Радянських назв вулиць у 20 разів більше, ніж "незалежних". ІНФОГРАФІКА

Найпопулярніша в Україні назва для вулиць, на яких знаходяться місцеві органи влади - вулиця Леніна. Усього їх майже 4,5 тисячі. Назва Незалежності зустрічається в адресах тільки 219 разів.

Про це повідомляють ТЕКСТИ.org.ua.

Безумовні лідери з радянських назв центральних вулиць - Вінницька, Кіровоградська та Житомирська області", де місцеві органи влади розташовані переважно на вулицях, названих на честь одного з лідерів більшовицької революції в Російській імперії Володимира Леніна.

Назва Незалежності зустрічається в адресах владних структур 219 разів, Грушевського - 101 раз, Леніна - 4463 разів, Радянська - 945.

Загалом топонімів часів СРСР в адресах органів влади у 20 разів більше, ніж назв, пов'язаних з Незалежністю.

Подивіться на загальну картину (тут позначені головні вулиці для 20 тисяч населених пунктів):


 Клікніть, щоб подивитися в більшому розмірі

Також в Україні є більше сотні центральних вулиць із назвами Колгоспна, Кірова, Калініна, Щорса тощо.

На батьківщині Нестора Махна, в Гуляйпільському районі (село Новомиколаївка) є навіть вулиця Чекістів. Це крім вулиць Дзерожинського, яких теж багато десятків.

Страх перед примиренням. Сучасні міліціонери досі бояться Махна

З іншого боку, безумовним лідером з "незалежницьких" назв є Івано-Франківщина. Загалом серед таких топонімів є вулиці Бандери (їх 14), Шухевича, Шептицького, Чорновола і Мазепи - проте кожна з останніх зустрічається менше десяти разів.

Ось порівняння мап із трьома "радянськими" і трьома "незалежницькими" назвами:


 Клікабельно

Також було визначено "нейтральні" назви - такі, що отримали назву за часів СРСР, однак не пов'язані з радянською ідеологією; або ідеологічне навантаження яких сильно зменшилося з плином часу (йдеться про вулиці на кшталт Миру, Слави, Космонавтів, Московська).

Ось перелік найуживаніших "радянських", "незалежних" і "нейтральних" топонімів:


Клікабельно

Автори інфографіки цитують фразу Вацлава Гавела "Якщо людина живе в оточенні пропаганди тоталітарної держави і не помічає її, то пропаганда досягла своїх цілей".

"Сила безсилих". Гавел про те, як перемогти тоталітарну державу

"Тоталітарна держава зникла, але ми продовжуємо жити в отруйному тумані її пропаганди, - стверджують журналісти. - Навіть найпереконаніший регіонал-русофіл за жодні гроші не одягне піджак радянського покрою, але ця публіка тримається за радянські назви, як за "Отче наш".

Варто зауважити, що у довіднику адміністративного устрою на сайті ВР є адреси органів влади лише для 20 тисяч населених пунктів - з повного списку у 30 тисяч. Тож не виключено, що повна картина дещо відрізняється.

Як відомо, у травні мер Риму виступив з ініціативою перейменувати вулицю Леніна в італійській столиці на вулицю Жертв комунізму.

Читайте більше про перейменування вулиць в Україні за темою "Топоніміка"

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.