до Голокосту.

Існує переконання, що проблема полягає в неспроможності людей сприймати весь цей вантаж. Є застереження, що "надмірне зосередження" на Голокості відверне увагу від інших важливих питань.

Найкраща реакція на занепокоєння щодо надмірної уваги, легковажні висновки та, нарешті, абсолютну байдужість – це усвідомлення того, що подальше дослідження та поширення знань про Голокост, а також інші події минулого не є проявом слабкості.

Навпаки, це ознака життєздатності та сили. Відкритий обмін думками є абсолютно необхідним для підтримки і виживання демократії, для соціальної стабільності та морально-психологічного добробуту людей.

Читайте також:

Музей "Бабин Яр". Відкритий лист-застереження українських істориків

Офіційна відповідь директора Меморіалу "Бабин Яр" на Лист істориків

Директор центру "Бабин Яр": "Перед нами не стоїть завдання зламати ситуацію через коліно"

Йосиф Зісельс: Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр"– проект патерналістський

Концепція Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр": невігластво чи наукове шахрайство?

Пришестя Месії, або Про ситуацію навколо створення Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр"

Усі публікації за темою Бабин Яр