Схильні до містики, звісно, можуть у всьому звинувачувати нещасливий рік Змії, гуманітарії - згадувати закон циклічності історії... Більшість коментаторів в інтернеті, втім, солідарні з думкою, що нічого доброго від нового року очікувати не варто.
Питання варте того, щоб розібратися в ньому докладніше, бо будь-який подібний прогноз повинен бути відповідним чином обґрунтований.
У 1918 році на історико-філологічному факультеті Московського університету 21-річний Олександр Чижевський захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора загальної історії з незвичайною назвою: "Исследование периодичности всемирно-исторического процесса".
Ідея молодого вченого, що вразила офіційних опонентів – найвизначніших тоді істориків Сергія Платонова та Льва Карсавіна – полягала у визнанні того простого факту, що людська історія розвивається спірально не сама по собі, а під впливом т.зв. 11-річного сонячного циклу.
Збільшення активності Сонця веде до наростання соціальної напруги у світі, зменшення – до спаду. Сонце не диктує людству, як саме поводитися, воно лише підштовхує його до діяльності.
 |
| Одна з книг Олександра Чижевського |
Втім, колосальний прогностичний ефект цього відкриття, що дозволив би вже тоді створювати науково обґрунтовані футурологічні прогнози, виявився незатребуваним. Ймовірно, новому комуністичному керівництву була глибоко противна думка, що найбільші бунти і революції відбуваються під впливом безликого Сонця, а не чинників єдино вірного вчення про класову боротьбу.
Лише в середині 90-х років минулого століття наукова спадщина Чижевського стала повертатися в історичну науку, однак, не настільки стрімко, як очікувалося. Опір радянізованих істориків і чиновників гальмує цей процес і понині. Тим не менш, переконатися в слушності основних положень видатного вченого сьогодні може будь-хто.
Народні протести у СРСР і активність Сонця
Тема народних протестів в "країні Рад" була під замком протягом усієї її історії. Навіть сьогодні ми не можемо відповісти однозначно, скільки разів і наскільки масово громадяни Радянського Союзу протистояли своїй державі. Наші знання уривчасті, а узагальнення – дещо передчасні.
Хай там як, але деякий матеріал ми все ж маємо в своєму розпорядженні. Отже, якщо теорія Чижевського є вірною, то масові виступи в СРСР мають бути розподілені в приблизній відповідності із періодами активності Сонця.
Сам 11-річний цикл астрономи відраховують по т.зв. числах Вольфа – показником кількості плям на Сонці. Відклавши по осі абсцис роки, а по осі ординат – числа Вольфа, ми отримаємо графік коливань сонячної активності за певний період.
 |
Для нашого дослідження візьмемо проміжок часу між 1953 і 1986 роками.
Цей проміжок не випадковий: народні виступи 1917-1922 рр. тісно пов'язані із подіями революції, отже, соціальні чинники істотно спотворюватимуть вплив Сонця, те саме вірно і для виступів 1929-1939 рр. (відповідь на колективізацію і репресії) і 1941-1950 рр. (війна та повоєнний опір).
Розпочаті з 1988 року заворушення вже генетично пов'язані з розпадом СРСР, а тому вимагають окремого додаткового вивчення.
Отже, саме "мирний" період від смерті Сталіна і до початку перебудови, не позначений ані масштабними репресіями, ані громадянськими війнами, найкращим чином підходить для нашої мети.
Відомості про стихійну боротьбу радянських людей із владою розкидані по нечисленних джерелах, найважливішими з яких є "Справка КГБ СССР о массовых беспорядках в стране с 1957 г.", опублікована Миколою Зеньковичем в книзі "Тайны уходящего века", і дослідження Володимира Козлова "Неизвестный СССР. Противостояние народа и власти".
Зі значного переліку акцій протесту, складеного за вказаними матеріалами, потрібно вилучити деякі специфічні види виступів:
1) Повстання в тюрмах і у "архіпелазі ГУЛАГ" – оскільки бунт зеків надто залежить від зовнішніх обставин, крім того, взагалі тривале перебування великої кількості чоловіків у закритому просторі саме по собі є дестабілізуючим чинником;
2) Солдатські заколоти – приблизно з тих же причин;
3) Зіткнення футбольних фанатів – позаяк вони прив'язані до турнірного графіку більше, ніж до соціальної ситуації в країні;
4) Страйки і мирні мітинги, одиночні пікети і виступи дисидентів – бо у фокусі нашої уваги опиняються лише випадки, пов'язані з насильством, як крайньою формою громадянського протесту, що дозволяє точно відокремити звичайне невдоволення від рішучого перелому у свідомості людей;
5) Інциденти, в яких брали участь менше 100 осіб.
Але навіть після всіх цих винятків список залишається чималим:
- 4 серпня 1953, Херсон, 500 осіб.
- 9-12 серпня 1953, Усольє-Сибірське Іркутської області, 400 осіб.
- 22-23 вересня 1953 р., Лудза Латвійської РСР, 200 осіб.
- 2 травня 1955, Климовськ Московської області, 2000 осіб.
- 13 червня 1955 р., Магнітогорськ Челябінської області, 300 осіб.
- 10-13 вересня 1955 р., Кемерово, 1000 осіб.
- 9-10 січня 1956 р., Новоросійськ Краснодарського краю, 1000 осіб.
- 21 січня 1956 р., Клайпеда, 500 осіб.
- 8-11 березня 1956 р., Тбілісі, 1500 осіб.
- Липень 1956 р., Оренбург, 1700 осіб.
- 28 жовтня 1956 р., Слов'янськ Донецької (Сталінської) області Української РСР, 600 осіб.
- 2 листопада 1956 р., Каунас, 150 осіб.
- 11-13 квітня 1957 р., Сухумі, 200 осіб.
- 10-11 червня 1957 р., Подольськ Московської області, 3000 осіб.
- 2-3 липня 1958 р., Кривий Ріг, 100 осіб.
- 26-27 серпня 1958 р., Грозний, 2000 осіб.
- Початок вересня 1958 р., Тайга Кемеровської області, 400 осіб.
- Кінець вересня 1958 р., Комсомольський район Волгоградської (Сталінградської) області, 100 осіб.
- 1 липня 1959 р., Каларашський район Молдавської РСР, 200 осіб.
- 1-3 серпня 1959 р., Теміртау Казахської РСР, 5000 осіб.
- 22 серпня 1959 р., Гудермес Чечено-Інгушської АРСР, 100 осіб.
- 31 липня 1960 р., Джетигара Казахської РСР, 500 осіб.
- 15 січня 1961 р., Краснодар, 1300 осіб.
- 21 червня 1961 р., Бійськ Алтайського краю, 500 осіб.
- 30 червня 1961 р., Муром Володимирської області, 1500 осіб.
- 23 липня 1961 р., Александров Володимирській області, 1200 осіб.
- 15-16 вересня 1961 р., Беслан Північно-Осетинської АРСР, 700 осіб.
- 1-3 липня 1962 р., Новочеркаськ Ростовської області, 4000 осіб.
 |
- 16-18 червня 1963 р., Кривий Ріг, 600 осіб.
- 7 листопада 1963 р., Сумгаїт Азербайджанської РСР, 800 осіб.
- 16 квітня 1964 р., Бронниці Московської області, 300 осіб.
- 18 квітня 1964 р., Ставрополь, 700 осіб.
- 29 вересня – 3 жовтня 1964 р., Хасав'юрт Дагестанської АРСР, 700 осіб.
- 23 серпня 1966 р., Москва, 500 осіб.
- 17 травня 1967 р., Бішкек (Фрунзе), 700 осіб.
- 22 травня 1967 р., Київ, 200 осіб.
- 13 червня 1967 р., Шимкент (Чимкент) Казахської РСР, 1000 осіб.
- 3 липня 1967 р., Степанакерт Азербайджанської РСР, 2000 осіб.
- 8 жовтня 1967 р., Прилуки Чернігівської області, 500 осіб.
- 12 жовтня 1967 р., Слуцьк Білоруської РСР, 1200 осіб.
- 13 липня 1968 р., Нальчик Кабардино-Балкарської АРСР, 4000 осіб.
- 14 травня 1972 р., Каунас, 400 осіб.
- 25 червня 1972 р., Дніпродзержинськ, 350 осіб.
- 29 травня 1974 р., Рубцовськ Алтайського краю, 500 осіб.
- 22 січня 1977 р., Новомосковськ Тульської області, 500 осіб.
- 28 вересня 1978 р., Тарту, 150 осіб.
- 16, 19, 22 червня 1979 р., Акмолінськ (Целіноград) та Атасбар Казахської РСР, 500 осіб.
- 24 жовтня 1981 р., Владикавказ (Орджонікідзе) Північно-Осетинської АРСР, 4500 осіб.
- 20 квітня 1982 р., Москва, 100 осіб.
- 22-23 серпня 1984 р., Леніногорськ Татарської АРСР, 1000 осіб.
- 12 січня 1985 р., Душанбе, 700 осіб.
- 2 квітня 1986 р., Якутськ, 600 осіб.
- 17-18 грудня 1986 р., Алмати (Алма-Ата), 5000 осіб.
За об'єктивний показник соціальної активності ми візьмемо зазначене в міліцейських протоколах число учасників виступів.
Зрозуміло, дані лише одного МВС, традиційно схильного, до того ж, до применшення масштабу протестів, не можуть бути абсолютно достовірні. Але, оскільки похибка в цифрах буде у всіх випадках приблизно однаковою, загальне співвідношення цифр залишиться правильним.
 |
Неозброєним оком помітно певну схожість обох діаграм (синусоїда із доволі рівномірним розподілом максимумів). Але ще більш вражаючим стане графік, на якому обидві криві будуть розміщені поруч.
 |
Побудувати таку діаграму, до речі, зможе кожен, хто опанував Microsoft Word (кнопки "діаграми", "графік", "вставити" – в першій колонці відкритої праворуч таблиці Excel потрібно проставити роки, у другій – числа Вольфа, взяті звідси, в третій – кількість учасників заворушень).
Зауважу для гуманітаріїв, що, оскільки числа Вольфа, в основному, представлені десятками, а кількість "бунтівників" – тисячами, то для коректного відображення графіків потрібно привести у відповідність порядки цифр: або помножити число Вольфа на 100, або розділити на 100 кількість протестувальників.
В цілому, пряму залежність масштабів народного протесту від рівня сонячної активності можна вважати наочно доведеною. Особливо недовірливі можуть відшукати список максимумів сонячної активності за ХХ століття і порівняти його зі списком найбільш значних політичних подій у світі, здивування гарантоване.
Перспективи України – 2013
Що ж з усього цього випливає? Рік Змії, звичайно, є роком Змії, але відмахуватися від наукового застереження не варто.
2013 рік, за прогнозами астрономів, має стати знаковим – як видно з наведеного нижче прогнозу, на нинішню весну припаде максимум сонячної активності 24-го циклу.
І хоча він буде поступатися за силою максимуму 2000 року, без наслідків у соціальній сфері цей час все одно не минеться.
 |
Втім, наука лише робить прогнози, вважаючи, що кожен, хто попереджений – той озброєний. Ви можете не повірити у викладені тут розрахунки або просто проігнорувати висновки, але це буде вже особистою справою кожного. Dixi.
Дивіться також: "Вплив Сонця на історію. Чому Лівія і скільки часу лишилося в Януковича?"
Сергій Громенко
Кандидат історичних наук, журналіст, автор книг "Stepy, morze i góry : Польские путешественники конца XVIII – начала ХХ века о Крыме", "Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана 1918 р." та ін.