Життєвий лабіринт художника Василя Курилика

Василь Курилик (William Kyrelek) народився 3 березня 1927 р. у м. Вітфорд провінції Альберта. Батько майбутнього художника — Дмитро Курилик був вихідцем із Буковини та емігрував до Канади у 1924 р. Мати — Марія Гуцуляк народилася в Канаді, куди її сім’я переїхала ще в 1896 р.

У Канаді родина Куриликів, українських селян-працелюбів, розпочала фермерське господарство. З дитинства хворобливий Василь, який проявляв любов до малювання, не зміг стати добрим працівником на фермі та помічником батькам.

Це призвело до ускладнення стосунків із батьком, якому потрібні були робочі руки. Часті конфлікти в сім’ї стали причиною першої психологічної травми Василя.

У 1949 р. Василь Курилик здобув ступінь бакалавра у Манітобському університеті. Також проти волі батька навчався в Онтарійському коледжі мистецтв та художньому коледжі Сан-Мігель де Альенде в Мексиці, проте так і не завершив навчання.

Нереалізованість у сфері мистецтва, проблеми зі здоров’ям, відсутність підтримки з боку родини призвели до розвитку депресії у молодого художника.

Василь Курилик у його студії. Центральний державний архів зарубіжної україніки (ЦДАЗУ), фонд 68, опис 1, справа 17, аркуш 10

У 1952 р. з метою продовжити навчання та зміцнити здоров’я Василь Курилик прибув до Великої Британії. З червня 1952 р. до листопада 1953 р. художник перебував у психіатричній лікарні Модслі в Лондоні, де він мав окреме приміщення для малювання.

Під час лікування канадець здійснив чимало подорожей європейським континентом. Відвідав Нідерланди, Францію, Австрію, Італію, Грецію, де познайомився з творчістю великих майстрів.

Сучасники згадували, що в одному із брюссельських музеїв Курилик довго розглядав картини старих нідерландських митців. Уважно вивчав техніку та стиль їх виконання. Особливе захоплення викликали роботи Ієроніма Босха та Пітера Брейгеля Старшого.

Дослідники творчості Вільяма Курилика вказують на вплив цих двох майстрів на подальшу творчість канадця українського походження.

Яскраво цей вплив проявився у ранній творчості Василя Курилика, до якої відноситься його "Лабіринт", написаний у клініці Модслі.

Василь Курилик "Лабіринт". Нині зберігається у колекції музею Бетлемської королівської лікарні в Лондоні

"Лабіринт" Василя Курилика містить ряд сюжетів та алегоричних образів. У пшеничному полі, що з’їла сарана, зображена людська голова. Увагу привертають різні сцени лабіринту в середині голови.

Зокрема, в його центрі знаходиться білий щур, який забився в куток — уособлення самого художника. Власне, цим твором Курилик намагався передати свій душевний стан та болюче сприйняття світу довкола нього.

Присутній у "Лабіринті" й політичний аспект. У лівому верхньому кутку малюнку зображена прикута до стовпа українська жінка із зав’язаним ротом — це образ України. Напроти неї загрозливо вивищується чудовисько.

Згодом Вільяма Курилика перевели у лікарню Нетерн (Netherne), що в графстві Суррей. Там він перебував під наглядом Едварда Адамсона, британського художника і співробітника клініки, який одним із перших у Великій Британії практикував арт-терапію. Через це деякі роботи, виконані Куриликом під час лікування, залишилися в колекції Адамсона.

Чимало дослідників життя і творчості В. Курилика оминають факти лікування у психлікарні та спроби самогубства як незручну тему. Проте для самого художника цей період його життя не був табуйованим. Лікувався він добровільно. Більше того, перебування в клініках ще й влетіло йому в копійку.

Василь Курилик "Клубок з мотузки та інші дрібниці". Робота із колекції Едварда Адамсона

І все ж таки, світову славу Василю Курилику принесли не твори з чудернацькими композиціями, а серія картин "Страсті Христові", написана за Євангелієм Св. Матвія. Цей цикл робіт, виконаних гуашшю, аквареллю та олійними фарбами протягом 1960—1963 рр., складається із 160 картин.

Передувала написанню "Страстей Христових" його подорож у 1959 р. по Святій землі, що тривала п’ять тижнів. Власне, ця серія картин втілює не лише творчу ідею, а й виконує, за задумом автора, проповідницьку функцію.

Кожен малюнок супроводжується цитатою з Євангелія. Саме у релігії Курилик зумів віднайти ту душевну рівновагу, яка дала йому сили для подальшого життя і творчості.

У 1960 р. відбулася перша персональна виставка його робіт, що принесла Куриликові славу. Проте не всі мистецькі критики позитивно оцінили його творчий доробок.

Експозиція робіт Василя Курилика в галереї Ніагара Фоллс. ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 1, спр. 17, арк. 12 зв.

На адресу художника звучала й критика: недоліки в техніці виконання, власне, через брак фахової освіти, спрощена кольорова гама, невиважені композиції тощо. Однак ці закиди аж ніяк не вплинули на становлення Василя Курилика як митця.

У 1970 р. цикл робіт "Страсті Христові" придбали українські меценати у Канаді Микола та Ольга Колянківські. Для збереження цієї колекції родина Колянківських у 1971 р. збудувала в м. Ніагара спеціальне приміщення нової мистецької галереї — Niagara Falls Art Gallery.

Основою музею стала колекція "Страсті Христові". Крім творів В. Курилика, до експозиції увійшли більше 50 робіт Миколи Кричевського, понад 20 — Миколи Глущенка, сотні творів інших митців, колекція писанок та інше.

Роботи Василя Курилика із серії "Страсті Христові" в галереї Ніагара Фоллс. ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 1, спр. 17, арк. 13

Творчість художника не обмежувалась психологічними та релігійними мотивами. Василь Курилик умів майстерно зобразити на полотні краєвиди канадських прерій та побутові сцени українського емігранта.

Тонке сприйняття місцевої природи та розуміння укладу життя українців у Канаді втілилося у серії монументальних робіт Курилика "Український піонер". Цикл складається із шести картин, які послідовно "оповідають" про життя одних із перших поселенців Канади.

У 1981 р. ці картини викупив канадський уряд, після чого вони були розміщені в одній із зал Канадського парламенту.

Серія робіт Василя Курилика "Український піонер" у галереї Ніагара Фоллс. ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 1, спр. 17, арк. 20

За своє надто коротке життя художнику двічі вдалося відвідати батьківщину своїх предків. У 1970 р. на запрошення Спілки художників України Василь Курилик разом із іншими митцями Канади та США приїхав до України. Художники відвідали Київ, Львів, Одесу, Запоріжжя, Канів та інші міста.

Під час першої подорожі син українських емігрантів Василь Курилик подарував Україні один із своїх творів — "Дух Шевченка в Канаді". Картина зберігається у фондах Національного музею Тараса Шевченка.

Особливо сильне враження на Курилика справила подорож у село Борівці, що недалеко від Чернівців, звідки були родом його батьки. Митець прагнув повернутися туди знову.

Василь Курилик "Дух Шевченка в Канаді", оргаліт, мішана техніка, 1970 р. Національний музей імені Тараса Шевченка. По центру зображена територія України, яка, очевидно, за задумом художника й уособлює дух Т. Шевченка, що "сходить" на Канаду.

По приїзді до Канади він звернувся до Посольства СРСР в Оттаві з метою отримати нову візу. Дозвіл довелося чекати довгих шість років.

У 1977 р. важко хворий Василь Курилик вдруге прибув на малу батьківщину. Перебуваючи на Буковині, митець виконав більше 100 рисунків та 6 картин.

Багато творчих задумів художника так і залишилися незавершеними. 3 листопада 1977 р. у Торонто Василь Курилик помер.

***

Після смерті меценатів Колянківських за їх заповітом організація функціонування галереї у Ніагара Фоллс та збереження колекції покладалася на Громадський комітет.

Його очільником був призначений єпископ Української греко-католицької церкви Канади Роман Даниляк. У випадку неспроможності утримувати галерею вона мала перейти у власність української католицької єпархії в Торотно.

Про подальшу долю творчої спадщини В. Курилика інформують архівні документи (ЦДАЗУ, фонд №68). У 1993 р. від родичів Ольги Колянківської, зокрема її сестри Тетяни Лук’янович, стало відомо, що "Страсті Христові" Курилика зберігаються у підвальних приміщеннях музею, де існує загроза, що вони зіпсуються.

Постало питання щодо повернення спадщини Василя Курилика, проти чого зовсім не заперечували її розпорядники. Роман Даниляк підтвердив, що музей перебуває у "жалюгідному стані". У разі повернення картин Курилика в Україну передбачалося створення постійно діючої експозиції на Буковині.

Василь Курилик "Гуси ґеґають на першу асфальтову дорогу в селі Борівці", оргаліт, мішана техніка, 1977 р. Національний художній музей України

У 2001 р. це питання знову піднялося на урядовому рівні, адже загроза втрати цінних експонатів не зникла.

Посольство України в Канаді повідомляло, що "музей та картини доведені до катастрофічного стану", "практично втрачено контроль щодо обліку унікальної спадщини, яка, окрім великої художньої, має ще й матеріальну цінність", а саме приміщення галереї здано в оренду.

Через організаційні труднощі спадщину Василя Курилика так і не було передано в Україну. Серія картин "Страсті Христові" досі зберігається у галереї Ніагара Фоллс, що налагодила свою діяльність.

Сьогодні з творами Василя Курилика, окрім Національного музею Тараса Шевченка, можна ознайомитися у Національному художньому музеї України, куди ще в 1977 р. митець передав три свої роботи.

Василь Курилик "Контраст", оргаліт, мішана техніка, 1977 р. НХМУ.

За активну творчу працю Василь Курилик здобув визнання серед канадців. За життя він був нагороджений найвищою урядовою нагородою — Орденом Канади. Після смерті удостоївся пам’ятника в свою честь. Його відкрили в серпні 2015 р. у провінції Манітоба.

Василь Курилик, син українських емігрантів у Канаді, доклав чимало зусиль, щоб відкрити Україну для Західного світу і для себе особисто. Очевидно, тепер Україні варто докласти зусиль, щоб повернути його українцям.

Авторка висловлює подяку за сприяння в роботі Національному художньому музею України та Національному музею Тараса Шевченка.

Читайте також:

Різдвяні листівки української еміграції

Від книжки до гривні. Український стиль Георгія Нарбута

"Я зробив те, що повеліло мені серце". Табори смерті в малюнках Зіновія Толкачова

Компартія в полі і в труні. Політичні плакати 1950-2010 рр.