Забуте свято. 6 липня 1923 року - день народження СРСР

6 липня 2012 року минуло 89 років часу події, яка була дуже важливою для радянських першопрохідців, але згадка про дату якої майже нічого не означає для наших сучасників. Цього дня виник Союз Радянських Соціалістичних Республік.

Але нині мало кому про це відомо. З огляду на те, що в грудні цього року ми будемо якось відзначати  узвичаєну в історичній  пам’яті річницю створення СРСР, вважаю за доречне звернути на це увагу тепер, в "некруглу дату".

Історія – це не скільки те, що відбувалося в минулому, скільки наші знання про минуле. Але завдання історика – якомога ближче підійти до істини, тобто наблизити знання про минуле до того, що відбувалося "насправді".

Історики мають регулярно перевіряти вже сформульовані твердження, інакше, як відзначив Єжи Топольський, це призводить до їх (тверджень) "знерухомлення" і тим самим – до міфологізації.

Користуючись його ж класифікацією, відзначу, що у цій статті звернувся до аналізу фактографічного (подієвого) міфу, який зазвичай виникає в результаті "потрапляння до історичної нарації відомостей, що не підтверджуються надійними джерелами (а також невірне використання інформації з джерел)".

Втім, міф про процес та дату створення СРСР нав’язує "певне бачення майбутнього", що є окремим різновидом міфу. Спробі деміфологізації визначеного сюжету сприятиме введення нових (тобто "добре забутих") фактів в історіографічний обіг та "занурення" у ту атмосферу, у якій події відбувалися. Хай вже читачі оцінюють, чи вдалося мені хоч на дещицю наблизитися до реалізації задуманого.

Не називаю (і не вважаю) себе першопроходцем у цій проблематиці. Праці на тему створення СРСР із критикою усталеної схеми непоодинокі, були публікації і на сайті "Історичної правди".

Відмінність поданої статті полягає в тому, що автор намагався абстрагуватися від сучасних юридичних і політичних оцінок, в тому числі і проблеми дотримання юридичних тонкощів та формальностей процесу створення, зосередившись на аналізі тогочасного бачення.

Як це було "тоді"?

До 1933 року день утворення СРСР відзначався в липні і мав статус вихідного дня. В окремі роки святкування цієї дати під назвою "День Союзу РСР" переносили на першу неділю липня, щоб "не втрачати робочого дня".

"Чому ж день утворення Союзу РСР, день затвердження Конституції, що оформлює утворення єдиної багатонаціональної держави, є свято?", – задавалося питання в одному з тогочасних навчально-пропагандистських видань.

Відповідь на нього була на той час зрозумілою: "День 6 липня – пам’ятний день для трудящих не лише СРСР, а й усього світу: в цей день закладено на території земної кулі підвалини Всесвітнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік".

У календарях та довідниках у різні роки ця подія означувалася  не завжди однаково. Це міг бути "День заснування СРСР", "День прийняття Конституції СРСР" (1925 р.), і просто "День СРСР" (1928 р.). У газеті "Комуніст" від 1 липня 1928 року, приміром, вживалися обидві назви — святкували і 5-річчя з дня утворення СРСР (стаття Власа Чубаря), і таку ж річницю прийняття Конституції СРСР (ряд інших дописів).

Герб СРСР 1923 року. Напис "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!" виконано шістьма мовами - українською, російською, білоруською, грузинською, вірменскою та азербайджанською. На момент розпаду СРСР таких полотнищ з написами було 15. Якби всі країни Землі приєдналися б до Всесвітнього Союзу, місця довкола колосків могло б не вистачити

Для абсолютної більшості наших сучасників таке "різночитання" може виглядати як суперечність — мовляв, що ж все-таки святкували — день утворення СРСР чи прийняття Конституції? Сучасник, введений в оману сталінською традицією, помиляється. Протиріччя у цьому випадку немає.

Щоб роз’яснити цю думку, а також показати недостатню обґрунтованість тверджень про 30 грудня як день утворення СРСР, вважаємо доречним розглянути певні складові цього сталінського міфу, який пережив весь час існування країни і є живучим дотепер.

Що ми не знаємо "тепер"?

По-перше, до сьогодні Конституцію СРСР та Декларацію і Договір про утворення СРСР прийнято вважати різними документами. І, відповідно, у хронології для означення прийняття цих документів вживаються дві різні дати.

Такий підхід є логічним для людини початку ХХI століття, оскільки договір про утворення держави (союзу держав) та Конституція за своєю формою, здавалося б, є засадничо різними документами. Реалії нашого часу сприяють поширенню такої думки. Чого варта, приміром, так і не затверджена Конституція давно вже існуючого Європейського Союзу?

Фотокопія з книги "Календар-довідник на 1927 рік" (Харків, 1927), де пояснюється властива для 1920-х рр. схема утворення СРСР

Однак перша Конституція СРСР мала нетрадиційний зміст. В одному з довідкових видань 1923 р. так говорилося про її складові частини: "Комісія ЦВК СРСР вирішила об’єднати декларацію і договір про створення СРСР і назвати їх основним законом або Конституцією СРСР".

Втім, спочатку таке рішення було схвалено на лютневому 1923 р. пленумі ЦК РКП(б). Перефразовуючи слова відомого поета, можна сказати: "Ми говоримо "Конституція". Маємо на увазі "Договір та Декларацію". На тотожності цих понять неодноразово наголошувалося і в різного роду документах компартійно-радянського керівництва тієї доби.

1996 рік. Як Україна отримала нову Конституцію

По-друге, традиційним є уявлення, що декларація і договір були прийняті на I з’їзді Рад СРСР 30 грудня 1922 р. Це не так, — ні за формою, ні за змістом.

Вже не розглядаючи суперечливість подібної тези самій даті запровадження Конституції (=Договір+Декларація), варто підкреслити: проект Договору, проголосований у грудні 1922 р. "в основному" (таке собі "перше" чи навіть "попереднє читання"), не міг вважатися діючим документом. Так само, як, приміром, і будь-який закон, прийнятий законодавчим органом лише "в основному".

Разючою є і невідповідність проекту цього документа його кінцевому варіанту. Одні лише зміни у кількості статей у документах свідчать про їх суттєві відмінності.

Так, проект 30 грудня 1922 р. складався з 26 статей, український варіант, прийнятий вищими компартійними та радянськими органами УСРР наприкінці травня 1923 р., містив 36 статей, а запроваджений 6 липня 1923 р. та ратифікований 31 січня 1924 р. Договір про створення СРСР (2 липня 1923 р. його попередньо схвалила Президія ВУЦВК) — 72 статті.

Це вже не кажучи про появу в кінцевому варіанті від 6 липня 1923 р. цілого ряду важливих нововведень, серед яких, приміром, запровадження Ради Національностей.

По-третє, поширеною є думка про те, що всі ключові питання були узгоджені наприкінці 1922 року, а потім настав час для формальних процедур. Аналіз подій першої половини 1923 р., взаємостосунків як серед кремлівської верхівки, так і впливу на прийняття рішень представників "націоналів", перш за все керівництва КП(б)У, змушує заперечувати цю тезу.

Неузгоджених питань було багато. За зміст Договору, за принципи його укладення точилася реальна боротьба. І зміни у ньому відбулися суттєві, вони не обмежувалися створенням вже названого вище зовсім нового Законодавчого органу — Ради Національностей.

Більш вагомій перебудові основних засад проекту Договору завадила, передусім, хвороба В. Леніна, нерішучість Л. Троцького, гнучкість Й.Сталіна. Але це вже тема іншої розмови.

1940: Троцький звинувачує Сталіна англійською мовою. ВІДЕО

По-четверте, у свідомості наших сучасників не виникає заперечень дата прийняття Конституції СРСР — 31 січня 1924 року. Ця дата, безумовно, реальна. Але формально в той день було ратифіковано вже діючий документ.

До чинного Договору про створення СРСР (основної частини чинної на той час Конституції) було внесено лише дві незначні поправки (до переліку автономій ЗСФРР, що мали представництво в Раді Національностей, було додано Нагорний Карабах та Нахічеванську АСРР та уточнено порядок обрання Президії ЦВК СРСР). Зауважимо, що на подальших з’їздах рад СРСР вносилися більш суттєві поправки.

Проблема очима учасників процесу

Щоб переконатися у відсутності/наявності вагомих аргументів на користь 30 грудня, автор проаналізував ставлення до цієї проблеми тодішньої преси та керівних органів УСРР. Перегляд газет першої половини 1923 р. зумовив такий висновок: про СРСР як існуюче державне утворення загалом не йшлося.

Винятком з цього правила стали опубліковані за свіжими слідами I Всесоюзного з’їзду рад матеріали в центральній пресі. Так, справді, 31 грудня 1922 — 1 січня 1923 (спарений номер) "Известия" писали про створення СРСР як про доконаний факт.

Таку поспішність можна пояснити як аналізом рішень Х Всеросійського з’їзду рад, який відбувся напередодні Всесоюзного, так і сталінською позицією з цього питання. Адже Й. Сталін, який був прихильником негайного створення СРСР, був основним доповідачем на обох з’їздах.

На Х Всеросійському з’їзді рад його доповідь отримала схвалення, а персональний склад делегатів I Всесоюзного з’їзду рад ненабагато відрізнявся від Всеросійського. Але рішення цих з’їздів мали різну спрямованість.

30 грудня генсек запропонував делегатам I Всесоюзного з’їзду рад "з притаманною комуністам одностайністю" ухвалити Декларацію і Договір про утворення СРСР як завершені документи. Однак така пропозиція суперечила рішенню грудневого 1922 р. пленуму ЦК РКП(б) і делегатами з’їзду прийнята не була.

Надалі такого роду помилок у центральній пресі допускалося менше. Але вони, безумовно, траплялися. Так, наприклад, 24 січня 1923 р. в газеті "Правда" була опублікована стаття під назвою "Союзный ВСНХ", у якій, зокрема, відзначалося, що "Союзна ВРНГ" (Вища рада народного господарства") буде одночасно виконувати функції ВРНГ РСФРР.

Згадка про ВРНГ на кондитерських етикетках ранньої УСРР. ФОТО

Українська сторона подала протест: "Ця замітка рішуче суперечить конституційним засадам прелімінарного Союзного Договору між Радянськими Республіками".

Практичної користі від такої поспішливості і справді не було. Адже й до виголошення рішення про намір створити державне утворення під назвою "Союз Радянських Соціалістичних Республік" країна без назви була достатньо централізованою, а, отже, існував більш-менш налагоджений механізм ухвалення та реалізації рішень.

Варто підкреслити, що такого роду критики в Кремлі тоді прислухалися. Приміром, навіть Й.Сталін формально цілковито погодився із заувагою Л.Троцького, зробленою тим на початку березня 1923 р. після розмови із Леніним:

"Потрібно також, на мій погляд, ясно і точно висловитися в тезах, що створення союзу соціалістичних республік було безумовно сприйняте певною частиною центральної радянської бюрократії як початок ліквідації національних і автономних державних організацій та областей. Потрібно найбільш різко засудити таке розуміння, як імпералістично-антипролетарське".

Одним із виявів такого розуміння і було визнання СРСР як уже існуючого державного утворення в той час, як точилися жорсткі дискусії з приводу основних засад його існування.

Мені здається, що дослідник історії радянської України не має права оминати українські реалії. Українська сторона поставилася до створення СРСР як до будівництва справді нової форми державності, тому ні у пресі, ні в урядових рішенням до липня 1923 р. про СРСР як вже існуючу державу не йшлося.

А коли в окремих постановах, що надходили з Москви (а радянська федерація існувала й до 1922 р.), випливала абревіатура "СРСР", проти цього категорично і офіційно, через своє Постійне представництво при уряді РСФРР, керівництво УСРР протестувало.

Підкреслимо — випадки вживання назви СРСР (а відповідно твердження про заснування СРСР 30 грудня 1922 р.) українська сторона вважала незаконними, про що сповіщала Кремль в своїх офіційних документах.

Приміром, 21 березня 1923 р. повноважне представництво УСРР в Москві передало від імені Раднаркому УСРР заяву на ім’я Президії ВЦВК, РНК РСФРР та політбюро ЦК РКП(б), у якій прямо наголошувалося:

"Оскільки до цього часу Союзний договір в дію не введений, то вживання в офіційних паперах, котрі виходять від органів РСФРР, терміна Союз Радянських Соціалістичних Республік або скорочено СРСР є неправильним і недоцільним". В Кремлі з цим принципово погодилися.

Оптимізму керівництву УСРР додала позиція В.Леніна. Вождь у листі від 30 грудня 1922 р., щоб був частково оголошений у квітні 1923 р. на XII з’їзді РКП(б), жалкував, що не втрутився достатньо енергійно "в горезвісне питання про автономізацію, яке офіціально називають, здається, питанням про союз радянських соціалістичних республік".

Офіційна позиція керівництва СРСР та УСРР

На наш погляд, переконливим доказом міфічності дати 30 грудня є також такі факти. Через тиждень після прийняття Конституції СРСР (а відтак і набуття чинності Договором про утворення СРСР), 13 липня 1923 р., Президія ЦВК СРСР прийняла відозву до всіх народів і урядів світу.

У ній сповіщалося про створення СРСР, про те, що вищі органи влади та управління нового державного утворення почали роботу.

Тобто керівні органи новоствореної держави констатували, що датою її створення стало 6 липня 1923 р. Саме відтоді почали діяти загальносоюзні законодавчі органи влади, було створено основний виконавчий орган влади СРСР — РНК СРСР.

Водночас були ліквідовані ті республіканські наркомати, які засвідчували формальну незалежність республік. В Україні передусім це стосувалося Наркомату закордонних справ.

Постановою Президії ЦВК СРСР від 3 серпня 1923 року 6 липня було визнане святковим днем на всій території СРСР.

Звичайно ж, можна говорити, що де-факто більшовицька централізована держава утворилася значно раніше і по суті в жодну з названих дат мало що змінилося. Така думка не викликає заперечень. Однак не піддається сумніву і той факт, що сама назва держави — Союз Радянських Соціалістичних Республік — мала слугувати підтвердженням рівноправності і взаємоповаги республік, що увійшли до її складу.

Додамо, що назва держави не змінювалася протягом усього часу її існування. На відміну від назви керівної партії. Але на ХII з’їзді РКП(б), що відбувся у квітні 1923 року (коли, як це прийнято вважати, СРСР вже існував), пропозиція перейменувати партію була відхилена саме через те, що СРСР ще не створено.

Твердження про Радянський Союз як новий тип держави стало своєрідним пропагандистським кліше протягом всього часу його існування. Усе перелічене свідчить про увагу до формальних сторін створення СРСР. Тож цікавість до дати створення нової держави не виглядає зайвою.

Нова держава мала форму добровільного союзу республік. Тому для українського керівництва була важливою демонстрація самостійного шляху республіки до СРСР, головним засобом якої стало друковане слово.

Зауважимо, що нерідко у довідковій та професійній літературі 1920-х років 30 грудня при огляду передумов та процесу створення СРСР навіть не згадувалася. Так, в серії статистико-економічних довідників УСРР в 1920-х серед передумов утворення СРСР згадувалася ст. 4 Конституції УСРР 1919 р., де говорилося про "тверду рішучість" УСРР "увійти в склад єдиної міжнародної Соціалістичної Радянської Республіки, як тільки утворяться умови для її виникнення".

Містилися там також посилання на інші угоди та постанови, але жодної згадки про проект союзного договору від 30 грудня, як і на будь-які проекти рішень, там немає.

Коли була змінена дата?

Аналіз ювілейних (до 10-ї річниці Конституції СРСР) брошур, виданих у Москві у 1933 році, спонукає до висновку, що саме тоді було вирішено "змінити" дату утворення СРСР і "роз’єднати" утворення СРСР і запровадження Конституції. При цьому день Конституції СРСР ще лишався за 6 липня.

Перші спроби робилися поспіхом і неякісно. Так, приміром, у книзі директора Інституту національностей при ЦВК РСФРР С. Диманштейна наголошувалося на тому, що СРСР було створено 30 грудня 1922 р. Але поряд з цим говорилося, що створений Сталіним Наркомат національностей проіснував "до створення СРСР в 1922 році, до організації Ради національностей ЦВК СРСР".

Нагадаємо, що у проекті від 30 грудня 1922 р. не було навіть згадки про цей орган. Та й будь-який дослідник національного питання без вагань скаже, що Наркомат національностей РСФРР існував до літа 1923 р.

Взята Сталіним на власний розсуд дата створення СРСР досі "живе" в головах наших співвітчизників. Склалося так, що запроваджений під час Голодомору міф до цих пір поширений навіть серед професійних істориків.

Союз дивиться на тебе. СРСР іще живий

Тривалу життєвість "загальновизнаної" дати утворення СРСР не можна пояснити лише пануванням тоталітаризму в СРСР. Важливим чинником існування цього міфу є та обставина, що жоден з активних учасників формування СРСР не дожив до кінця 1980-х рокiв, коли впала "залізна завіса" і став можливим плюралізм думок у дослідженні минулого.

Всі опоненти Й.Сталіна в питанні створення СРСР були репресовані ще до початку війни з Німеччиною. "Української радянської" еміграції, серед представників якої були б впливові діячі періоду 1919-1923 рр., не існувало.

Тобто це питання було просто нікому підняти, увага істориків зосередилася на інших проблемах української історії.

Підсумок

У 1922 р. Й.Сталіну, незважаючи на всі спроби, не вдалося завершити створення СРСР. Йому довелося навіть піти на значні поступки національним республікам. Однак із встановленням тоталітаризму ці недоліки було ліквідовано — централізацію країни посилено, дату створення СРСР змінено.

"Батько народів" успішно "вичавив" із історичної пам’яті згадку про події, які засвідчували його поступки та невдачі. Й.Сталін особисто редагував основні історичні праці в 1930-х роках, контролював він і пропаганду та агітацію. З допомогою цих засобів в свідомість мас була введена бажана "батьку народів" дата.

Таке триваюче донині забуття дати, яка протягом 10 років була в СРСР "червоним днем календаря", свідчить про величезні можливості тоталітаризму у формуванні свідомості підвладного населення.

Новий підхід знайшов своє відображення і у відомому "Кратком курсе истории ВКП(б)".

Потрібно нарешті відійти від цієї міфологеми. Настав час відмовитися від сталінського бачення проблеми утворення СРСР і звернутися до більш ретельного аналізу джерел.

1991: Горбачов оголошує про кінець СРСР. ВІДЕО

Перший варіант цього тексту був опублікований у газеті "День" 6 липня 2007 року.

При написанні статті використано періодичну пресу та довідкові видання 1920-1930- рр., матеріали центральних російських та українських архівів а також стаття Єжи Топольского "Що таке історичні міфи?"