Винен таки "Рудий". Відповідь на статтю Сергія Рябенка

Кілька місяців тому "Історична правда" опублікувала статтю Сергія Рябенка, в якій автор доводив, що командир з'єднання груп УПА "33" Юрій Стельмащук-"Рудий" не був причетний до операції органів держбезпеки УРСР з пошуку й ліквідації командувача УПА-Північ Дмитра Клячківського-"Клима Савура".

Біограф Клячківського Ігор Марчук не погоджується з цією версією загибелі керівника волинського угруповання УПА. Публікуємо відповідь історика, в якій він виклав свої аргументи.

-------

Сергій Рябенко, пишучи статтю "На підставі показань Рудого". Чи був насправді зрадником волинський командир УПА?" в першому ж абзаці зазначає: "Радянська й сучасна російська пропаганда стверджує, що командир з'єднання груп "Завихост" Юрій Стельмащук–"Рудий" здав чекістам командувача УПА-Північ Дмитра Клячківського–"Клима Савура". Однак архівні документи розповідають іншу історію".

Варто додати, що не тільки пропаганда російська чи радянська, а й частина українських науковців підтримує цю версію.

Уважний аналіз публікації свідчить, що автор ретельно опрацював багато джерел і обґрунтовує версію, що полонений радянськими карально-репресивними органами командир з’єднання УПА-Північ під назвою "Завихост" Юрій Стельмащук-"Рудий", він же "Кайдаш", не причетний до виявлення та загибелі командира УПА-Північ Дмитра Клячківського-"Клима Савура".

Командувач УПА-Північ Дмитро Клячківський-"Клим Савур"

Мені свого часу довелося писати книгу та кілька статей про життєвий шлях Д. Клячківського, а також і про обставини його загибелі. Тому версію С. Рябенка сприйняв доволі неоднозначно і вважаю її хибною.

Якщо уважно вивчати документи радянських карально-репресивних органів 40-их років ХХ ст., то вимальовується чітка картина проведення військових чи чекістсько-військових операцій (ЧВО) спрямованих проти українських повстанців.

Успішними вони були тоді, коли підрозділи внутрішніх військ НКВД мали агентурну інформацію про загони УПА або наводилися безпосередньо за допомогою полонених вояків чи командирів УПА.

Якщо розглянути Оржівську операцію Внутрішніх військ (далі — ВВ) НКВД Українського округу у лютому 1945 р., то можна віднести її до досить масштабних військових операцій — адже задіяно дві бригади ВВ НКВД (наприклад, під час відомого Гурбенського бою у квітні 1944 року південній групі УПА-Північ та підрозділам новоствореної УПА-Південь протистояли чотири бригади ВВ НКВД та інші допоміжні підрозділи).

Саме керівництво ВВ НКВД в інструкціях та наказах зазначало, що плани великих операцій розробляє безпосередньо штаб Внутрішніх військ та координує їх проведення з начальниками Волинського та Рівненського обласних управлінь НКВД.

План тієї чи іншої операції обов’язково завіряється заступником наркома внутрішніх справ УРСР. Рядові ЧВО, що не передбачають залучення численних військових формувань проводяться за даними місцевих органів НКВД самостійно, наявними силами.

Отже, Оржівська операція планувалася штабом Внутрішніх військ Українського округу в м. Рівному з метою виявлення та знищення командира УПА-Північ Д. Клячківського-"Клима Савура". Підставою для її проведення стали свідчення захопленого Ю. Стельмащука-"Рудого".

Про це говорять усі тогочасні документи. Власне С. Рябенко цитує їх у достатній кількості. Тому спроба автора спростувати твердження про те, що "Рудий" виказав місце зустрічі з Д. Клячківським сама абсолютно спростовується всіма наявними джерелами і кримінальною справою самого Ю. Стельмащука.

Звісно, між відомствами НКВД та НКГБ існувала конкуренція. Цей фактор С. Рябенко відзначає у своїй публікації описуючи всі перипетії захоплення Ю. Стельмащука у полон. Оскільки він остаточно опинився в руках енкаведистів, то відповідно вони й планували Оржівську операцію.

Наявність у Клеванському райвідділі НКГБ агентурного донесення секретного інформатора "Павла" нічим не спростовує отриману енкаведистами інформацію від "Рудого".

Копія згаданого агентурного повідомлення є у справі по розшуку Д. Клячківського і свідчить, що "Павло" повідомив про криївку, яка є на північ від с. Суськ 5 лютого і жодного слова не сказав, що там переховуються якісь керівники ОУН та УПА.

Наказ командира Івана Литвинчука-"Дубового" про призначення Юрій Стельмащука командиром з'єднання груп "Завихост".

Мова велася про невідомий підрозділ повстанців чисельністю від 15 до 30 чоловік. Планувалося проведення невеликої місцевої операції по виявленню цієї криївки з 6 на 7 лютого силами 50-ти військових, у тому числі й спецгрупи. План операції розробили начальник райвідділу НКВД Пронін та начальник райвідділу НКГБ Платоненко.

Тобто Оржівська операція ВВ НКВД не могла плануватися Клеванським райвідділом НКГБ та не базувалась на донесенні агента "Павла". Взагалі, невідомо, чи в Рівному знали про це агентурне донесення, оскільки це був звичайний рядовий секретний співробітник Клеванського райвідділу НКГБ.

С. Рябенко також підкреслює, що з "Рудим" на початку лютого велися короткі бесіди ще до офіційних допитів 8-9 лютого 1945 року. Енкаведистів цікавило, наскільки він готовий їх інформувати про український визвольний рух та керівництво ОУН і УПА.

Неспростовним фактом є те, що Ю. Стельмащук-"Рудий" під наглядом досвідченого лікаря лікувався у Рівному і вперше офіційно був допитаний 8-го лютого. У допиті брав участь заступник наркома внутрішніх справ УРСР генерал-лейтенант Тимофій Строкач.

Ю. Стельмащук повідомив у ході слідства, що 30 січня мала відбутись зустріч з Д. Клячківським-"Климом Савуром". Ця інформація наявна в протоколі допиту від 9-го лютого (допит розпочато о 10 год. 20 хв, а завершено о 19 год. 40 хв).

О 22 год. 9 лютого 1945 р. представник штабу ВВ НКВД у Рівному полковник Старов пише наказ № 2, у якому 20-й та 24-й бригадам ВВ НКВД ставиться завдання 10-11 лютого провести Оржівську чекістсько-військову операцію у вказаних населених пунктах Клеванського району. До 7 год. ранку визначений наказом район операції мав бути оточений щільним кільцем, а о 8 год. розпочати рух підрозділів у центр оточеного району.

Кільце мало бути доволі щільним, щоб ніхто не міг з нього вийти. На 20 год. 11 лютого підсумкові дані по операції мали бути надіслані у Рівне, де був командний пункт начальника ВВ НКВД Українського округу генерал-лейтенанта Марченкова.

Під час проведення першого етапу Оржівської операції оперативний склад Рівненської групи НКВД привіз із собою затриманого "Рудого", який показав дві конспіративні квартири "Клима Савура". Ця інформація присутня у агентурній справі на Д. Клячківського, а також у доволі літературних спогадах Т. Сторокача.

Коли розпочинали пошукову операцію, то легковик-"мерседес" зі Строкачем, його ад’ютантом, "Рудим" та лікаркою вирушив у напрямку на Клевань.

"Війська рухались з кінця ночі. Солдати йшли в лісі, маючи ліктьовий зв'язок з сусідами ліворуч і праворуч. Рудий страшенно хвилювався, навіть кілька разів втрачав свідомість, і воєнврач приводила його до тями. Приїхали на лісовий хутірець. "Оця хата! — сказав Рудий. — Ні, не ця, поїхали далі…". Врешті-решт, він знайшов ту хату, де зустрічався з "Климом Савуром".

Генерал-лейтенант Михайло Марченков — командувач Внутрішніми військами Українського округу НКВД (1943—1945).

Згідно з отриманими результатами, 11 лютого станом на 9 год. 30 хв. у Рівному в штабі ВВ НКВД Українського округу з’являється бойовий наказ № 3, який продовжує Оржівську операцію ще на три дні до 14 лютого.

Він практично дублює наказ № 2. Оскільки "Клима Савура" не було виявлено в перші два дні операції, то вирішили ще раз прочесати місцевість. У наказі наголошувалося: ретельно оглянути всі хати та інші будівлі, прилеглі до сіл та хуторів лісові масиви. "Для огляду лісових ділянок, невеликих лісків висилати спеціальні загони (групи)".

Саме тоді, 12 лютого 1945 року, у пригоді стала інформація "Павла" та місцевий оперативник Клеванського райвідділу НКГБ Шатяєв. Проте С. Рябенко не досить сумлінно поставився до доповідної Шатяєва.

З неї зрозуміло, що група солдатів і офіцерів ВВ НКВД зіткнулася з Клячківським та двома його охоронцями під час маршу до ймовірного місця знаходження криївки. У ході швидкоплинного бою командир УПА-Північ та його охоронці загинули. Того ж дня енкаведисти таки знайдуть цю криївку.

Тіла Д. Кляківського та охоронців 13 лютого перевезли до Рівного, де була проведена судово-медична експертиза. Акт  цієї експертизи містить детальну інформацію про причини смерті трьох повстанців.

Довідка про результати Оржівської операції полковника Старова

У ньому зазначено, що відповідно до характеру поранень, виявлених на тілі Дмитра Клячківського,  смерть була спричинена пострілами з вогнепальної зброї, здійсненими з відстані 20-25 метрів. Куля влучила у спину з правого боку, а вийшла з правого боку грудей (наскрізна рана грудної клітки).

Один з вбитих охоронців, який мав вік приблизно 30-32 роки, був невисокого зросту зі світло-каштановим волоссям і сіро-голубими очима, загинув від автоматної черги, яка влучила у ноги ззаду і призвела до больового шоку і великої втрати крові.

Другий охоронець мав 19-20 років і загинув від вогнепальних поранень голови, завданих одночасно із різного роду зброї, хоча далі в документі зазначалося, що він загинув від двох автоматних куль, які влучили в чоло. Сьогодні вже відомі псевдоніми двох охоронців Д. Клячківського — це "Івась" та "Орлик".

Т. Строкач упізнавання тіл загиблих описує так: "Вранці посадили в "мерседес" Рудого і поїхали в управління НКВС. Відкрили двері гаража, де на підлозі лежало кілька тіл.

— Дивись, — сказав генерал.

— Рудий глянув і захитався.

— Це він! — і впав без свідомості. Коли отямився, то заплакав: - Ось і побачились ми, Клим Савур!..".

Коли генерал-лейтенант Т. Строкач запропонував виступити йому в пресі та на мітингах зі зверненнями до населення, "Рудий" погодився. Швиденько зліплену листівку з його підписом через кілька днів над волинськими лісами почали скидати літаки.

Цю інформацію про зрадницькі дії "Рудого" підтверджують записи у щоденнику командира "Дубового": "Перша його поява з більшовиками була на Оржівських хуторах Клеванського району 12 лютого 1945 р., тоді як загинув сл.[авної] п.[ам’яті] полковник Клим Савур-Охрім. Він привів до тої жінки, де командир Охрім в місяці грудні 1944 р. мав з ним відправу. Кажуть люди що пізнавав труп Охріма…, у супроводі більшовиків виступав на мітингах, читаючи промови, які написало НКВД".

Від його ж імені було видано листівку–заклик зі вміщеним фото убитого "Клима Савура" для деморалізації особового складу УПА та підпільної мережі ОУН. 

Та сама листівка

Доля Юрія Стельмащука, як і багатьох, хто пішов на співпрацю з карально-репресивними органами, закінчилась трагічно. Через півроку енкаведисти винесли вирок і розстріляли колишнього командира УПА.

Такий розвиток подій підтверджує лист одного з керівників ОУН на Волині "Шахтаря" до В. Кука за березень 1945 року: "від трьох тижнів більшовики поширюють листівки за підписом Рудого про смерть Клима Савура. Може, Ви вже маєте які точні інформації про це. Я ще нічого конкретно не знаю (залучаю цю листівку). Її трактуємо поки що як провокацію, але є певні дані що це є можливе: а) в цей час він там перебував, б) цілий лютий на Клеванщині йдуть великі акції, в) не вернулись до мене досі кур’єри, що пішли туди з Мітлою. Другі, що теж пішли, недавно теж вернулись, не нав’язавшись".

Крім того, автор листа повідомляє, що з регіоном, де перебуває Д. Клячківський відсутній зв’язок. В іншому листі вже від 15 травня 1945 року це й же керівник інформує В. Кука про те, що зустрівся з кількома керівниками ОУН на Волині, і вони підтвердили, що Д. Клячківський-"Клим Савур" загинув.

Референт Служби безпеки Микола Козак-"Чупринко", який тимчасово заступив на місце Д. Клячківського весною 1945 року, провів власне розслідування обставин загибелі командира УПА-Північ і встановив окремі обставини тих трагічних подій: "славної пам’яті провідник дав наказ другові Данилові дня 8.2.1945 прибути до нього і з ним він мав долучити до мене за Стиром в Луцькому районі.

Микола Козак-"Чупринко" —  референт Служби безпеки ОУН на Волині й Поліссі

Данило на означене число до провідника не прибув. Дня 10.2.1945 р. провідник, не сконтактувавшися з Данилом, виїхав підводою з другом Івасем і другом Орликом з Оржівського хутора на північний схід в терен друга Романа. Підводу з-під Гориня в Суську завернув і, переправившись човном. Подався піхотою дальше.

Вночі з 10 на 11.2.1945 р. на хуторі Борівка Деражнянського району відшукував зв’язок до друга Далекого. Зв’язку не відшукав, а день 11.2. 1945 р. перебував в Суському лісі. Дня 11.2.1945 р. після полудня більшовики прибули до Суська і заносилося на акцію в Суському лісі.

Вечером провідник перейшов назад через Горинь і подався на Клеванщину. Між третьою а четвертою годиною над ранок 12.2.1945 р. в напрямі Оржова були дві довгих серії з кулемета та крісові стріли. До своєї квартири друг провідник, а також Івась та Орлик більше вже не прибули.

По всіх даних виходить. Що друг провідник згинув на залізничному шляху Рівне-Клевань, який в ту ніч був обставлений заставами. Криївка сл. п. провідника не впала. Рудий справді був 12.2.1945 р. з більшовиками на Оржівським хуторі і заходив до хати, в якій одного разу мав зустріч з провідником…

Рудий мав забандажовану голову і руки, а один більшовик помагав йому йти. Точніших вияснень в тій справі подати наразі не можу…".

Попри деякі фактичні помилки у цьому документі, обставини останніх днів життя Д. Клячківського відтворені більш-менш точно. Єдине, що М. Козак вказує помилкове місце загибелі командира УПА-Північ — біля залізниці.

Рішенням Української головної визвольної ради від 8 лютого 1946 року Дмитру Клячківському посмертно надано військове звання "полковник УПА" і нагороджено Золотим хрестом бойової заслуги І-го класу.

Ще одне посмертне нагородження відбулося 11 жовтня 1952 року, коли за наказом Головного командира УПА і керівника проводу ОУН(б) В. Кука-"Леміша" полковника "Клима Савура" відзначено Золотим хрестом заслуги.

Про відважного командира УПА-Північ місцеве населення та повстанці склали кілька пісень: "Гордою будь, земле Волині", "Гей, бували хмари та бували бурі", "На землях Волині й Полісся".