Бандерівці винні. Як МГБ розслідувало появу колорадів в УРСР

Перші екземпляри вже абсолютно буденних для нас колорадських жуків "десантувалися" на західних рубежах Української Радянської Соціалістичної Республіки у липні 1951 року.

За пересуваннями підступних інтервентів із смугастими крильцями пильно стежили працівники Міністерства державної безпеки – тодішньої радянської спецслужби.

З 1920-х–30-х вітчизняні фахівці-ентомологи добре знали про стрімку міграцію "колорадів" Європою із публікацій у тамтешній пресі.

Двадцятого серпня 1932 року польськомовний журнал "Tygodnik Іllustrowany" панікував: "смугастики" захопили три чверті картопляних ланів Франції. Швидкість, із якою рухаютьсяна схід, складала 140 кілометрів на рік.

"У середині 1934-го вони досягнуть Німеччини", – прогнозувало видання.

Сторінка польського часопису "Tygodnik Іllustrowany" (№ 34 від 20 серпня 1932 року). Судячи з підпису під цією ілюстрацією, жуки дісталися з американського штату Колорадо до Франції наприкінці Першої світової війни. А за станом на 1932-й уже "опанували" аж 32 французьких департаменти.

Щоб відвернути загрозу, німецькі науковці їздили по селах і роз’яснювали аграріям, що треба робити, коли побачиш колорадського жука.

На стовпах розвішували мапи-схеми із застереженнями. По школах дітям давали розв’язувати задачки на кшталт такої: "Якщо протягом двох місяців самичка колорадського жука відкладе 700 яєчок, то скільки часу має пройти до того, коли її потомство складе 34 мільярда?".

На цьому малюнку показано, як за "агресією" колорадських жуків з Франції (див. ліворуч) слідкують у спеціальних спостережних пунктах, що були облаштовані у Німецькому Рейху (місця, де діяли такі пункти, позначені "очами" праворуч) ("Tygodnik Іllustrowany", № 34 від 20 серпня 1932 року)

Уперше появу колорадських жуків в Україні зафіксувало Головне управління прикордонних військ МГБ 26 липня 1951 року. Якщо точніше, навіть не жуків, а п’яти личинок – у радгоспі села Висіч (тепер Яворівський район Львівщини – І.П.).

Про інцидент швидко повідомили колег із Києва. З подачі вищого керівництва "органи" Львівської області запідозрили у поширенні комах… українських націоналістів. Серед "винних" фігурував і "бандит" із прізвищем Жук.

Галузевий державний архів Служби безпеки України.– Фонд 2. – Опис 1. – Справа 1838. – Аркуш 325.

Галузевий державний архів Служби безпеки України.– Фонд 2. – Опис 1. – Справа 1838. – Аркуш 327.

"Працівниця Щегольська виявила на городі 5 личинок колорадського жука, яких їй, нібито, показав робітник радгоспу М. І. Басс.

Під час допиту Щегольської працівниками УМГБ Львівської області встановлено, що личинку жука вона отримала від бандитів ОУН.

Не виключено, що учасники ОУН із диверсійною метою поширюють личинки жука. Пропонується вжити заходів з розшуку вказаних бандитів. Про результати проінформувати", – "совершенно секретно" відписав на Львівщину оперуповноважений управління 2-Н МГБ УРСР.

Справа "закрутилася". Спеціалісти обстежили місцевість, де Щегольська виявила личинки "смугастиків". Висновок: картопляне поле здорове, впливу колорадських жуків на нього не зафіксовано.

Емдебісти знову запрошують на допит пані Щегольську. Вона змінює свої початкові свідчення і заявляє, що личинки колорадського жука виявила на землі власного городу, коли"обробляла картоплю".

Далі спеціалісти обстежують город жінки знову. На глибині 15-20 сантиметрів знаходять одну-єдину личинку жука. Заявляють, що її Щегольській хтось підкинув. Аргумент: якщо такі "істоти" і "заходять у землю", то максимум на глибину від двох до восьми сантиметрів.

Галузевий державний архів Служби безпеки України. – Фонд 2. – Опис 1. – Справа 1838. – Аркуш 326.

Галузевий державний архів Служби безпеки України. – Фонд 2. – Опис 1. – Справа 1838. – Аркуш 331.

Жінку вчергове допитують. Свої покази вона "оновлює". По-перше, личинок колорадського жука було 6. По-друге, їх закопав у землю робітник радгоспу Басс, домовившись із нею, що відкопає їх, занесе директору радгоспу і одержить грошову винагороду. Далі мусила цими коштами з Бассом "поділитися".

До райвідділу МГБ терміново доправляють Басса на допит. Чоловік категорично заперечує як зв’язок зі Щегольською, так і будь-яку свою причетність до розповсюдження колорадських жуків.

Чекісти вирішили вчергове перевірити правдивість свідчень жінки. Посадили її в одну камеру з агенткою "Ліаною". Остання випитала у "підозрюваної", що личинки колорадського жука їй надали оунівці.

Емдебісти взялися допитувати Щегольську з пристрастю (за їхньою термінологією – "активно"). А відтак, "вибили" з жінки, що нібито підтримує зв’язок із такими членами ОУН:

1. Жук Іваном, уродженцем села Замок Магерівського району Львівської області.
2. Луцик Михайлом, уродженцем с. Улецько-Середевичі Немирівського району Львівської області.
3. Петренич Іваном, уродженцем с. Улецько-Середевичі Немирівського району Львівської області, в ОУН відомий як "Степан".
4. "Максимом", прізвище невідоме, звати Павло, 27 років.

Також Щегольська додала, що вранці 24 липня 1951 року, коли працювала на своєму городі, до неї прийшов "бандит" Михайло Луцик, вручив 6 личинок колорадського жука, доручив занести керівнику радгоспу, одержати грошову винагороду й віддати її повстанцям.

Допоки емдебісти Немирівщини займалися справою працівниці радгоспу села Висіч, факти появи "смугастиків" їхні колеги зафіксували далі на схід, у сусідньому Магерівському районі.

14 серпня 1951 року 19 штук колорадських жуків знайшли у приватних господарствах двох жителів хутора Костюки – Анастасії Жигайло й Григорія Коселя.

Наступного дня 26 жуків і 20 яйцекладінь чекісти виявили фактично за "парканами" городів цих хуторян – на картопляному полі бригади № 6 колгоспу імені Лесі Українки.

16 серпня чекісти знову зробили рейд городами колгоспників і вжахнулися: 207 колорадських жуків і 40 яйцекладінь! Навала колорадів на українську картоплю почалася!

Галузевий державний архів Служби безпеки України. – Фонд 16. – Опис 1. – Справа 821. – Аркуш 224.

Галузевий державний архів Служби безпеки України. – Фонд 16. – Опис 1. – Справа 821. – Аркуш 225.

Для розслідування і знезараження місцевості до Магерівського району виїхали: директор лабораторії Львівської карантинної інспекції по боротьбі з колорадськими жуками Сажин, начальник експедиції по боротьбі з колорадськими жуками Фінаков, представник союзної карантинної інспекції Яковлєв і опергрупа працівників УМГБ на чолі зі заступником начальника 5-го відділу, підполковником Рєзуном.

Можливо, згадані вище фахівці виклалися сповна у трудовому пориві, проте упродовж наступних 1952 – 1953 років колорадські жуки щонайменше для трьох районів Львівщини – Немирівського, Магерівського і Рава-Руського – стали звичним явищем.

Документ з ФБ-сторінки "Tajemnice archiwum KGB" (запис від 23 липня 2017 року).

До другої половини "каденції" Микити Хрущова, який кинув клич "догнати і перегнати Америку", клятий "гість" зі штату Колорадо почав "опановувати" Центральну Україну, як от Хмельниччину.

14 липня 1960 року про жуків-"смугастиків" вперше написала шепетівська газета "Шлях Жовтня". У рубриці "Запитуєте – відповідаємо" місцеві агроном-ентомолог М. Бондар і агроном райсільгоспінспекції М. Гонтар розповіли, який вигляд має "колорад", як розмножується, харчується, де переховується "до кращих часів":

"Яйця жук відкладає на нижньому боці листків картоплі купками по 28-36 штук, а всього – до 1600 штук і більше. Через 4-6 днів при сприятливій погоді (при температурі 22-26 градусів) з яєчок виходять личинки. Вони і є небезпекою для листків, бо їх поїдають…

Закінчивши живлення, личинки заповзають у грунт на глибину 5-8 сантиметрів, там перетворюються у лялечки, а потім – у жуки. В липні з грунту виходять молоді жуки нового покоління, вони живляться листям картоплі…

Жук при похолоданні переповзає з рослини на землю і ховається під грудочками грунту до настання теплої погоди і в таких умовах його дуже важко знайти… Вранці і ввечері, а також у дні похолодання жук ховається в землю і тоді його майже неможливо знайти".

Боротьбу з колорадським жуком ці автори (вслід за іншими колегами з різних куточків України) радили робити хімічним способом – шляхом обприскування або обпилювання площ препаратами ДДТ та гексахлориду.

Пропаганда про шкідливих комах поширювалася навіть по школах. У сільських дітей нерідко "знімали" з уроків, аби допомагали колгоспникам їх визбирувати."Антирекламу" колорадських жуків у 1950-х – 60-х навіть друкували на звороті шкільних зошитів.

Галузевий державний архів Служби безпеки України. – Фонд 13. – Опис 1. – Справа 398. – Том 13. – Аркуш 331.

Прикметно, що крім колорадських жуків, які попри вжиті зусилля жваво "розповзалися" неозорими теренами Країни Рад, чекістів цікавили й десятки інших аналогічних паразитів.

Свідченням тому, наприклад, – спецповідомлення для ЦК Компартії України від 13 липня 1953 року з результатами перлюстрації листів радянських громадян на теми шкідників городів і ланів.

Попри численні спроби працівників МГБ і МВД УРСР усунути з картопляних полів крилатих посланців "американських імперіалістів", ці комахи-ненажери "вистояли" й навіть пережили крах радянського ладу.