Історик Микола Посівнич: "Культ Бандери створили його опоненти"

"На пост провідника ОУН Бандеру обирали тричі. І кожного разу все більше членів організації віддавали йому цей вотум довіри. Тому недоцільно порівнювати Бандеру з Гітлером чи Муссоліні".

День народження провідника ОУН (1 січня 1909-го) залишається знаковою подією вже десятки років і після його смерті. Відтак, в інформаційному просторі слід очікувати появу нових-старих міфів та стереотипів навколо Степана Бандери - і не лише з табору вороже налаштованих.

Дискусії знову спалахнуть навколо питань: терористичної діяльності Бандери; його несприйняття демократичних цінностей та "вождиських замашок"; колабораціонізму з Третім Рейхом; комфортного перебування у німецьких тюрмах та таборах; несприйняття Бандерою підпільної боротьби Української повстанської армії; його безпосередньої участі у створенні УПА; справжніх причин його смерті та місця у примиренні українського суспільства.

"Страсті за Бандерою" від Ярослава Грицака

Своїми думками з цього приводу з читачами ІП поділився кандидат історичних наук, президент благодійного фонду "Літопис УПА" ім. В. Макара Микола ПОСІВНИЧ.

- Серед усіх постатей в українській історії постать Степан Бандери на сьогоднішній час, мабуть, чи не найдискусійніша та найгучніша… У чому успіх такої популярності?

- Степан Бандера уособлював у собі все націоналістичне підпілля. Відтак, намагаючись очорнити його – намагались очорнити все підпілля.

Історик Микола Посівнич

І весь цей негатив, який був спрямований на рух зі сторони польської, а згодом і радянської пропаганди – зводили до однієї персони і тим самим персоніфікували інших учасників. Синонімом до слова "Бандера" обрали "бандит" і, таким чином, всіх учасників почали називати "бандерівцями".

- У міжвоєнний період Бандера віддав чимало наказів на вбивство польських високопосадовців та українців, які співпрацювали з поляками. Чому провідник обирав саме такі методи боротьби?

- ОУН, насамперед, вдалася до тактики відплатних акцій. І це, в деякій мірі, стримало польський поліційний терор. Наприклад, під час пацифікації 1930 року.

Однак, на відміну від польської сторони, ОУН не спрямовувала свою діяльність проти мирного населення. Замахи відбувались виключно на тих людей, які були безпосередньо причетні до тих чи інших процесів, або тих, хто співпрацював з польською владою.

Українська мова, польський чиновник і куля в його голові

І, водночас, саме такі методи боротьби були доброю пропагандою власних ідей. В цей час всі ЗМІ перебували під тотальним контролем Польської держави. Однак у своїх новинах вони не оминали інформації про терористичну діяльність ОУН.

Відтак, висвітлення терористичних актів у ЗМІ розцінювались, як один із методів інформування населення про свою діяльність.

- Але, з погляду сьогодення, Бандера – терорист?

- З погляду сучасності – це був визвольний рух. І, на відміну від сучасних терористів, для Бандери терор не був першочерговим засобом діяльності. А методи, які були здійснені – адекватна відповідь на той час.

Діяльність ОУН нічим, по суті, не відрізнялась від ірландського руху чи навіть польського, який діяв проти російської та австро-угорської влади.

Ідеологія ОУН. Якою вона була

Фактично, методи боротьби ОУН були самозахистом від державного насильства. А як і кожен визвольний рух, український також мав право на збройну боротьбу.

- Існує багато дискусій навколо "вождистських замашок" Бандери всередині ОУН, про несприйняття ним демократичних цінностей. Наскільки ці тези відповідають дійсності?

- Степан Бандера ніколи не вважав себе вождем. Як і Євген Коновалець, він радше позиціонував себе як провідник організації. Що ж до самої структури ОУН, то вона була створена на військовий лад і мала чітку субординацію.

Але попри те, що організація була військового характеру, в ній було достатньо демократичних засад. Рішення завжди приймали більшістю і після цього без обговорень його виконували. На пост провідника ОУН Бандеру обирали тричі. І кожного разу все більше членів організації віддавали йому цей вотум довіри.

Конфлікти в ОУН(б) і їхній вплив на Рух Опору

Тому недоцільно в один ряд ставити Степана Бандеру і, до прикладу, Гітлера, Сталіна чи Муссоліні. Останні дійсно були вождями, і під них створювався певний культ. Культ же Бандери створили його опоненти. Хоча сам він мав дуже добрий товариський характер і вмів до себе прихиляти людей та розуміти їхню психологію, поведінку, тим самим доручати їм ті чи інші завдання.

- Бандеру також звинувачують у розколі ОУН. Яка була його роль у цих подіях?

- Розкол ОУН був запрограмований іще в 1929 році при її створенні, коли на керівних ланках організації були ветерани визвольної боротьби 1917-20 рр. та молодь, яка прагнула досягнути більше за своїх батьків. І лишень дипломатична та педагогічна діяльність Євгена Коновальця згладжувала ці протиріччя між старшим і молодшим поколіннями.

Після вбивства Коновальця організацію очолив представник старшого покоління Андрій Мельник, який допустив, щоб внутрішні тактичні розбіжності призвели до розколу ОУН.

Роль же Бандери в цих подіях була досить визначальна і знакова. Напередодні війни Мельник мав досить нечіткі політичні позиції, а події, які насувались, вимагали більш чіткого та радикального реагування. Відтак, молоде покоління, яке складало основну частину організації, підтримало авторитетного та популярного на той час Бандеру.

Степан Бандера в документах радянських органів держбезпеки

Хоча про цей розкол в ОУН ми ще не маємо остаточних даних - в архівах досі залишається справа радянського агента, який діяв під псевдо "Українець". Цей агент робив усе для того, щоб Бандера порозумівся з Мельником, але в той чи інший момент так впливав на ситуацію, що ці переговори напередодні скасовувались.

- Радянськими міфами оспівана передвоєнна співпраця ОУН та гітлерівської Німеччини. Які стосунки були у Бандери з Третім Рейхом?

- Особистих стосунків у нього не було. З 1934 до 1939 р. він перебував у польському ув’язненні. Однак, на певних періодах все ж таки була взаємодія Євгена Коновальця з "Абвером" (армійською розвідкою Третього рейху - ІП). Проте ця взаємодія не була активною.

- Як ви ставитесь до гіпотези, що Бандера був противником створення УПА; що йому більше імпонувала революція, а не підпільна боротьба?

- Степан Бандера не був противником створення регулярної армії. Просто він бачив більші можливості у національній революції, під час якої творитиметься армія. Саме вона мала бути основою для утримання незалежної України.

Аргументом до цього є той факт, що на початку німецько-радянської війни похідні групи ОУН проголошують створення органів місцевої влади в містах і селах, залишених радянською адміністрацією.

"Кто такие бандеровцы и за что они борются". Агітаційна брошура. ФОТО

Німецьку адміністрацію та війська ставили перед фактом, що населення вже обрало своїх голів міст, сільських війтів, сформували українську поліцію, а у Львові 30 червня 1941 року ОУН проголосила Акт відновлення Української державності та було створено уряд.

Тези національної революції пропагувалися Бандерою в 1950 рр. і в більшості їх плутають із періодом 1940-41 рр.

- Іншою дискусійною історією в житті Бандери є його перебування в німецьких тюрмах та концтаборах, після проголошення у Львові незалежності 30 червня 1941 року?

- Через відмову у співпраці на початку січня 1942 року його розмістили у камері-одиночці № 73 в концтаборі Заксенгаузен. У ньому був спеціальний блок "Целлєнбау", де в окремих камерах утримували особливо важливих в’язнів.

В Заксенгаузені нацисти убили поета і одного з діячів ОУН(м) Олега Ольжича

Серед в’язнів блоку були комуністичні лідери з усієї Європи, радянські генерали, німецькі єпископи, українські і польські націоналісти, французький міністр, австрійський канцлер, офіцери розвідки і пілоти англійських літаків, син Сталіна і Нансена, – всього біля 80 осіб.

Більш точних даних про перебування Бандери в концтаборі немає. Тому різного роду непідтверджені гіпотези про “санаторій підвищеного комфорту” можна вважати абсурдними.

- Наскільки доцільно вести розмови про роль та участь Бандери у створенні УПА і, зокрема, про його вплив на підпільний рух у часи Другої світової війни? Адже з липня 1941-го по серпень 1944 року він перебував у німецькому ув’язненні…

- Дійсно, Степан Бандера не був безпосереднім учасником і творцем УПА в 1942-43 рр. Але, з іншого боку, його діяльність в 1920-х–30-х роках і як керівника в 1940-41 рр. була націлена на створення цієї підпільної армії.

Націоналіст Євген Стахів: "ОУН і УПА - це різні речі"

І, фактично, його теоретичні обґрунтування та програмні постулати були втілені його послідовниками. Той же Шухевич, Лебедь – вони входили у Революційний Провід ОУН на чолі з Бандерою.

Ви ж розумієте, що за один-два роки неможливо було б створити таку потужну армію, як УПА.

- Починаючи з другої половини 1950-х, підпільний рух в Україні фактично згортає свою діяльність. Однак, попри це, Служба безпеки ОУН не перестає розкривати замахи на Бандеру. Для чого радянській владі було це вбивство 15 жовтня 1959 р.?

- На їхню думку, ліквідація провідника ОУН мала б призвести до згортання визвольної боротьби в цілому. Однак, це вбивство дало зворотній результат: Бандеру остаточно було зведено до культової особистості і призвело до більшої активності націоналістів.

Убивця Бандери здався Заходу і може бути ще живий

- Зараз багато дискусій про те, чи Бандера об’єднує українське суспільство, чи навпаки – роз’єднує. Як Ви ставитесь до цих розмов?

- Степан Бандера пройшов через суд історії - і виправданий часом. Рано чи пізно ми обговорюватимемо постать Бандери не з політичного погляду і ця тема не викликатиме такої бурхливої дискусії.

Не можна розцінювати постать Степана Бандери сучасними мірками. Його діяльність потрібно оцінювати через призму тих подій, в яких він змушений був діяти і приймати ті чи інші рішення.

Нам також не треба все звужувати лише до ім’я Степана Бандери, а більше говорити про ті сотні тисяч людей, які теж боролися і віддали своє життя за незалежну Україну.

Читайте також:

Пам'ятник бандерівцю. Вшановуйте рядових, а не тільки командира

Леся Бандера: "Тату, ти є символом для цілої країни!"

"Бандерівські питання" цікавлять 5-7% українців

Якщо забрати Бандеру, вийде, що Путін має рацію - російський історик

Андрухович виступив проти Бандери і Сталіна

Як радянська влада убила батька Степана Бандери

Всі матеріали ІП за темою "Бандера"

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.