Президент ІНП: "Зібрано 123 томи матеріалів щодо злочинів проти поляків"

- Чи політизація теми трагедії на Волині, яка має місце в Польщі (резолюції від практично всіх фракцій, чого не було в Україні), принесла результат? Багато хто вважає, що бачимо відкат у двосторонніх стосунках.

- Напевно ситуація, коли у Сеймі заявлено шість різних пропозицій ухвал, не була вигідною. У випадку ухвал, які зверталися до історії, значно краще швидше виробити спільний текст, ніж вести гостру політичну дискусію. Це було видно в Сенаті, де в певному моменті вдалося досягти домовленості.

Мені здається, що це питання на польсько-українські взаємини в істотний спосіб не вплинуло. Я вірю, що оскільки в багатьох галузях нам вдалося установити добрі відносини, це можливо також і по відношенню до минулого.

З точки зору Інституту національної пам’яті (ІНП) було декілька ключових елементів: увіковічення жертв, чітка вказівка на винуватців (націоналісти з ОУН та УПА), віддача честі справедливим українцям, багато з яких втратили життя за допомогу, яку надавали полякам, заклик про уможливлення гідного похорону жертв (більшість з них спочиває в анонімних могилах, чи, радше, в ямах смерті), врешті – цінування заслуг цих осіб і середовищ, які боролися за правду про волинський злочин.

Ці всі елементи знайшлися як в ухвалі Сенату, так і у проекті ухвали Сейму.

Найбільші розбіжності в контексті волинського злочину викликала суперечка про використання терміну "геноцид". Я маю враження, що в цій суперечці мішаються юридичне й публіцистичне поняття.

У цей момент прокурори слідчого відділу ІНП ведуть 32 слідства у справі злочину українських націоналістів стосовно польських громадян. Його визнається злочином проти людства у кваліфікованій формі, якою є злочин геноциду.

Президент ІНП Лукаш Каміньскі

Юридичною підставою для слідчих є ст. 118 польського Кримінального кодексу, яка до законодавства ввела поняття геноциду. Остаточно ухвала Сенату говорить про "етнічне чищення з ознаками геноциду".

- Якими є останні соціологічні дані щодо знання поляками того, що відбулося влітку 43-го і хто винен у тому? П’ять років тому багато поляків вважали, що за тим злочином стоїть Сталін і совєти…

- Поки що ми не маємо актуальних досліджень [щойно це стало відомо]. Важко прогнозувати, чи упродовж цих п’яти років стан знань виправився, чи погіршився. Я маю надію, що заходи, які цього року почав робити Інститут національної пам’яті, сприятимуть до поліпшення стану знань поляків на тему волинського злочину.

Це питання, на відміну від інших історичних тем, слабко присутнє в шкільній освіті чи популярній культурі. І це відчувається. Тому ми сягнули по знаряддя, завдяки яким легше буде добратися до молодого покоління. Ми створили освітній інтернет-портал (доступний також українською за адресою www.wolynskyjzloczyn.eu), чи, наприклад, у Варшаві виник, намальований молодим митцем, прекрасний стінопис, який увіковічує жертви.

Коморовський є "небажаною особою" в Луцьку - партія "Свобода"

- Як ІПН оцінює спільні заходи між РКЦ і УГКЦ за участі президента Польщі Коморовського? Чи крім жесту це матиме продовження?

- Я під великим враженням тексту декларації єпископів. Вважаю, що вона дає шанс на справжній перелом у шляху до польсько-українського поєднання. Церкви оголосили план спільних заходів, зокрема - ідею створення двох центрів діалогу. Здійснення намірів залежить не лише від владик. Щоб воно сталося - потрібні державні, самоврядні і суспільні ініціативи. Кожен з нас відповідальний за успіх цього процесу.

Для ІНП дуже важливий заклик Костелів до істориків обох країн, щоб вести подальші дослідження, скласти іменні списки жертв злочину. Наступними місяцями та роками ми повинні наповнити цей заклик конкретним змістом, вести спільні, польсько-українські, дослідження, які стосуються жертв з обох сторін.

Ми хотіли б, щоб знайшовся партнер цих досліджень з українського боку. Вони тоді будуть вірогідні для обох сторін і ніхто не зможе їх підірвати. Умовою справжнього поєднання є вислів правди, навіть найбільш болючої. Залишається також завдання увіковічення місць похорону жертв злочину.

- На якому етапі перебуває слідство, яке здійснює ІПН у справі злочинів на Волині? Під час зустрічі у Любліні нам казали про 120 томів, коли буде поставлено крапку в цій справі?

У справі злочину на Волині ведеться слідство в Любліні, іншими територіями займаються прокурори в інших містах (декілька проваджень уже закінчено погашенням).

Скріншот порталу "Волинський злочин", відкритого напередодні річниці трагічних подій

Справді зібрано 123 томи матеріалів, у них - свідчення та звіти близько двох тисяч свідків. Важко передбачити, коли це слідство закінчиться, бо воно стосується злочинів, які відбулися стосовно тисяч осіб у сотнях місцевостей.

Спираючись на роботи істориків і прокурорів, ми сьогодні польські жертви оцінюємо близько 60 тисяч убитих на Волині, 30-40 тисяч – у Східній Галичині та близько 6-8 тисяч – на інших територіях. 

- Чи може статись так, що буде висунено звинувачення конкретним воїнам УПА, яких буде названо винуватцями трагедії в конкретному селі?

- Якщо будуть встановлені винуватці злочину, які ще живуть, їм буде поставлено обвинувачення. 

Відлуння 1943 року. Польські і українські пам'ятники

- Чому прокурори ІНП не розслідують справи про насильство з боку Армії Крайової та Батальйонів Хлопських щодо українців, які на той момент де-юре були громадянами Речі Посполитої?

- Це не так! Такі слідства були й вони надалі ведуться. З найбільш відомих справ вже закінчилося слідство у справі злочину в Павлокомі, його погашено з огляду на те, що не вдалося встановити винуватців. Однак прокурори зібрали безцінний матеріал, який пояснює обставини злочину. Триває також слідство у справі злочину в селі Сагринь.

У цей же спосіб закінчується більшість слідств, які стосуються справ періоду війни, – винуватці або вже не живуть, або не вдається встановити конкретних осіб, відповідальних за даний злочин. Тим не менше, в ході слідчих дій часто вдається встановити істину, зібрати свідчення свідків та важливі документи. 

В ці дні чимало польських видань зробили спецвипуски про події на Волині

- В українському суспільстві звучать голоси – поки АК перебуває за дужками процесу, то звинувачувати УПА – аморально. Бо обидві військові формації воювали за незалежність своїх держав.

- Ніхто не заперечує, що з боку АК дійшло до акцій відплат. Як я вже казав, ми в цій справі ведемо слідство. Польські дослідники оцінюють, що в сумі відплатні акції поглинули близько десяти–кільканадцяти тисяч жертв по українській стороні. Там, де доходило до злочину з боку поляків до українського цивільного населення, це були акти сліпої помсти, що, звичайно, ніяк їх не виправдовує.

Це не була, однак, жодним чином організована й планована винищувальна акція, так як це було у випадку вбивств ОУН і УПА.

Волинь-1943. Український комплекс жертви з чистим сумлінням

- Чи планується проведення ексгумацій на території знищених під час війни сіл і хуторів на терені Волині?

- Поляки дуже зацікавлені в цьому, щоб був можливим пошук, ексгумація та гідне поховання жертв. У цій справі рішення належить Україні. 

Вчителі та  діти, замордовані під час нападу підрозділу УПА на село Загаї. Фото - http://www.nawolyniu.pl

- Чи є в архівах ІНП документи про спроби польського та українського підпілля разом діяти проти комуністичної влади, про що відомо з мемуарів. Тим більше цінність чину – бо це мало місце після Волині…

- Так, є такі документи. Вони стосуються 1945 і 1946 років, бо саме тоді укладено найважливіший місцевий договір на Люблінщині. Найбільш показовим прикладом такого співробітництва може бути спільний напад УПА та польської організації "Свобода і Незалежність" на місто Грубешів у травні 1946 року. Декілька з цих документів я опублікував ще 1999 року, тобто ще перед створенням ІПН. 

Чи можна різати поляків?

- Чи провадилося слідство по Акції "Вісла" і, якщо так, якими є його результати?

- Таке слідство почалося минулого року, отже важко ще говорити про результати. У матеріалах справи акцію "Вісла" визнається комуністичним злочином і водночас злочином проти людства. 

Книга В'ятровича польською мовою

- Днями у Польщі вийшла польською мовою книга Володимира В’ятровича, де він викладає концепт "українсько-польської війни". Чи буде ІНП реагувати, полемізувати з відомим істориком, чи можна чекати публічних дебатів навколо цієї книги і власне проблеми?

- У найновішому числі нашого наукового журналу "Пам’ять і справедливість" з’явилися дві рецензії на цю книжку авторства професорів Ґжеґожа Грицюка та Анджея-Леона Сови. На згаданому мною порталі можна, також по-українськи, прочитати рецензію авторства професора Ґжеґожа Мотики.

Вони всі вказують, що в цьому випадку ми маємо справу не тільки з суперечливою інтерпретацією подій, але також з серйозними погрішностями під час підготовки матеріалу. Це все спричиняє, що з д-ром В’ятровичем важко вести серйозну, предметну дискусію. 

- Я читав, що Ви як історик займались темою концтабора в Явожному. Там карались і багато українців. Чи пам’ять про це звучить у польському суспільстві? Чи готові ВИ надати свою статтю про цей табір для нашого сайту, щоб і український читач був обізнаний з темою?

- Напевно це не є широко відомий фрагмент найновішої історії. Табір у Явожні найчастіше зв’язується або з більш раннім періодом (це був "Центральний табір праці"), або з пізнішою в’язницею для юних політичних в’язнів. У самому місті ця пам’ять присутня, стоїть пам’ятник, щороку відбуваються урочистості з участю місцевої влади.

Я охоче дам мою статтю Вашому порталу. Справді важливо, щоб знання про табір та його жертв ширилося.