Відродження "Пласту" в документах КҐБ, КПУ і поза ними

Незважаючи на гласність і перестройку від 1988 ро­ку, органи КГБ пильно стежили за процесами від­нов­лення та діяльністі "Пласту" – організації української молоді, а також за усіма причетними до цього про­цесу активистами.

Ще від кінця Другої світової війни, коли радянська вла­да з новими силами активно почала "будувати світле май­бут­нє" на теренах новоствореної УРСР,  відповідними орг­а­на­ми "Пласт" трактувався як "фашистская" "национа­лис­ти­чес­кая" "бандеровская" "организированная по образу наци­с­т­ской Гитлерюгенд" [з кримінальної справи Володимира Бір­чака, архів СБУ в Закарпатській обл.] ор­ганізація.

Звичайно, як інакше можна було охаракте­ри­зу­ва­ти "зрадників народу". Для більшості арештованих у той час подібні епітети були рівноцінними найвищій мірі пока­ран­ня, а дещо пізніше – від 15 до 25 років суворого режиму.

На Прикарпатті шукають давніх пластунів. Ви можете допомогти

Наприкінці 1980-их ідеологічний наступ на молодь по­си­лю­ється. Історія продовжується тим, що ЦК Комуністичної партії України 4 січня 1989 року, розгля­нув­ши звернення засновників УХДФ (Український хри­сти­ян­сь­ко-демократичний фронт), визнав, що християнська де­мо­кра­тія є явищем ідейно шкідливим для радянської влади. УХДФ запропонували "самоліквідуватися", попередивши при цьому, що в разі непослуху ЦК КПУ має достатньо за­со­бів для ліквідації цього "збіговиська".

Однак, незважаючи на всі погрози, у Львові 13 січня від­бу­­лося Установче віче УХДФ. Основною програмною метою Фронту проголошувалася боротьба за створення неза­леж­ної України поза межа­ми СРСР "на базі консолідації всіх хри­с­ти­янсько-демократичних, національно-патріотичних сил" шля­хом їх колективного чи індивідуального членства в но­вій організації.

З моменту появи УХДФ при ньому почало діяти моло­діж­не товариство "Пласт". На вічі  всім делегатам доручили іні­ціювати створення пластових осе­редків на місцях. Цю ро­бо­ту координувала група членів Центрального проводу УХДФ: Тарас Карпин, Микола Торкало, Степан Єдинорог, Іван Штур­мак. Голо­вою обрано Романа Чекальського.

У Львові 14 січня 1989 р. у помешканні сім’ї Чекальсь­них відбулася перша нарада Ініціативної групи з віднов­лен­ня "Пласту", на якій розподілили обов’язки: Роман Че­каль­ський – голова і катехит. Тарас Карпин – заступник го­ло­ви та сек­ре­тар, Степан Єдинорог – керманич виховної пра­ці та скар­бник.

Ще однією причиною активізації та посилення уваги дер­жавних органів радянської влади до Пласту стали численні публікації про активну роботу щодо відновлення організації у закордонних засобах масової інформації, як то радіо­стан­ції "Голос Америки" та "Свобода" у США чи "Німецька хви­ля" у ФРН.

Греко-католики. Історичний контекст

Про це можна довідатися з витягу таємного документа ЦК КПУ "Про уніатську ("українську католицьку") церкву в за­хідних областях України" від 21 червня 1989 року, по­да­но­­го за підписами членів ЦК КПУ Юрія Єльченка і Леоніда Крав­­чука:

"Чергове збіговисько уніатів і націоналістично на­­строєних елементів у травні 1989 року у м. Львові закін­чи­­лося закликом до молоді записуватися до спортивно-вій­сь­кової молодіжної організації "Пласт", що вже існувала в до­­воєнній Галичині і по суті готувала кадри для ОУН-УПА".

Пластуни й пластунки з Тисмениці, кінець 1920-х

Через кілька днів (26 червня 1989 р.) цей таємний до­ку­мент ЦК КПУ за підписом першого секретаря ЦК Володи­ми­ра Щербицького, але перекладений на російську мову, на­діс­ла­ли до Генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Гор­ба­чо­ва у Москву.

Отож, ця справа набула вже загальносоюзного зна­чення з поміткою "цілком таємно". "Пласт", на думку ко­му­ністичних лідерів, становив пряму загрозу інтересам без­пе­ки Радянського Союзу.

За провідниками організації цілодо­бо­во стежили працівники КГБ, а за пластунами – офіцери МВС, переодягнуті у цивільне.

Кульмінацією у протистоянні між органами та відроджу­ва­ним "Пластом" стало відкриття Другого молодіжного та­бо­ру пластового типу.

Перші виховники відродженого "Пласту"

Табір розпочався 24 липня на хуторі Па­лан­ки Городоцького району на Львівщині. Упродовж тижня до табору прибули учасники з Нового Роздолу – 4, Дрого­би­ча – 6, Кам’янки Бузької – 2, Жовкви – 2, Львова – 13, Івано-Фран­ківська – 10, Долини – 5, Калуша – 3; селищ Воля Ви­со­ць­ка – 2, Скварява – 3. Усього – 50 осіб, з яких повністю табір від­були лише 32.

Комендантом табору був Роман Чекаль­сь­кий разом з 11 членами проводу.

Табір відвідали також і гості з Канади. Це – пластуни юна­ки Петро і Микола Кармелюки і пл. сен. Андрій Вітер, на той час – член парламенту Канади.

Державні органи радянської влади всіляко протидіяли нормальній роботі табору: в місцевому магазині заборонили про­давати харчі пластунам, у криницю всипали стільки хлор­ки, що вода стала непридатною до споживання, траву дов­кола наметів залили смердючою гноївкою, і велика кіль­кість комах зробила нестерпним життя усіх таборовиків.

У відповідь на таку протидію місцеве насенення влас­ни­ми силами забезпечувало табір усіма продуктами хар­чу­ван­ня.

У Львові в помешканні Марії Скоп почала діяти служба плас­тового постачання: пластуни туди сповіщали про всі по­тре­би, а звідти їм передавали все необхідне.

4 серпня близько 10 год. 30 хв. на табір, у якому на той час перебувало 11 юнаків віком 10-17 років (решта відбула до Львова, щоб приготуватися до Служби Божої і закриття та­бору) був вчинений розбійний напад. Його здійснили під­роз­діли міліції і держбезпеки, працівники райкому і обкому ком­сомолу, представники облвно – всього до 200 осіб.

Вони побили п’ятнадцятирічного Богдана Тарнавського, в якого відібрали фотоапарат з плівкою про напад, а також де­сятирічного Михайла Грабовинського травмували при спро­бі записати номерні знаки автотранспорту, на котрому при­їхали нападники.

Також поламали дипломат Романа Че­каль­ського, де зберігалася фотохроніка і документація та­бо­ру. Знищили національний синьо-жовтий пра­пор.

"Прапор червоно-чорний - це наше знамено..."

Сімох юнаків схопили і під посиленою охороною від­вез­ли у Городок. Тут упродовж кількох годин слідчі допи­ту­ва­ли неповнолітніх дітей, порушуючи норми радянського за­ко­нодавства і Конституцій УРСР та СРСР, не кажучи вже про між­народні правові акти, такі як Декларація прав дитини від 1959 р. та Декларація прав лодини від 1948 р.

Богдан Гасюк

Про ці самі події згадує й пластун-сеніор Богдан Гасюк з плас­тового куреня "Вовкулаки":

"Влітку біля хутора Паланки (Городоцький р-н Львів­сь­кої обл.) відбулась спроба провести табір для дітей. За­кін­чи­лась ця спроба операцією міліцейського спецпідрозділу … з роз­гону "терористів" (очевидно, що табір розігнав комсо­моль­ський оперативний загін, про що мені розповідали ко­лиш­ні комсомольські керівники. – прим. пл. сен. Левко Захар­чи­шин, V).

В неділю, коли в таборі залишилось декілька ді­тей, озброєні до зубів міліціонери пішли на штурм табору. Ця спецоперація елітного міліцейського підрозділу, ство­ре­но­го для боротьби з організованою злочинністю, закінчи­лась побиттям та арештом дітей.

В місцевій львівській (на той час виключно партійній) пресі з’являється ряд пуб­лі­ка­цій, що розкривають "злочинну роль буржуазного націо­на­ліз­му". Варто додати, що пізніше близько 10 пластунів з та­бору в Паланках стали учасниками Вишколу Провідників. З па­м’яті: Оля Посполита, Богдан Тарнавський, Роман Тлус­тяк, Андрій Скоп, Мирон Гуменецький, Юрко Міндюк та ін.

Саме цей табір та розголос навколо його розгону стали тим дзвоном, який розбудив зацікавлення "Пластом" в різних на­ціонально-патріотичних середовищах того періоду".

Уже наступного дня 5 серпня на розгляд до Львівського об­ласного суду подали заяву, щоправда заява залишилась без відповіді.

У Львові пластуни та їхні батьки спільно з обу­ре­ною українською громадськістю влаштували пікетування бу­динків міськкому і обкому КПУ, прокуратури і міліції під гас­лами: "Комсомол воює проти Пласту", "Ганьба нелюдам з КГБ", "Державних злочинців КПУ-КПРС під суд".

Тоді ж УХДФ і УГС надіслали Ноти протесту до Генерального прокурора СРСР, вимагаючи з’ясувати і оприлюднити всі факти цього зло­чину, а його виконавців – притягнути до карної відпо­ві­даль­ності.

Інформацію про цей злочин отримали всі країни-учас­ниці Гельсинської угоди; відповідні телеграми отрима­ли Голова Верховної Ради СРСР Михайло Горбачов у Москві, го­лова КДБ СРСР Володимир Крючков, голова КДБ УРСР, пер­ший секретар Львівськго обкому КПУ Ярослав Погребняк під назвою: "Увага! Неосталінізм!".

Під зверненням стояли підписи Ми­хайла Бойчишина, Ореста Влоха, Михайла Гориня, Володимира Гриніва, Романа Лубківського, Ірини Калинець, Гри­го­рія Мороза, Юрія Павліва, Володимира Патика, Любомира Се­ника, Дмитра Футорського, Ігоря Юхновського.

Офіційна радянська преса 12 серпня подала повідом­лен­ня "з приводу несанкціонованого молодіжного табору". А га­зета "Радянська Україна" 2 вересня подала статтю "Ще не вмер Степан Бандера, або Недитячі ігри доморощених плас­ту­нів" Михайла Дорошенка.

Автор стверджував, що буцім-то у та­бо­рі щоденно пластуни виконували гімн, в якому були сло­ва: "Ще не вмер Степан Бандера, ще живі герої, вже недовго мос­калям спати у спокої!".

Роман Шухевич (у центрі) з друзями з "Пласту"

Ця вигадка повна перекручень: табір носив ім’я гене­ра­ла-хорунжого Романа Шухевича – Головного Командира УПА і Гетьманського Пластуна Скоба. Його учасники щоденно ви­ко­нували Гімн "Ще не вмерла Україна", виховання велося на засадах християнської моралі і патріотичного світогляду, а не на політично-партійній ідеології котроїсь з трьох ОУН.

На захист репресованого "Пласту" стали громадсько-по­лі­тичні об’єднання – колективні члени Львівської крайової ор­ганізації "Народного Руху України за перебудову", Істо­ри­ко-просвітницька організація "Меморіал" ім. Василя Стуса, То­варисвто української мови ім. Тараса Шевченка, Про­світ­ни­цьке товариство "Лева", Марійська дружина "Милосер­дя", Студентське братство Львова, львівські обласні орга­ні­за­ції Фонду культури, Спілки письменників та Спілки ху­дож­ників УРСР.

Радянська влада в регіоні брехливо оголосила про так зва­ний саморозпуск "Пласту".

Учасники одного з перших таборів, с. Рожаночка Львівської обл., липень 1990 р.

Але вже у жовтні 1989 р. у Львові сформовано ініціа­тив­ну групу для відновлення організації на чолі з авторитетним на­у­ко­вцем, академіком Ігорем Юхновським.

До складу групи уві­йшли: Киськів Олесь (заступник голови), Захарчишин Лев­ко (Товариство Лева), Космина Михайло (Управління на­родної освіти), Бартиш Леся (Управління народної освіти) Бо­родчук Іванна (Мала академія наук), Караванський Олег (За­хідний науковий центр) Яворський Михайло (Західний на­уковий центр), Деркач Ігор (в майбутньому один з лідерів СНУМу), Зима Юрій (Товариство української мови ім. Т. Шевчен­ка), Гринів Ігор (міський комітет комсомолу).

До Установчних Зборів Пласту в Брюховичах зали­ша­єть­ся півроку…

*      *      *

Мовою документів

Доповідна записка Управління КГБ УРСР по Львів­ській області першому секретареві Львівського обкому КПУ Я. П. Погребняку про деякі тенденції розвитку полі­тич­ної і оперативної ситуації в області

3 серпня 1989 р.

[…] Получены и проверяются с УКГБ Ивано-Франковской об­ласти данные о существовании молодёжной организации "Пласт" численностью до 150 человек. В ее задачу входят: вос­питание членов в националистическом и религиозном ду­хе, подготовка к борьбе за создание "самостоятельной" Ук­раины. […]

Начальник Управления КГБ УССР по Львовской области (С.И. Малик)

ГДА СБУ, ф. 71, оп. 16, спр. 833, арк. 333–343.

Свято Весни у Бірках, неподалік Львова, 1991 р.

Інформаційне повідомлення Управління КГБ УРСР по Львівській області першому секретареві Львівського об­ко­му КПУ Я. П. Погребняку про молодіжне формування "УХДФ" – "Пласт".

7 серпня 1989 р.

В январе с. г. по инициативе жителей Ивано-Фран­ков­ской области, ранее судимых за антисоветскую деятель­ность Сичко Василия Петровича, 1956 года рождения, и его от­­ца – бывшего бандоуновца Сичко Петра Васильевича, 1926 го­да рождения, создан "Украинский христианско-демокра­ти­­ческий фронт" ("УХДФ"), ставящий своей конечной целью – образование независимой Украины вне Союза ССР.

С момента создания при УХДФ начала функционировать мо­лодёжная националистическая организация "Пласт", ру­ководителем которой был избран житель гор. Львова Кар­пин Тарас Остапович, 1966 года рождения, студент лесо­тех­ни­ческого института.

Основной задачей "Пласта", по замыс­лам лидеров "УХДФ", является: формирование у подраста­ю­ще­го поколения националистического мировозрения на ос­но­ве изучения истории ОУН–УПА, канонов греко-католи­чес­ко­го вероисповедования.

Для "Пласта" характерно исполь­зо­вание националистической символики (желто-синие и крас­но-чёрные флаги, тризубы), в организацию прини­ма­ет­ся молодёжь в возрасте до 28 лет.

В весенний период обучение молодёжи проходило по ад­ре­су ул. Летунова, 1/179, на квартире ответственного секре­та­ря и казначея "УХДФ" Чекальской Лидии Степановны, 1945 года рождения, временно не работающей.

В июле с. г. "УХДФ" в районе х. Паланки Городокского ра­йона открыл первый военно-спортивный лагерь "Пласта" – "Курень имени Р. Шухевича".

Организаторами лагеря среди собравшихся там (в раз­ное время присутствовало до 40 человек) в основном не­со­вер­шеннолетних подростков в возрасте от 9 до 17 лет це­ле­на­правленно насаждалась враждебная идеология, воспи­ты­вал­ся националистический экстремизм. С этой целью чита­лись лекции о якобы "легендарном прошлом ОУН-УПА", стро­ящиеся на воспоминаниях бывших бандоуновцев, тенден­ци­озно трактовалась политика партии и правительства на сов­ременном этапе, приглашёнными униатскими автори­те­та­ми проводились богослужения по греко-католическому об­ряду.

Структура подчинённости в лагере была разрабо­та­на по образу и подобию бандподполья ОУН. Пластунам при­сва­ивались клички, руководители делились на "роевых" и "ку­щевых".

Активно велась военная подготовка молодежи. Члены ла­геря во главе с "роевым" – Скороняком Иваном Михай­ло­ви­чем, 1963 года рождения принимали участие в несанк­цио­ни­ро­ван­ных сборищах в г. Комарно, с. Мшана Городокского ра­йона.

С учётом поступившего коллективного заявления от жи­те­лей близлежащих сёл об экстремистских национа­листи­чес­­ких настроениях пластунов, представителями местных пар­­тийных, советских и комсомольских органов, совместно с наробразом, санэпидемстанцией, пожарной охраной, с уча­сти­­ем право­охра­ни­тельных органов 4 августа с. г. про­из­ве­дён осмотр лагеря (до­ма и трёх палаток), на момент кото­ро­го в нём при­сут­ст­во­ва­ло 8 человек (один из них совер­шен­но­­летний).

Осмотром было установлено наличие около десяти еди­ниц холодного оружия (ножей, отдельные из них длинной до 40 см), с которыми пластуны несли сторожевую службу во­круг лагеря в ночное время, ксерокопии, размноженную на компьютере литературу довоенных и современных зару­б­ежных изданий "Пласта", принадлежащих руководителю лагеря Чекальскому Ярославу Игоревичу, 1965 года ро­жде­ния, рабочему ПО "Кинескоп".

Пластуны, в ходе проводимого мероприятия, вели себя вы­зывающе, допускали националистические, антирусские вы­сказывания. В завязавшейся дискуссии с комсомольским ак­тивом они называли Союз ССР – "империей зла", про­во­з­гла­­шая идеи бандеровцев, заявляли о своей привер­жен­но­с­ти ОУН, о намерениях бороться за свободную от русских Ук­ра­ину, её "соборность".

Попытки разъяснить оши­боч­ность и идейную опасность таких взглядов, встречали оз­лоб­лен­ность, фанатичную уверенность в своей правоте.

Принятыми мерами лагерь был свёрнут, а с пластунами пред­ставителями Городокского райисполкома по делам не­со­вершеннолетних совместно с преподавателями прове­де­ны разъяснительные, воспитательно-профилактические бе­се­ды, после чего подростки были направлены по местам жи­тель­ства и переданы родителям.

Получив информацию о действиях властей в отношении ла­геря "Пласта", известные нам Горынь М., Кандыба И., Ка­ли­нец Ир., Приходько Г. стали подстрекать свои связи к пи­ке­тированию здания прокуратуры области и УКГБ с тре­бо­ва­нием привлечь к ответственности лиц, совершивших ука­зан­ное.

Сичко В. передал за кордон для обнародования че­рез средства массовой информации и привлечения вни­ма­ния к "Пласту" широкой мировой общественности тексты те­леграмм в адрес Генерального прокурора СССР, прокурора Львов­ской области. Просил свои зарубежные связи орга­ни­зо­вать через скаутские организации за границей пикети­ро­ва­ния посольств СССР. Им же было дано указание пластунам со­б­рать единомышленников к 9.00 5.08.89 г. возле пред­по­ла­гаемого места установления памятника Т. Шевченко для ре­шения вопроса проведения антиобщественной акции.

5 августа с. г. собравшаяся толпа в количестве 400 че­ло­век с 12 желто-синими флагами и 7 транспорантами ("По­зор КПСС", "Позор комсомолу – верным псам КГБ", "Долой го­су­дар­ственных террористов", "КГБ-МВД – война против де­­тей", "КГБ-МВД – к суду" и т. п.) намеревалась пойти к зда­нию об­ластной прокуратуры и вручить требование "цент­раль­­ного со­вета" "УХДФ", носящее злобный, клеветни­чес­кий харак­тер.

После 4-часовой дискуссии выступил Сичко В., кото­рый объя­вил собравшимся о вручении т. н. требования про­ку­ра­ту­ре, о яко­бы имеющем место "осаде г. Львова войс­ка­ми спе­ци­аль­но­го назначения", во избежание конфронтации при­звал плас­ту­нов организованно вернуться в лагерь, вос­ста­новить пре­ж­ний распорядок дня, а также принять меры к охране. За­явил, что направленные в инстанции и за рубеж тре­бования в бли­жайшее время должны возыметь свои дей­с­твия.

6 августа с. г. в Сколевском районе на горе Макивка, в хо­де несанкционированного митинга, посвященного памяти жерт­вам сталинских репрессий, Сичко В. призывал моло­дёжь объединяться в молодёжные организации типа "Пласт", про­ходить "вишкіл", быть готовой к борьбе и отдать свою жизнь за "свободу" Украины.

Учитывая намерения "УХДФ" расширить сеть лагерей "Плас­та" и тем самым создать формирования, носящие об­щественно-опасный характер, считаем целесообразным:

– облисполкому войти с ходатайством в инстанции о не­об­­ходимости принятия правового акта, запрещавшего фор­му вос­питания подрастающего поколения на традициях ОУН–УПА;

– партийным, комсомольским комитетам усилить ин­тер­на­циональное воспитание молодёжи, при этом обратить осо­бое внимание совершеннолетних подростков, на кото­рых ориентируются лидеры "УХДФ". При ОК ЛКСМУ создать спе­циализированную контрпропагандистскую группу для про­ведения разъяснительной и индивидуально-воспи­та­тель­ной работы с участниками молодёжных неформальных струк­тур негативной направленности, подготовки для средств массовой информации материалов, разоблачающих истинные цели и замыслы лидеров таких структур.

Начальник УКГБ УССР по Львовской области (С.И. Малик)

Начальник УВД Львовского облисполкома (В.И. Попов)

Конференція до 100-ліття "Пласту", Львів, Український Католицький університет, 23 серпня 2012 р.

СПРАВКА

О деятельности молодежной националистической ор­­га­низации "Пласт" за границей

"Пласт" является украинской буржуазно-националис­ти­чес­кой воспитательной организацией молодежи типа ска­у­тов. Образован в г. Львове в 1911–1912 г.г. В настоящее вре­мя находится под идейным и организационным влиянием бан­деровцев.

Члены и воспитанники "Пласта" принимали ак­тивное участие в вооруженной борьбе против Советской влас­ти на Украине во время гражданской войны в составе УСС (украинских сечевых стрельцов), КСС (киевских сече­вых стрельцов) и многих подпольных контррево­люци­он­ных организаций. В период Великой Отечественной войны бы­ли военнослужащими дивизии СС "Галичина".

В 1951 году в г. Нью-Йорке состоялся первый краевой съезд "Пласта", который восстановил деятельность этой органи­за­ции в эмиграции. Организации "Пласта" существуют в США, Канаде, Южной Америке, Западной Европе, Австралии.

Националистические круги украинской эмиграции счи­та­ют "Пласт" важным средством воспитания украинской мо­­ло­де­жи в духе преданности идеям национализма, под­го­тов­ки ре­зерва реакционных организаций для анти­со­вет­ской бо­рь­бы.

Как и множество других националистических фор­ми­ро­ва­ний, "Пласт" рекламируется как организация, ко­торая не под­чиняется какой-либо партии, а дает мо­ло­де­жи "все­укра­ин­скую основу" и задачей которой является "под­держивать на­ционально-этническую идентичность украин­ской об­щ­нос­ти за пределами Украины и постоянно будо­ра­жить ее".

"Пласт" широко использует спорт (особенно его вое­ни­зи­рованные виды) как один из лучших способов заинте­ре­со­ванности и удержания молодежи в организации.

По данным националистической прессы, "Пласт" в сос­та­ве своем имеет 7 тысяч членов. Центральным руково­дя­щим органом является — Конфедерация украинских плас­то­вых организаций.

ГДА СБУ, ф. 71, оп. 16, спр. 833, арк. 109–116.

Пластуни 1991-го

Інформаційне повідомлення Управління КГБ УРСР по Львів­ській області першому секретареві Львівського об­ко­му КПУ Я.П. Погребняку про мітинги і молебні у м. Льво­­ві та області

7 серпня 1989 р.

[…] В Сколевском районе на горе "Макивка" на несанк­ци­о­нированный митинг в память жертв репрессий 40-50 гг. собралось около 7 тысяч человек из различных населенных пунк­тов Львовской и Ивано-Франковской областей, при­быв­ших с 50 желто-голубыми флагами.

Митинг проходил с 11 до 17 часов. Выступило 8 человек, среди которых наци­о­налистические экстремисты Д. Сичко (Ивано-Франковск) и И. Макар (Львов).

Сичко призвал молодежь вступать в орга­ни­зацию "Пласт", готовиться к борьбе за Украину, обру­шил­ся с клеветническими нападками на внутреннюю поли­ти­ку СССР, обвинив правительственные инстанции в на­ру­ше­нии прав человека на Украине.

Макар оправдывал исто­ри­ческое создание УНР, а ее ликвидацию именовал как ок­ку­пационный акт со стороны России. Он призвал брать власть в свои руки. […]

Начальник Управления КГБ УССР по Львовской области (С.И. Малик)

ГДА СБУ, ф. 71, оп. 16, спр. 833, арк. 101–103.

Інформаційне повідомлення Управління КГБ УРСР по Львів­ській області до Львівського обкому КПУ про плани і наміри лідерів УХС щодо організації у м. Львові ан­ти­гро­мадських акцій 17 вересня 1989 р.

7 вересня 1989 р.

Добытые Управлением КГБ материалы свидетельствуют о том, что лидеры УХС через неформальные структуры, на ко­торые они имеют влияние, планируют 17 сентября с. г., в день 50-летия воссоединения западноукраинских земель с Со­ветской Украиной, в знак протеста, как они называют, "оккупации Украины", провести во Львове и области ряд ан­ти­общественных акций.

Так, член координационного со­ве­та УХС В. Яворский призвал участников "Союза незави­си­мой ук­ра­инской молодежи" (СНУМа) накануне юбилейной да­ты ор­га­низовать агитационные походы молодежи по се­лам и рай­цент­рам с призывом отметить годовщину вос­со­е­ди­нения как тра­урный день в жизни украинцев западных об­ластей, для че­го заранее заготовить черные ленты, ко­карды, банты.

17 сентября силами членов УХС, СНУМа и "Пласта" пла­ни­ру­ется организовать во Львове массовое театрали­зо­ван­ное ше­ст­вие. По задуманному сценарию во главе колонны бу­дут идти два члена УХС, загримированные под Сталина и Гит­лера, за ни­ми девушка в национальном костюме, изо­бра­жа­ющая Украину, ко­торую они в определенном месте мар­ш­ру­та шествия долж­ны раздеть до нижнего белья и надеть на го­лову терновый ве­нок, символизирующий "разграбление Ук­раины".

В настоящее время националисты изыскивают возмож­нос­ти для взятия на прокат в театрах и домах культуры не­об­ходимых костюмов. […]

Начальник Управления КГБ УССР по Львовской области (С.И. Малик)

ГДА СБУ, ф. 71, оп. 16, спр. 833, арк. 207–208.

Багато матеріалів про історію "Пласту" дивіться на сайті "100 кроків"

Інформаційне повідомлення Управління КГБ УРСР по Львів­ській області до Львівського обкому КПУ про ство­рен­ня лідерами УХС молодіжної націоналістичної орга­ні­зації СНУМ

22 вересня 1989 р.

[…] 19 августа с. г. на горе Маковка Сколевского района, у мо­гилы воинов УСС, ими организовано сборище молодежи, в ходе которого объявлено о создании т. н. союза не­за­ви­си­мой украинской молодежи (СНУМ).

В основу разработанных ими проектов программы и устава СНУМа взяты дек­ла­ра­тив­ные положения УХС, которые предусматривают наци­о­наль­ное и религиозное возрождение Украины, восстанов­ле­ние "символики украинского народа", образование воль­но­на­емной украинской армии, экономического и полити­чес­ко­го суверенитета республики, возвращение утраченной го­су­дарственности.

Конечной целью союза является содей­ст­вие образованию независимого демократического украин­ско­го государства. Членами СНУМ не могут быть ком­со­моль­цы и партийные.

На первом этапе деятельности СНУМ ос­новной задачей ее членов является обработка связей из чис­ла студенческой и рабочей молодежи по склонению их к кол­лективному выходу из состава ВЛКСМ и пополнение за счет них своих рядов.

В функции членов союза входит также осу­­ществление охранных мероприятий в период про­ве­де­ния учас­тниками неформальных объединений митингов, шест­вий, пикетов, которые они проводят совместно с мо­ло­деж­ным формированием (учащаяся молодежь 14 лет) "Пласт". […]

Начальник Управления КГБ (С.И. Малик)

ГДА СБУ, ф. 71, оп. 16, спр. 833, арк. 243–246.

Джерела:

1. Шлях до незалежності: суспільні настрої в Україні кін. 80-х рр. ХХ ст. Документи і матеріали. До 20-ї річниці неза­леж­ності України / На­ціональна академія наук України, Ін­сти­тут історії України НАН України; Галузевий державний ар­хів Служби безпеки Ук­ра­ї­ни. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. – 626 с.
2. Володимир Бірчак. Справа № 16. 
3. Іван Гоменюк, Володимир Стецько. Історія Пласту – УСО. – Стрий, 2000.