Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

Like ·  · Share · November 21, 2013  2,863 people like 

Майдан. Перші хвилини. Фото Олександра Зінченка, 21 листопада 2014 року, 21:56

Oleksandr Zinchenko

21:56 Тут вже кілька сотень. А я їду до Львова

З цього усе почалося. Відразу по дев'ятій ввечері люди почали виходити на Майдан. Уночі під Колоною Незалежності зібралося більше тисячі українців. Уже тоді було відчуття, що відбувається щось неординарне.

Але це відчуття оформилося у переконання зранку 30 листопада, коли стало відомо як співробітники "Беркута" вночі побили маніфестантів.

Від того моменту, я намагався фіксувати усе, про що  ми говорили і чим хотіли поділитися у ті дні. Зберігаючи інтонацію, лексику, орфографію постів. Таких записів набралося півтори сотні сторінок - маленька книжка. Частину цього матеріалу я публікую тут як своєрідний і дуже неповний щоденник фейсбук-революції. 

У цій підбірці часом порушена хронологія викладу, пропущені окремі важливі події. Цілком свідомо: це є нагода сконцентруватися на історіях, які поза часом. 

-----

 Kapustin Andrei

Это не гламур. И не романтические уси-пуси. Это съемка сделана сегодня, 24 ноября, на Русановке. Как-то очень символично вдруг расцвела сирень... Евровесна, однако...

Inna Nerodyk ‏@Nerodyk 30.11.2013 04:12 

Друзі кажуть,шо плакали, як бачили,як оточених мітингувальників лупашили,дівчат без свідомості беркут тягнув за ноги по асфальту #євромайдан

Inna Nerodyk ‏@Nerodyk  30.11.2013 04:34

Людей з #євромайдан вивозять швидкими. Рівно о 4.00 беркут почав зачистку території. Люди навіть не могли чинити опору,спали і просто сиділи

Taras Malyi ‏@TssMals  30.11.2013 04:57

#Євромайдан #Київ зачистили. Телефонують друзі і ми шукаємо наших. Є інформація, що не тільки били по-звірячому, але й стріляли в повітря.

Дарья Лемешко ‏@Lemesh  30.11.2013 05:01

Майдан пуст, в оцеплении милиции. Не одна скорая уехала с побитыми людьми. Официальная версия: люди мешают собирать елку. #євромайдан

5 година ранку на Майдані. Фото: Павєл Шеремет, 30 листопада 2013

Oleksandr Zinchenko  November 30, 2013 

Моя мама плаче. Вона подивилася новини. Я розумію, що треба тепер робити. Я прийду сьогодні на Михайлівську. Завтра опівдні - до пам'ятника Шевченка. Мої вимоги прості: відставка уряду, нові вибори президента і парламенту. Ця влада сьогодні втратила право говорити іменем України. Україна - це моя мама. І я не хочу, щоб вона плакала! Все.

"Подавіться своєю йолкою!" У деяких випадках авторство незазначено: багато фото перетворилися на інтернет-меми. Якщо ви знайшли своє фото тут непідписаним - дайте знати на facebook-сторінці "Історичної правди"

1 грудня Роман Сухан поширив фото мітингувальників, які сплять у Михайлівському Золотоверхому соборі. Михайлівський монастир перетворився у ці дні на один із символів спротиву

У ніч на 11 грудня 2013 відбулася міліція намагалася "розчистити проїзд" через Майдан між Михайлівською та Інститутською вулицями.

Fedor Sivtsov Сегодня со мной случилось три вещи.

1. Я поверил в бога. Когда беркут прорвался за баррикады и начал оттеснять людей, когда женщин и детей собрали на сцене, а тех кто не мог там уместится - вокруг. И люди молились и держались из последних сил - чтобы не заплакать от бессилия и страха. Когда вдруг в ночи раздался колокольный звон. И этот звон означал надежду. В этот момент я поверил в бога.

2. Я стал националистом. Когда я увидел этих солдат - моих соотечественников, тех кто должен олицетворять закон, тех на кто должен защищать закон в моей стране. Выполняя тупой чудовищный приказ защищающий интересы только одного человека - президента соседней державы (нашего президента в этой стране, все равно никто не признает)они шли на мирных демонстрантов - детей, женщин, стариков,и им было все равно. Когда со сцены раздался крик - "нас почули! З усього Київа до нас їдуть люди!". Когда я оглянулся и на месте пустыря увидел нескончаемый поток людей - украинцев, неравнодушных к судьбе своих сограждан. Простых соотечественников вышедших на защиту мирного населения. В этот момент я стал националистом.

3. Я освободился от страха. Когда они со всех сторон окружили площадь и теснили нас. Когда их сил не хватило, когда мы навалившись толпой смогли дать им отпор, и если не оттеснить, то хотя бы удержать поток этих тварей. В этот момент я освободился от страха. Поверь, я далеко не самый смелый или безрассудный в этой стране. Но сегодня я снова выйду на Майдан. За эту ночь, за этих людей, за гордость быть единой сплоченной нацией - за ту гордость которую мы отстояли сегодня ночью. И я призываю тебя избавится от сомнений и страха и выйти со мной.

С нами бог, с нами честь и сила, с нами ЛЮДИ! С нами - Украина. Вместе - к победе! Разом до перемоги! И еще - Слава Украине!

Irina Vorobiova

Сегодня я конечно расстроилась, когда не удалось уволить Азарова простым способом. Хотя я знала, что вряд ли так все легко получится. Все равно был облом. Но мне помогла моя 13-летняя дочь. Вместо того, чтобы стоять на митингах и нервно выискивать новости в интернете, она предложила другую программу - собрать теплые вещи, еду, отнести в наш Штаб на Майдане и заодно побыть волонтерами - разносить еду для Майдана и резать бутерброды.

Друзья! Это было потрясающе....Огромное помещение, полное людей со ВСЕЙ Украины, разных возрастов, веселых, сердечных, которые готовили бутерброды, чай и горячие обеды для Майдана, время от времени останавливались, пели гимн Украины, положив руку на сердце, а также пели свои любимые украинские песни. У меня от этой сердечности, мягкости, силы,радостности и щедрости (все время кто-то приходил и приносил еду для митингующих, кто-то приносил ящиками и килограммами, а кто-то 2 бутерброда и термос с чаем) у меня было ощущение подготовки к какому-то священному пиру. И мы все приглашены на этот священный пир нашей свободы.

Не прозевайте этот счастливый момент - быть причастным к рождению настоящего человеческого общества, помогайте, чем можете. Потом вы будете страшно жалеть, что прозевали...Если бы не эти ужасные события, мы бы никогда не узнали друг друга так близко...

P.S. Да, была еще у ВР в часов 5 вечера, там у Мариинского за решеткой стояло человек 150 сторонников Януковича, с пустой сцены орала музыка - никаких ораторов, никакого угощения, никакого конферанса со сцены - только несколько рядов разного вида милиции. И присоединиться к этому митингу тоже было невозможно. И сбежать этим людям, я так понимаю, было не положено. Это было похоже на зоопарк, очень грустный, и страшно смешной, абсурдный. Время от времени к решетке подходили прохожие, смотрели на их принужденное веселье, и шли дальше. Надеюсь эта забава достойна тех денег, которые они получат.

У деяких випадках авторство незазначено: багато фото перетворилися на інтернет-меми. Якщо ви знайшли своє фото тут непідписаним - дайте знати на facebook-сторінці "Історичної правди"

Володимир Довженко

18:48 Тролейбус № 18. Їде з Лукьянівки здогадайтесь куди. Двоє літніх жінок неголосно сперечаються за Майдан. Одна за, друга, відповідно, проти. Сперечаються тихо, інтелігентно, якісь аргументи наводять, але мені не чути.

Влазить третя - молода, але з якимось дуже нервовим виразом обличчя; й влазить голосно: - Да как же вы не поймете - ведь они там все за деньги стоят! Платят им, понимаете!

Сивий дядько, що стоїть до тітки боком, трохи повертається й тицяє себе пальцем в груди.На грудях стікер - "Я тут не за гроші".

Тітка, ще голосніше: - Ну ладно, а листовки они за какие деньги печатают! - Ну я, - кажу. - Трохи надрукував. За свій рахунок. А ще там гроші збирають й за них друкують.

Тітка, вже істерично: - А еду?! Там же еду раздают! Откуда она? Одна з жінок, що сперечалися, розкриває сумку - та набита коробками чаю та пачками з печивом. - Ну от я, - каже. - Трохи підкидаю. Може, ще хто.

Тітка: - А Ленина?! Чем вам Ленин мешал! Это же наша история! Хлопець із плеєром у вухах: - А давайте Гітлера замість нього поставим! Це також наша історія!

Тітка аж труситься: - Да вы! Да вы!.. Да вы!.. Да вы все тут бендеровцы!!!

- Атож! - повертається до неї кондукторка. - Ми такі! До речі, ви за проїзд заплатили?

І тут тітці заціпило, як наче їй в очі Горгона поглянула. Просто скам'яніла. На її щастя, трапилась зупинка, й чари негайно зникли - чкурнула так, як боліди Формули-1 не стартують.

 Mitia Vt

В полночь приехал с Денисом к Генпрокуратуре - помочь, чем сможем тем ребятам, что протестуют там против незаконного задержания людей в день провокаций на Банковой.

Под прокуратурой несколько палаток и молодые ребята. Приятные интеллигентные студенты ) Спрашиваем, мол, что нужно купить, благо, супермаркет рядом. Смеются, показывают на горку пакетов и говорят, мол киевляне их уже просто завалили едой ;)) Угостили нас чаем.

И как раз за чаем им в голову пришло, что неплохо бы чего-то сладкого, конфет.

Мы с Дэном помчались в магазин. Выпотрошили там стеллажи со сладостями, удивили кассира и охранника тем, что все три пакета для протестующих. Когда вернулись к прокуратуре, там как раз приехали еще люди, которые привезли теплую одежду ребятам.

Потом мы заехали на Банковую, глянули как немногочисленные беркутята тоскливо мерзнут на улице. Попытались проехать к Раде, но все дороги к ней заблокированы автобусами милицейскими. На Майдане застали концерт кого-то. Вот только вернулся домой, пью чай и иду дрыхнуть. Всем хорошей ночи

Mitia Crocodil

Макс Фрай: "А если серьезно. Штука в том, что вся эта веселуха в Киеве - первое на моей памяти политическое событие, к которому действительно хочется присоединиться всем организмом, а не только квакнуть одобрительно.

Потому что, чьи бы и какие бы политические интересы ни стояли за этим процессом, интересны не эти силы, а поведение конкретных живых людей. Которых очень много. Которые не только митингуют и строят баррикады, а при этом не забывают убирать за собой мусор. Отправляют по домам пьяных. И строго следят, чтобы в захваченных помещениях ничего не крали и не ломали.

И стоят в огромных очередях к туалетам, потому что революция революцией, а свинства не будет. Потому что революция, строго говоря, против свинства. Кажется, это вообще первая в истории внятно антижлобская революция. Выйти на баррикады ради уменьшения процента скотства в обществе - это дико круто.

Это, по-моему, вообще единственное, ради чего на баррикады стоит лезть. И неважно, выйдет какой-то толк из этих баррикад или нет.

Вообще, трудно поверить, что выйдет, потому что если бы все было так просто, человечество уже жило бы в раю. Но это тот редкий случай, когда намерение дороже результата. И еще я точно знаю, что именно попытки сделать невозможное меняют мир. Причем задним числом.

Потому что само по себе наличие достаточно большого числа людей, которые намерены сделать невозможное, говорит о том, что мир уже изменился. К лучшему - в моих устах "к лучшему" всегда означает победу жизни над смертью. Во всех смыслах обоих слов. Я вообще теперь на всех углах собираюсь трындеть, не затыкаясь, что у меня гражданство Украины.

Впервые в жизни примажусь к чужим заслугам. Просто потому что мне приятно иметь хоть что-то общее с людьми, которые там, в Киеве, сейчас не спят. Ну или спят, если выдалась возможность".

 Yaroslav Lodygin

Я хочу, чтобы моя страна напоминала Майдан. 

Чтобы мой товарищ бросил свой бизнес и заведовал питанием. Чтобы все были вежливые и много пели. Чтобы относились друг к другу с уважением, даже если наши взгляды немного расходятся, но мы же понимаем, что есть кое-что поважнее. Чтобы нас охраняли настоящие мужики, без масок, с именами и фамилиями. 

Чтобы журналисты с горящими глазами честно передавали мне важную информацию, как в эти дни "Громадське". 

Я хотел бы, чтобы про мою страну говорил весь мир, а футболки моей сборной носили бы мальчики в Парагвае (как этот варшавский небоскреб надел на себя наши цвета).

Я хочу, чтобы Майдан, который уже давно не ограничивается одной конкретной площадью в Киеве, и сегодня, например, кричал "Донбасс! Донбасс!", стал всей Украиной. 

Разнообразной, зажиточной и тихой. Залитой теплым солнцем, с самыми вкусными помидорами в мире, с самыми хитрыми айтишниками, с самыми красивыми женщинами.

Tanya Tereshchenko

Приїжджаю до КМДА. На Хрещатику багато блокуючих машин. Більшість з них коштовні. Стоїть натовп біля дверей. Я стала в чергу.

Хтось каже: "Почали запускати." Питаю: "А що, не пускали?" Відповідають з дуже серйозним зібраним обличчям: "Була санітарна година." Час по часу лунають вигуки: "Слава Україні!" Весь натовп: "Героям Слава!" Тоді ще якісь довгі речівки - всі відповідають дружньо і в такт! Всі чисті та тверезі! Майже всі - чоловіки! Немає штовханини.

На дверях до бувшого офісу попова висить об'ява: "Вхід у стані алкогольного сп'яніння суворо заборонений!!!" На вертушці народна охорона перевіряє вміст великих рюкзаків. Поруч табличка: "Заносити алкоголь у будь-якому вигляді - суворо заборонено!"

Захожу - той мій стан запам'ятаю на все життя!!! Це було наче в кіно про взяття Зимнього!!! І я в середині того кіна!!! Піднімаюсь по східцях - а на морді дурна дитяча посмішка одночасно подиву та щастя!!!

Все, як ми давали в новинах! Ніхто не мочиться, як матросня на килими. Повний порядок та повага. Довгі столи з їжею та безперервна роздача її людям. Гори теплого одягу, курток, пуховиків, жіночих, чоловічих. Я як була з дурною посмішкою все обійшла, не вірячи очам) зайшла в більший зал - там було тихіше, щоб не заважати сплячим людям.

В кутку екран, в іншому - медпункт. Гора медикаментів. Дуже красива жіночка в коштовній білій шубі з тремтячим голосом передавала цілий величезний пакет з новими медикаментами. Поруч стояв її водій чи охоронець. Вона особисто розбирала пакет та щось переказувати медикам. Медики дорослі, спокійні, без революційної гарячки - просто виконують свою роботу. Професійно. Безкоштовно.

Віддаю речі. Переді мною дорослій кремезній чоловік тільки що з холоду питається шапку, шкарпетки та....бритву. Спеціальні люди на роздачі швидко видають йому шапку та бритву!!! Бритву!!! Одноразову!!! Я в шоці забула, чого прийшла. А на шкарпетки йому кажуть: "Немає." Я суну свій пакет: "Вот, я принесла."

Спеціальні люди як побачили теплі шкарпетки та перчатки - дякували аж кланялися! Одну пару одразу віддали - решту сховали саме для захисників. Наступним пропонували теж нові, але тонкіщі.

На прощання в око потрапили сходи, що були вщерть заставлені усілякими консерваціями та банками з медом.

Вийшла така ж прибацана та щаслива. Землю під ногами не чую. Запхала у вуха навушники. Швидко чимчикую до метро.

Коли хтось міцно хапає ззаду. Думаю: "Ну ось, почалося." А то Андрій Дончик! :))) Революціонер! Весь час на Майдані! Його син також десь - він рукою махнув в бік наметового містечка! Щасливий, сподіваючийся, не дивиться плюси - боїться, що ми п***мо...)

Кажу: "У нас с первой минуты! Все подряд! Журналисты и операторы с разбитыми головами. Швы. На выезд вместе с камерой теперь получают на базе каски и противогазы. Все дежурят по городу ночью!!! Все каналы все-все показывают!!!" Він дуже щасливо позіхнув!!! Зрадів!!! Ми закричали, міцно розцілувалися та я гулькнула в метро.

Навіть в метро всі були підкреслено ввічливими))) наче боялися зрадити іміджу мирного революціонера чи виглядати провокатором)))) провокатором тепер бути соромно!!!!!))) жінок першими пускали у вагон та толерантно ставилися до моєї жовто-блакитної стрічки))) їхали діти та закохані))) зі стрічками та без))) нічого не боялись))) жили нормальним повноцінним життям))) це наш Київ, дєточка 

 Denys Bigus

Оплатил 2 аппарата искусственной вентиляции легких.

Напоминаю, так уж получилось, что на мою карту собираются деньги для обеспечения медиков. Номер 5577 2127 1380 0210. ПриватБанк.

 Kapustin Andrei

         Вчера заходил на Майдан со стороны Прорезной. Большой участок Крещатика превращен в "парковку", где на приколе стоит много машин, которые одновременно играют роль железного щита. Или занавеса. Только со знаком плюс.

Для проезда авто оставлен узкий односторонний коридор, который контролируют два "парковщика". Пока разговаривал с одним из них, он успел развернуть инкасаторску машину, несмотря на то, что в кабине висела наклейка "Украина в Европу без Януковича" - А нехер им здесь ездить, - сказал, - парень. - Пару дней назад я в такой тачке уже находил "не тех людей"...

Однако без разговоров дал отмашку открыть проезд навороченному "Ягуару", потому что водитель сказал, что он везет на Майдан продукты. Попросился к нему тачку и немолодой мужик рассказал, что он бизнесмен. Что возит продукты практически с первого дня. Что отпускает вечером водителя и сам садится за руль. Что ему пох этот режим, и он будет возить продукты столько, сколько понадобится. Потому что если мы их не свалим сегодня, то завтра они нас закатают в асфальт. - А я этого очень не хочу, - сказал бизнесмен, и поволок пакеты с продуктами к палатке...

Церковь Свидетелей Покращення

"...вчера иду по майдану с девушкой, а вокруг молодые, старые, школьники, студенты, бизнесмены разного достатка люди и по-разному одеты - херачат лопатами снег сами! И малая девченка лет 15 подбегает к баррикадам и просит лопату, чтобы снег помочь убрать.

Мы тоже взяли лопаты - убрали часть улицы. Только поставили лопаты - тут же их другие забрали и дальше фигачить снег. Не за деньги, сами. Потому что весь снег собрали в мешки и из них огромные 2-3 ёхметровые баррикады построили и вычистили Крещатик так, как комунальщики за 22 года ни разу не вычищали.

Кто фигачит снег, кто греется возле костра, все разговаривают и над майданом стоит гул. Возле микрофона всякие Клички и т.д., а люди занимаются своим делом. Потом выходит чувак и начинает петь Гимн. В микрофон. И в течении нескольких секунд майдан замирает! Полностью!! Над майданом так тихо, как никогда в жизни не бывало. Лопаты остановились, галдёж прекратился и просто люди тихо, без крика и ора поют в пол голоса Гимн вместе с тем, на сцене. Тихонечко ему подпевают. Гимн закончился и опять зашумели лопаты, мотор машины для вывоза мусора, опять начались разговоры.

Такого единства в народе не было никогда до сегодняшних дней. Вот что такое Майдан..." (с) Yuri Shepard
#‎євромайдан #‎покращення 

Volodymyr Viatrovych 

З допису у коменті, який вартий окремого посту: Сегодня ночью мой шестилетний сын дожидался меня с Майдана. Сонное чудо сразу затащило меня в постель и: -Мамочка, Как там НАШИ? Стоят? - Стоят, сыночка, спи....давай сказку расскажу... -Ты мне, мамочка, сказку не рассказывай, ты мне гимн тихонечко спой .....))))) Засыпал он с ладохой на сердце;). Вот такое поколение подрастает в тылу****. Будем жить!!!!))))) Всем нам всего теплого и мирного сегодня!

Виктория Сюмар

Оффтоп від теми Міжгір"я. Дійшли з Софія Таран нарешті руки до ялинки. Вішаємо кульки і 10-річна Соня розповідає про останні дні в школі:
- Мама, а ми тепер щодня в школі співаємо гімн. Оце ходять колони під МВС, а нам же на уроках все чути. і ми беремо і всі разом підспівуємо.
- А що вчителі?!
- Кажуть зберігати тишу на уроках, а ми схиляємо голови нижче до парти і пошепки доспівуємо:).
Ну якщо хтось думає, що з цієї країни можна зробити Білорусь, то скажу одне: ну-ну...

Січень 2014 року

Dmitry Murin

Зустрiв знайомого, приклали пальцi до касок i ледь нахилили голови в знак пошани. Був свiдком, як при вивантаженнi скатiв, виникла легка суперечка, хто пiдхопить першим i понесе самi знаєте куди - "будь-ласка, будь-ласка, берiть. Нi, тiко пiсля вас. Нi, ви".

3 бiса вишукане товариство тут зiбралося, скажу вам

Вулиця Грушевського 19 січня 2014 року. У деяких випадках авторство незазначено: багато фото перетворилися на інтернет-меми. Якщо ви знайшли своє фото тут непідписаним - дайте знати на facebook-сторінці "Історичної правди"

 Borys Danevych

Тисячі чудових людей навколо! Відчуття перебування на якомусь народному святі у європейській країні:-)

 Aleksei Bobrovnikov

Мои грузинские ребята в шоке.
Они никогда не видели такого мира посреди террора.
Пианист, играющий классику на 20-ти градусном морозе.
И ребята, стрелявшие и подстреленные, актеры и игроки, позеры и театралы, светские львы и альпинисты, словом, настоящие грузины, реалури картули каци, говорят: 
"Посмотри, он же не оборачивается! Ему же все равно, смотрят на него или нет."
А он играет классику на морозе, когда мои пальцы уже превратились бы в ледышки.
И они, эти ребята, не могут говорить весь вечер ни о чем другом...
Я не скажу больше пока. 
Просто... я в шоке, оттого, что они в шоке

Oleksiy Kaftan

Щойно. Іду вулицею з малим - додому. Назустріч - пара юних gay-looking "старійшин Біллів-Джонів". Без жартів - на них навіть таблички були. 
- Добрі вєччір!
- Добрий!
- А можжньа с вамі паговаріть?
- Можна. Are you lookin' for God? /Шукаєте Господа?
- Да. Sure, everyone does! /Так, усі шукають.
- Have you tried to seek at Maidan? He's there. /Спробуйте на Майдані. Він там.
- Oh, right, there are lots o' people there, yeah. /Так, правильно, там багато люду.
- Well, I got nothin' to tell you anymore. /То мені важко додати щось іще…
... Ідемо... Чую в півголоса з-за спини:
- Told ya!.. They don't need us /Я ж тобі казав! Ми їм непотрібні.

Вулиця Грушевського 19 січня 2014 року. Фото dendidenko

19 січня, на Водохреща, розпочалося протистояння на вулиці Грушевського. Уряд і Парламент були оточені з усіх боків кордонами міліції, автобусами, вантажівками, барикадами, а згодом – стіною вогню. Диктаторські "закони 16 грудня" викликали новий сплеск обурення, що врешті-решт і спричинило радикалізацію протестів і перші смерті серед протестувальників.  22 січня були вбиті Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. 18-20 лютого протистояння сягнуло кульмінації. На Інститутській у вуличних боях загинули ті, кого нарекли Небесною Сотнею.

 Олексій Гетьман

Украина, Киев. 20 января 2014 года.

Друг Завен пише:

Надеюсь, сейчас, в четыре часа ночи, это мало кто прочитает. Но для меня все эти два месяца история их физической агрессии против нас -- концентируется на глазах. Начиная с разгона 30-го ноября, когда дубинки, обрушившиеся на невинные головы, калечили и выбивали -- глаза. Изуродованный глаз Олега, охранника-добровольца в разгромленной харьковской "Книгарне Е". И вот теперь прицельная стрельба по глазам на Грушевского. Прицельная стрельба по "общественным глазам", камерам журналистов. И световые гранаты. И газ, который тоже выедает глаза. И сегодня глаз Луценко. 

Они хотят, чтобы мы ослепли. Буквально. Чтобы мы не видели, стали слепыми. Это древняя, архаичная технология в условиях нашего искусственного средневековья -- я имею в виду и дремучий неофеодализм, в который погружена страна, и вынужденный запрет на применение огнестрельного оружия, которое вообще решает все вопросы -- немедленной смертью. "Око за око", да? Все эти мифы и истории об ослеплении как наказании за дерзость. "Глаза б мои этого не видели". "С моей точки зрения". "Закрой на это глаза". Нам не разрешено смотреть и видеть то, что они творят, поскольку все ведь видно, все напоказ -- а мы не отводим глаза, осмеливаемся смотреть прямо на них, прямо им в глаза, и за это нас ослепляют. 

Да, это, конечно, личное. Я плохо вижу. Даже в очках

Andrey Plakhonin

Они говорят, что на Грушевского одни галичане. Сергей Нагоян из Днепропетровска. Они говорят, что там бросают камни и коктейли Молотова. Сергей Нагоян просто пытался обеспечить порядок в толпе. Они говорят, что на Грушевского нацисты — те, кто выступает за Украину для украинцев. Сергей Нагоян армянин. Ничто не разрушает мифы пропаганды лучше, чем пуля снайпера.

Сергій Нігоян

 Svyatoslav Pavlyuk

(з життя)-із вчорашнього - роздаю мішок канапок і тістечок, назустріч суне дід - сумний -сумний, ледво ноги волочить
- батьку - канапку або тістечко хочете? 
- та нє 
- та не журіться, відпочиньте трохи..
- та як не перейматися, як мене онто вигнали (головою в сторону барикади)
- так а чо вигнали? 
- та я кинув камні три рази, не добросив, так вигнали казали не переводь дід патрони...
( у мене була істерика, діду було під 80)

Ivanna Kobernik

Стомилася відповідати на запитання друзів, особливо з-за кородону - "Хто їх там на Грушевського організовує". Там є, звичайно, "організовані", але як їм пояснити про тітоньок з кухонними молоточками і бабусь, що несуть півлітрові пляшки для коктейлів Молотова і оцет для нейтралізації газу. Про дуже простих чоловіків, які змагаються за право кинути той коктейль Молотова.

Влада відмовилась карати тих, хто бив людей 30 листопада, 1 і 11 грудня, тому люди борються з несправедливістю по-своєму. І сьогодні, здається, я знайшла відповідь, яка відгукується навіть тим, хто ще вчора казав "да ладно, сами пришли, не гони".

Два місяці щодня, а то й кілька разів на день ці люди співали гімн Украіни, або хоча б слухали. У великих групах, на площах, здираючи шапки і прикладаючи руку до серця, постійно серед синьо-жовтих прапорів, в метро, в парках, під дубинками і газом, на кухнях просто так...

Хто стикався хоч трохи з хоровим співом, той знає, який це потужний психологічний заряд. Тому "Душу й тіло ми положим за нашу свободу" - для багатьох вже не пустий звук. Янукович, ти знову лох: замість приймати репресивні закони, треба було гімн забороняти. Давно, разом з Конституцією. А тепер вже пізно. Нічого тобі не допоможе

"(майже дослівно)
Ніч. Мороз. Грушевського. Передова. Біганина. Крики. Гримлять звукові гранати, там далі спалахують коктейлі молотова. У закутку сидить конкретно прокопчений чувак в камуфляжі, біта на колінах, маска на обличчі, шолом, в рукавицях. Затуляє мізинцем вухо і кричить в телефон:
- Перенеси встречу с десяти на двенацать. А ту с двенадцати - на час. И позвони (якесь прізвище), что подписание контракта переносится на среду... Вечером нет... Вечерами я занят, - дивиться довкола і зітхає. - Пока не знаю, когда освобожусь.
Чувак підводиться. Ховає смарт у внутрішню кишеню комбеза, поправляє маску і біжить на вибухи, і спалахи..."

Evgen Buderatsky

Біля Європейської площі стоїть чоловік середнього віку, одягнений в дороге пальто, костюм, недешеві туфлі...активно розмовляє по телефону...за 3 хвилини під'їжджає джип Lexus..звідтіля вибігає водій, довго вибачається, відкриває багажник, виймає пару покришок... Перший залазить в машину, через хвилину виходить вже в фуфайці, касці і з биткою...швидко біжить в бік Майдану, по ходу примовляючи: "Дал же Бог президента идиота! Шоб он удавился тем баблом!"...Завіса..

 Illarion Pavliuk

Тепер весь світ знає, та всі майбутні президенти України пам'ятатимуть - українців не можна бити кийками, не можна топтати ногами, не можна вважати за стадо. І не дай Боже в них стріляти. 

Це неймовірний народ, який ладний витримати майже все, але за межою цього "майже" - це воїни, рівних яким немає. 

Я ніколи не вірив, що так буває в житті: на місце вбитого приходить сотня живих. Але днями відбувалося саме так. Кожна нова смерть штовхала на майдан тих, хто там не був до цього. І люди не тікали навіть під кулями. Це дивна, практично надприродня сміливість, якій я не бачу іншого пояснення, крім як неймовірний дух цього народу та цієї землі.

Врятуй, Господи, усіх загиблих та даруй їм життя вічне.

Вічна пам'ять тим, чиїми життями та відвагою було зламано хребет драконові. Вічне дякую та вічне пробачте.

Слава Українському Народові!
Вічна слава загиблим Героям...
Слава Україні!

 Natalya Ligacheva

Дом профсоюзов горит. Взрыв на 3 этаже. Беркут забрасывает его коктейлями молотова. Люди спускаются на веревках, спасаясь от пожара

Sergii Morgunov's status.

Меня своим телом прикрывал боец самообороны. Так по-братски нежно, прижал меня к себе, чтобы, не дай Бог, в меня не попала пуля. 

Кантуженый окровавленый мужчина бросается на окружающих, женщина медик пытается его держать в своих хрупких, но волевых руках.

Старик с винтовкой в руках идет на баррикаду. "Я с шестнадцати лет с ней не расстаюсь".

Перестал считать накрытые тела. Сколько их? "Огнестрел в голову!", - кричит медик.

Те, кто считает, что не готов стоять на передовой, тащит мешки с камнями на эту передовую и получает свой осколок. 

Тонкие девочки медики, поражают своей стойкостью и внутренней силой. Их коллеги, без остановки принимают новых раненых. Им нет конца. 

Многие сидят на бордюре и держатся за голову, не веря всему, что происходит вокруг. Кто-то стоит в стороне и курит сигарету с широко раскрытыми глазами, уткнувшись в пустоту. 

Безстрашные. Все. Все, кто там. В огне. Под сценой. На других улицах города.

Сегодня мы стали другими людьми. И нам с этим жить. 

Майдан. Фото Сергій Моргунов, 19 лютого 2014 року

Oleksiy Kurka

04:15. Боляче на це дивитись. Беркут стоїть на стелі Майдану, де ще вчора стояли протестувальники. Придушення триває успішно. Але мені здається, завтра почнеться нова хвиля натиску людей. І люди вже не будуть оборонялись. Це будуть атаки у Києві та по всій Україні. Зі зброєю та вбивствами... Як я хочу помилятися. Але здається, Янукович розв'язав найгірший із можливих сценаріїв, при чому найгірший і для себе теж.

Майдан. Фото Сергій Моргунов, 19 лютого 2014 року

Ulyana Zhuravchak

"Ми просто стояли на Інститутській, нікого не чіпаючи і тут пролунав вистріл! - я повернувся, а Саша вже лежав(… куля попала йому в серце, але він ще був живий…

До нас швидко підбігли медики і ми разом, відтягнувши Сашка в сторону, його оглянули - на жаль вердикт був беззворотній - медики сказали, що шансів вижити немає і вони вже нічого не можуть вдіяти - адже куля потрапила прямо в серце(((… Саша ще це чув - це були останні секунди його життя…

І знаєте що найстрашніше в цей час було!? - Це його останні слова, які Я пам'ятатиму усе своє життя!!!

Сашко сказав: Якби ж ти знав як хочеться жити!!!!….як хочеться жити. і все… після цих слів він закрив очі... назавжди закрив...

Я плакав… ні! - я не плакав, я ридав…"

Osman Pashayev

67 трупов по данным КМДА (властей), около 100 по данным медслужбы Майдана. Минимум 25 убитых два дня назад, неизвестно сколько погибших уже после доставки в больницы. Минимум шестеро отдали жизнь в январе. Пропавшие без вести 30 ноября. 
Циничная математика, но с ноября "наш" Упырь догнал Путина, потом обогнал Лукашенко, в январе вышел на результативность Алиева и Саргсяна, сегодня превзошел Жанаозень Назарбаева и 80 жертв в 2010-м Бакиева. В принципе, сегодня был Андижан Каримова. Кровожаднее только арабские диктаторы, в СНГ ему равных уже нет.

Інститутська. Фото 18 лютого 2014 року. У деяких випадках авторство незазначено: багато фото перетворилися на інтернет-меми. Якщо ви знайшли своє фото тут непідписаним - дайте знати на facebook-сторінці "Історичної правди"

Мальчиков укрывают флагами. 
С головой. 
Не вой, дура, говорю, твой – живой. Живой. 
Он такой же, как они – тоже рвется в бой. 
Долго трубку не берет. Но не вой. 
Не вой. 

Мальчиков кладут рядком. Прям на мостовой.
Лиц не видно. Не смотри. И не вой. Не вой. 
Твой такой же – как они – на передовой. 
Разбирает мостовую по кускам. 
Живой. 

Мальчиков выносят строем. Траурный конвой. 
Не считай. Зажмурься. Помни, Бог с тобой. 
Он придет. Под утро. Мятый и седой. 
Ты отпустишь снова. Просто жди. 
Не вой.
(С)
Ольга Кашпор

 George Tuka

Друзі!
Потребую вашої дпомоги!
Підчас вчорашнього завалу на Інститутській, де загинуло чимало людей, був присутній священник, який, незважаючи на побиття"Беркутом", намагався нас рятувати.
Судячи з усього, це - католицький або греко-католицький священник. Прошу вас, допоможіть мені його знайти!!!
Я, дитя СССР, нарешті, прийшов до Бога і щиро хочу, щоб саме ця людина мене охрестила. 
Хто спілкується зі священниками на Майдані - допоможіть мені його знайти!
Дякую!

 Andriy Magera

Кияни, хочу зізнатись: я вас люблю

Элина Слободянюк

Одна бабушка по три часа трясется в электричке, чтобы привезти на Майдан передачу: все, что удается собрать по соседям/знакомым своего сонного городка…

Она уже давно вывезла на Майдан свою скудную пенсию. Она тащит тяжелые сумки несколько раз в неделю. Трясет свое провинциальное сонное царство, объясняет землякам значение Майдана, лучше, чем политики. Она вовлекает людей в помощь. 
Но ей и этого мало. В свой последний приезд она кинулась мыть туалеты Украинского дома. Ее зовут Мария. По-моему она святая…

 Olena Babakova

Пишу этот пост по-русски, потому что он в первую очередь для моих друзей и знакомых из России. Я не расплакалась, когда смотрела на тело женщины во вторник на Институтской. Я не расплакалась, когда услышала цифру - более 30 погибших. Я не расплакалась, когда смотрела на людей в огне ночью на Майдане. Не расплакалась и тогда, когда менты и титушки избивали лежачих умирающих демонстрантов в Мариинском парке.

Но я разрыдалась, когда в метро в Варшаве ко мне подошли трое абсолютно незнакомых людей, которые сказали. что видели меня в телевизоре и хотят узнать номера счетов, на которые можно перевести деньги для раненых на Майдане и где в Польше принимают вещи и лекарства для украинцев. Моя почта и ФБ завалены сообщениями от абсолютно незнакомых людей с теми же просьбами.

И никто, НИКТО из Росси не написал мне, что ему жалко семьи убитых и что хочет как-то помочь людям, у которых горе. Я читаю только гневные комментари про то, что звери-националисты делают с мирными стражами правопорядка и несчастными чиновниками-регионалами. Не буду вдаваться в объяснения того, что сейчас происходит в Украине - у кого есть уши, уже все услышал. Скажу только - мы люди настолько. насколько умеем сострадать и насколько ценим свободу

 Alexander Kleimenov

- Тюльпаны в какую цену?
- Вам на Майдан?

Дмитрий Чигрин

УВАГА!!!!

ХТО МАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПІДВЕЗТИ В МЕЖИГІР'Я ЇЖУ ДЛЯ ТВАРИН!

ЯНУКОВИЧ ТО ЗВАЛИВ,АЛЕ СТРАУСІВ ПРО ЯКИХ ВСІ ПИСАЛИ НЕ ВЗЯВ З СОБОЮ.
ТАМ ЦІЛИЙ ЗООПАРК.

ТАКОЖ ПОТРІБНІ ВЕТЕРЕНАРИ!!!!

ПЕРЕПОСТ ПЛІЗ.

P.S. Тварини яких там точно бачили: страуси, вепрі, лами, свині, фазани, пси, козли, барани, олені...

P.S. Поки ми тут шукаємо їжу! У нас поповнення! Корова отелилася! Є маленьке теля! Може назвемо його Свобода!!

----

 Maria Burmaka

Знайома лікар розповіла. Вчора вночі біля пологового будинку, молодий тато, коли узнав, що в нього родився син( а поряд стояв старший синочок, років 7-ми), від почуттів заспівав Гімн України. Вдвох заспівали під вікнами. Фантастичні речі відбуваються з нами в цей час.

 Роман Шрайк

в супермаркете "билла" на ценниках появились флаги стран-производителей товара. может и раньше были, я не обращал внимания.

подхожу к полке с чипсами. стоит мужчина с девочкой. девочка смотрит на кукурузные чипсы.
- хочешь эти чипсы?
- да, папа.
- может быть хочешь другие? или есть похожие?
- нет, только эти.
- смотри, доча, видишь - это флаг россии. а россия объявила нам войну. если мы купим эти чипсы, то часть денег пойдет на вооружение их армии. понимаешь?
девочка кивает:
- да, папа. я больше не хочу их.
папа с дочкой берутся за руки и идут к кассе.

 Ira Tsilyk

Діалог перед сном.
- Мам?
- Мм?
- Слава Україні (пошепки).
- Героям слава.
- Мам, а поганого Януковича вже нема?
- Так, - кажу - наші хоробрі люди його прогнали.
- І до клітки посадили?
- Та ні, на жаль, ще не посадили...
- А я бачив у тата в комп'ютері!
Тато хмикає з-під ковдри:
- То була фотожаба на УП.
- Мам... А тепер в нас буде хороший Янукович?
- Ні, ніяких януковичів нам більше не треба. Всі люди України порадяться, подумають і виберуть навесні разом нового президента.
- Хай цей новий президент буде розумний... І хай він буде козаком... (думає)... І хай він так робить, щоб людів більше не везли до лікарні і пожеж не було.
...Завіса.