Спецпроект

Офіційна відповідь директора Меморіалу "Бабин Яр" на Лист істориків

"Спираючись на свій досвід та знання, можу запевнити, що ми дуже уважно віднеслися до заяви українських істориків та наразі знаходимося в контакті з відповідними українськими державними установами з цього приводу".

Від "Історичної правди": 28 березня ми опублікували "Лист-застереження українських істориків з приводу планів зведення Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". Цим листом історики зреагували на заяву про створення Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". 

Підписанти висловилися за те, щоб у майбутньому меморіалі було вшановано всіх загиблих у Бабиному Яру в різні періоди історії, незалежно від їх національності та політичних поглядів.  

Керівництво Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" зреагувало й надіслало відповідь на лист.  


----------

Офіційне звернення щодо

Листа-застереження українських істориків з приводу планів зведення Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр"

Шановні пані та панове,

Я ретельно прочитав декларацію, що її було опубліковано на сайті "Історична правда" від 28 березня.

Я особливо поважаю позицію, що її викладено у пункті 1: "Ми повністю підтримуємо ідею створення в столиці України Меморіалу з музейною, науковою та освітньою складовими, присвяченого історії та пам’яті про Голокост".

Як Ви вже знаєте, місія нашої організації – створення унікального простору, який би сприяв міжнародному діалогу та злагоді, створюючи платформу для дискусій з питань толерантності, справедливості й поваги і вибудовуючи порозуміння між культурами.

Ваші коментарі та зауваження з приводу Бабиного Яру і особливості цього місця будуть розглянуті у розгорнутому форматі Науковою радою, що наразі формується (радниками майбутньої Ради може стати кожен охочий зі вчених).

Спираючись на свій досвід та знання, можу запевнити, що ми дуже уважно віднеслися до Вашої заяви та наразі знаходимося в контакті з відповідними українськими державними установами з цього приводу.

Я сподіваюся, що в майбутньому ми будемо мати можливість обмінятися думками з метою зробити наш проект більш привабливим як для України, так і для міжнародної спільноти.

З найкращими побажаннями,

Марек Сівець

CEO 

Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.