Страсті Христові Василя Курилика, або Ін’єкція духу

Якщо дивитися через планетарну призму середини ХХ століття, то на мапі світу творчо пульсували генії — від самоуків до професійних мистців: Пабло Пікассо в Парижі далі провадив експерименти, Сальвадор Далі в Іспанії творив свій сюрреалізм, Джексон Поллок в Америці віртуозив над абстрактним експресіонізмом, Никифор Дровняк (лемківський) у Польщі творив наївні пейзажі.

У цей час у Канаді вибудовував ієрархію "канонізованих" образів перших емігрантів далеких прерій Василь Курилик (1927—1977 рр.).

У Канаді В. Курилика називають "Брейгелем з Манітоби", у Лондоні — "канадським Босхом" чи "Ван Ґоґом з прерій". Феномен В. Курилика увібрав найпотужніший абсорбент стильових начал світових класиків, визрів з попелу психологічних особистих негараздів, терпів, просяк святою вірою і зцілився.

У результаті він вибудував тисячну армію шедеврів, озброєних глибокими смислами й символами. Художник створив живописні пам’ятники різноетнічним групами Канади, проілюстрував вірш за віршем Страсті Христові за Матвієм, проте він сягнув далі, вийшовши з координат психологічно-депресивних чи теологічно-метафоричних, породив багатий універсум віщого, загадкового й місійного мистецтва.

Василь Курилик за життя мав десятки виставок у Канаді, Великій Британії, США. У Канаді видано 36 книг його і про нього. А його книжки про дитинство "Хлопці з прерій взимі", "Хлопці з прерій влітку" виходили 400-тисячним тиражем по всьому світу, були перекладені 18-ма мовами.

Цікаво, що Курилик не тільки малював, він писав тексти-пояснення до своїх картин про передумови, історію створення та зміст який він в них вкладав. Віндзорський університет 1977 року надав В. Курилику титул почесного доктора.

Головним домом його мистецтва став музей у Ніагара Фоллс (збудувала родина Колянківських), де були засновані Фестиваль і Клуб імені В. Курилика.

Власне родина Колянківських була першою, котра зацікавилася серією "Страсті Христові" на виставці в Інституті Володимира, яку організувала Глорія Охітва. Колянківські придбали цілу колекцію "Страстей…" для майбутнього музею в Ніагара Фоллс.

Його мистецтво в загальному контексті канадської культури набуло особливої ваги, адже став єдиним канадським художником, який у творчості репрезентував сутність полікультурності Канади, шляхи інтеграції та асиміляції різних етнічних груп у єдиний канадський простір.

Кожен його твір — це джерело цінної інформації про спосіб життя, переживання, культурні та духовні вартості народів Канади. Надважлива проблема в його мистецтві — віднайти сенс буття шляхом візуалізацій актуальних подій життя з присутністю Бога в них.

Феноменальність життєвого доробку В. Курилика полягає насамперед у вмінні тонко виловлювати психологічні настрої різних груп чи індивідуумів у певних соціальних середовищах. Аналізуючи їх, він заглиблювався в свідомість кожного об’єкта та візуально на полотні зображав власні коментарі.

Дуже вдало висловився Лоренс Саббат, що "Курилик належить до релігійного універсуму Вільяма Блейка — англійського поета й ілюстратора. Для В. Курилика мистецтво — це засіб вести людей до Бога".

Мистецький критик Джиліян Мак-Кей пише: "Василь Курилик, який помер 1977 року на 50 році життя стояв поза плином свого часу і водночас був улюбленим мистцем у канадській історії. Від своєї першої виставки він був феноменально популярним.

Тоді, коли модерне мистецтво поволі ставало зрозумілим тільки для небагатьох, його малюнки дітей і українських фермерів на преріях були чимось земним і знайомим. Ці прості сюжети будили зацікавлення до народного мистецтва, національного походження та загалом до канадської полікультурності. Мистецтво Курилика було доступним, як і сам митець".

Феномен серії "Страсті Христові"

Тема "Страсті Христові" неодноразово відображалася в різних видах мистецтва, різними авторами, стилями, способами в різні часи.

Французький маляр Дж. Тіссо (1836—1902) ґрунтовно проілюстрував тему життя Христа у 700 акварелях і рисунках. Його метою було візуалізувати глядачеві історію життя Ісуса від народження до Воскресіння. Частина творів зображала факти з Євангелія від Матвія.

Однак мистець не акцентував свою увагу на хронологічному скрупульозному відтворенні вірша за віршем євангеліста Матвія. Він не прив’язувався до Євангелія. Радше на нього вплинув відомий французький ілюстратор Біблії періоду романтизму Ґюстав Доре (1832—1883).

Очевидно, історія Мук Христових була вже переказана в різних форматах, різними голосами, проте завжди знаходила нові шляхи й спроби підкреслення її глибокого значення і суті.

Василеві Курилику були відомі проекти цих художників. Однак його варіант "Страстей…" — це великою мірою свідоцтво власного життя і покликання.

Серію "Страсті Христові" В. Курилик задумав 1956 року. Серед чотирьох євангелістів обрав святого Матвія, мовляв, він подає найбільш зрозумілі деталі й має особливі драматичні риси. В. Курилик створив 160 малюнків, ілюструючи вірш за віршем, йдучи від рисунка до завершеного твору.

Однак основним планом для мистця було проілюструвати все Євангеліє від Матвія — 800 картин. На жаль, В. Курилик виконав тільки тридцять творів. Передчасна смерть обірвала його задум.

Для досконалого відтворення триденних подій з життя Христа В. Курилик відбув подорож на Святу Землю (1959 р.), де зробив сотні рисунків, замальовок, фотографій, зібрав історично-географічний матеріал з місць Ісусової присутності.

Усі цінні докази лягли в основу Куриликової серії, першу сторінку якої він створив з початком 1960 року і завершив 1963-го.

160 образів ілюструють різні стильові манери й підходи В. Курилика — одні намальовані натуралістично-примітивним способом, інші демонструють безліч деталей найбільшої прецизійності.

Художник провів три тижні на Святій Землі, пройшовши пішки від Єрусалима до Вифлеєма, зробив сотні фотографій, що стали основою його пейзажно-просторових побудов.

Формальна мова творів серії "страстей" виявляє постійний пошук гармонії традиційних і новаторських ідей. Художник своєрідно трактував релігійні образи. Його іконографія тяжіє до синтезу східної (візантійської), північно-ренесансної та мексиканської стилістики.

Василь Курилик цікавився проблемами світла, кольору та манери членування статичної форми, її деформацією і компонуванням у довільному порядку, відтак, загальним співвідношенням лінії, форми й барви.

Середовище для В. Курилика — це метафізичний простір, у якому перетинаються два світи: перспективно-площинні реалістичні краєвиди та інтерпретовані історично-біблійні сюжети, просіяні через навернену християнську свідомість автора.

Простір автор вирішував лінійно-перспективним способом, зображаючи дальні плани юдейських міст і скелясто-піщані ландшафти. Художник часто кадрує середовище, акцентуючи на певній деталі чи факті, що виділені у Святому Письмі.

Кожен кадр має свій автономний зміст і повчання. Таким чином В. Курилик відтворює невидимий ланцюг послідовних змістів, хронологічно "вив’язаних" у серії "Страсті Христові".

Для робіт загалом характерний контраст графічності та монолітних об’ємів. Відтак, серію робіт можна поділити на дві групи: багатофігурні композиції, щедро роздрібнені на деталі та одно- та двофігурні, залежно від того, на що конкретно художник планує зробити акцент.

Власне деталям мистець приділяє неабияку увагу, адже цьому передувало глибоке вивчення історії, традицій, типажів, архітектури періоду життя Христа на землях Ізраїльських.

Аналізуючи стилістичний характер творів можна збагнути про синтез різноманітних творчих впливів. Відомо, що В. Курилик чимало черпав із творчості улюблених мистців, наслідуючи найдосконаліші світові мистецькі досягнення.

Образи В. Курилика можна порівняти з "Поцілунком Юди" Джотто, де обом майстрам властиве драматизування образів і вміння культивувати засоби експресії. Джоттівська двовимірність і спосіб передавання архітектурно просторових форм вправно синтезуються з брейгелівською пишною сюжетністю та емоційною гіперболізацією.

Саме ця брейгелівська множинність емоцій, кардинально не подібних одна на одну, створювала єдину психологічну канву твору. Від Брейгеля В. Курилик запозичив і спосіб модернізації облич, однією лінією виказуючи типаж і його задум.

Близьким В. Курилику був і Ієронім Босх, особливо в період емоційних криз. Фантасмагоричні істоти, які жили у творах Босха, впливали на формування творчого мислення та світу мистецьких фантазій В. Курилика. Вони асоціювалися йому з апокаліпсисом і мирською гріховністю. Вони знайшли своє місце у творі "Гріхопадіння Юди" чи "Повстанні мертвих".

Не слід забувати, що В. Курилик один із освітніх щаблів здобував у Мексиці, де безпосередньо впливала на нього творчість Дієґо Рібери, а особливо його масивний і монументальний спосіб моделювання немонументальних деталей. Жінок В. Курилик зображав по-ріберівськи могутніми й незворушними, у їхніх руках доля життів чи навіть людства.

Персонажі в серії "Страсті" — це свідки, яким за честь бути учасниками історичних подій останніх днів Христа. Кожен персонаж має збережені портретні риси, які в підсумку дають розуміння настрою певної ситуації. У жодному аркуші немає випадкових людей, кожен маю свою місію згідно з Писанням.

У творах, де В. Курилик бере персонажів великим планом, глядач може розгледіти найменшу тінь скверни й глибину підступності грішника, натуралістично промальовуючи краплі поту, сліз і слини, закривавлені люттю очі зловмисників, пошрамоване тіло Ісуса.

Вражають обличчя головних дійових осіб — худорлявий Христос із семітськими рисами, немов постав з образу Ель Ґреко, широковидий, з асиметричним обличчям Юда, сповнений суперечливих емоцій і побілений маскоподібний лик Пилата, на якому грає світлотінь сумнівів.

Усі персонажі В. Курилика начебто скульптурно виліплені. Відомо, що митцеві близькою була скульптура. Він створив єдиний пластичний двометровий твір – скульптуру Йосифа під назвою "Робітник" (1966) для Єзуїтського коледжу в місті Ґвелф. Стилізована монументально-велична постать Йосифа перегукується із зображеннями в серії "Страсті".

За словами Юрія Шевельова, Василь Курилик був сюрреалістом особливого типу. З одного боку, він не фотографував дійсність, а схематизував і спрощував її.

З другого боку — рідко вдавався до довільних комбінацій ніби фотографічно відтворених речей, як це робив Рене Маґріт, з третього — сміливо впроваджував у свої картини елементи етнографізму, релігійної традиційності, символічного й навіть алегоричного характеру.

Не можна зрозуміти досконало формальне обличчя В. Курилика, якщо не згадати про риси примітивного, наївного малярства, хоча ніколи не був він примітивістом типу Анрі Руссо чи Никифора.

Аналізована серія не є наслідком холодних мистецьких калькуляцій, а зворушливим визнанням віри. Вона є доказом того, що сьогодні релігійна тема продовжує бути джерелом інспірації культури.

Ця серія стала відвертим актом навернення до католицизму зі стану практикуючого атеїста, своєрідний перехід від глибоких особистісних терпінь і розпуки до змістовного й духовно-морального життя. За словами самого автора, у творах він намалював, ставлячи пункт проти пункту, любов і ненависть, конструктив і деконструктив, віру і забобони.

Слід сказати, що серія "Страстей Христових" В. Курилика і пізніше книга "Страсті Христові" (1975), в основу якої ввійшли 160 творів і власні пояснення автора, викликала неабияку зацікавленість і резонанс у пресі. Важливим є факт, що Курилик сам написав текст до цієї книги і особисто пояснив глибину його змісту.

Слід згадати торонтівського критика Майкла Мак-Атіра, який зазначив, що В. Курилик зумів за три роки створити 160 малюнків Страстей Христових, керуючись глибоким релігійним переконанням і фанатичним бажанням творити.

Монументальний релігійний твір був для мистця своєрідною подякою за навернення до католицизму. Процес, який привів його від глибокої депресії і розпачу до відданого християнства. Страсті Христові В. Курилика — це слово за словом ілюстрація Великодньої історії за Євангелієм від Матвія.

Найвищим визнанням "Страстей Христових" для В. Курилика було отримати лист від Папи Павла VI 1975 року зі словами захоплення: "Я подивляю у творах мистецький і духовний зміст, який проявляється в сценах терпіння, особливо у відтворенні трагічного бичування і розп’яття: епопеї болю, пониження, людської несправедливості й Божої величі".

"Страсті Христові" — це один з найбільш вагомих творів у історії релігійного мистецтва світу. Ця серія — символ подяки Богові від автора за духовне зцілення. Його творчість надалі залишається відкритим простором для шукання Вічного.

Читайте також:

Життєвий лабіринт художника Василя Курилика

Різдвяні листівки української еміграції

Від книжки до гривні. Український стиль Георгія Нарбута

"Я зробив те, що повеліло мені серце". Табори смерті в малюнках Зіновія Толкачова

Компартія в полі і в труні. Політичні плакати 1950-2010 рр.