Як влада впливала на вибори у 2004 році? Спогади активістів

З нагоди 7-річчя Помаранчевої революції "Історична Правда" запитала у громадянських активістів, які успішно доклалися до переголосування фальсифікованих результатів виборів:

"Які методи впливу на виборчий процес застосовувала у 2004 році влада, як їм ефективно можна було протидіяти тоді і які методи захисту свого голосу можна застосувати на виборах-2012?"

---------------------

Фото: glavred.info

Володимир В'ЯТРОВИЧ, у 2004 - один із координаторів "Чорної Пори", у 2011 - голова Вченої ради Центру досліджень визвольного руху:

Кампанія 2004-го була однією з найбільш грубих. Своєрідною репетицією були вибори в Мукачеві весною того року, де влада показала силу - на виборчі дільниці вривалися бритоголові, залякували спостерігачів, викрадали бюлетені.

Водночас це була й репетиція для опозиції - тому що на виборах діяли громадянські активісти, а одним із впливів на владу було наметове містечко. Як це було у 1990-му, 2000-му, а потім і в листопаді-грудні 2004-го.

"Україна без Кучми" - з чого почалася Помаранчева революція

Один із початкових інструментів - незаконна агітація і змушування до голосування за одного кандидата. Це нагадувало радянські часи, коли студентів почали зганяти на передвиборчі мітинги. Одна з наших активісток у Херсоні - Любов Єрьомічєва - навіть подала до суду на ректора.

До речі, і яєчний теракт стався якраз під час одного з таких мітингів - коли івано-франківських студентів зігнали на підтримку провладного кандидата. Це стосувалося не тільки студентів, а й робітників, особливо на великих індустріальних підприємствах. Адмінресурс впливав не тільки на бюджетників, але й на робітників.

Тоді існували так звані "відкріпні талони" - документи, які виписувалися на дільниці конкретного виборця і дозволяли йому голосувати не за місцем проживання. Таких людей, яким виписували одразу по кілька таких талонів, переміщували з місця на місце цілими заводами і вони голосували по кільком відкріпним талонам кілька разів. 

Метод протидії - 21 листопада 2004 року на метро "Харківська" "Чорна Пора" зупинила колону з чотирьох таких автобусів, яких вивозили в напрямку Полтави. Це була якась енергетична компанія, якщо я не помиляюсь. Хтось із співробітників цієї компанії нам ізвечора подзвонив - активісти вранці знайшли цю колону, яка формувалася на метро, і полягали під автобуси, заблокувавши рух.

Наліпка "Чорної Пори" на Банковій. Жовтень 2004 року

Приїхала міліція, потім журналісти, і люди просто поросходилися. Більшості з них було соромно, ніхто не виступив на захист свого права голосувати за відкріпними. Перед переголосуванням (так званим "третім туром") відкріпні талони вже відмінили.

Ручки з невидимим чорнилом у виборчих кабінках - людина ставить хрестик, але до моменту підрахунку її позначка зникає. Це здається параноєю, але нам кілька разів дзвонили спостерігачі - адекватні люди, які доповідали про такі факти. Це було в кількох містах, я пам'ятаю Київ, дільницю десь на Подолі. Після цього ми почали закликати людей приносити на дільниці свої ручки і користуватися ними.

Пряма фальсифікація - по дорозі з дільничої виборчої комісії (ДВК) до територіальної (ТВК) бюлетені замінялися. Щоб цього не було, наші спостерігачі контролювали перевезення мішків із результатами виборів до самої ТВК, аж до моменту внесення даних у комп'ютер. Через те, що в Києві було багато спостерігачів, такого не траплялося. Але з регіонів про таке доповідали.

Силовий вплив. На другому турі були ситуації, коли знищували урни. Не знаю, навіщо це було владі - можливо, щоб зірвати вибори. Очікувався навіть штурм дільнць, ситуація була психологічно дуже напруженою. Протидією цьому було громадянське патрулювання дільниць - та ж "Нічна Варта" (про це читайте нижче - ІП).

Янукович - президент-2004. Знищений номер "Урядового кур'єру"

Карусель - коли людині за гроші чи примусом дають уже заповнений бюлетень, щоб вона вкинула його а урну, а отриманий від членів ДВК винесла з дільниці. Його заповнюють і передають наступному. Метод був дуже нахабний, але народ придумав і йому альтернативу - якщо тебе вже змушують брати участь у "каруселі", то просто зіпсуй бюлетень, який дали тобі.

Так зване "печенье" - фальшиві бюлетені. Саме ті чисті протоколи з мокрими печатками, які потім корумповані члени ДВК заповняли по мірі необхідності. Щоб із цим боротися, треба було мати своїх навчених людей на дільниці - членів ДВК, спостерігачів або журналістів.

У 2012-му такої масової фальсифікації вже не буде. Застосовуватиметься адмінресусрс, але йтиметься не про залякування, а про підкуп виборця. Виносите фото бюлетеня або показуєте, за кого голосували, і отримуєте гроші. Будуть маніпуляції при створенні комісій. Якщо опозиція або громадяни хочуть цьому протистояти, їм треба тренувати людей для роботи у ДВК.

Анатолій БОНДАРЕНКО, у 2004 - один із адмінів сайту "Майдан", у 2011 - редактор програми візуалізації даних сайту "Тексти":

Владні технологи використовували набір різних тактик, який сумарно спрацював у другому турі.

Перша частина - застосування адмінресурсу, коли бюджетні та інші підконтрольні установи мали проголосувати так, як їм скажуть.

Друга - мобілізація свого електорату: плакати про "три сорти України", громадянську війну, про бази НАТО і ядерні могильники в Україні, про введення закордонних паспортів для поїздок у Росію тощо. Або коли псевдо-унсовці Едіка Коваленка ходили фашистськими маршами на камери "Інтера", а той розповідав, що нацисти підтримують Ющенка (це без жодних коментарів самого Ющенка). 

Третя - розпорошення і залякування електорату конкурента (технічні кандидати, чутки про смерть Ющенка, що перемога неможлива).

Усе це вони доволі вміло реалізували. Маю сильне враження, що взагалі технологічно краще працювала команда Януковича - і з агітації, і з захисту своїх голосів. Це крім того, що вони приписали на Сході і Півдні мільйон-півтора  голосів. І опір їхнім методам впливу на вибори здійснював не штаб Ющенка, а головним чином громадянські активісти.

Якби помаранчеві довели до кінця справу про “проміжний сервер”, то можна було би назвати конкретні цифри і конкретних виконавців фальсифікацій.

Наскільки я пам’ятаю з оприлюдених у ЗМІ матеріалів, існував комп’ютер, який отримував дані по протоколам раніше за комп'ютери ЦВК. І тоді люди, що керували процесом, могли давати вказівки на територіальні комісії переписати протоколи: скажімо, подивилися, що не вистачає 15% і розкидали по дільничим комісіям - мовляв, допишіть стільки-то.

Один із фрагментів переговорів по "транзитному серверу"

Особисто я вважаю, що головна фальсифікація відбувалася на рівні протоколів дільничих, а потім територіальних  комісій, тим більше що зробити перерахунок бюлетнів у нас в масштабах країни технічно неможливо.

Цікаво було би підняти стенограми, щоб подивитися, які докази наводила команда Ющенка у Верховному Суді на початку грудня 2004 року, але вони, здається, використовували роздруківки з сайтів, наприклад з того ж таки "Майдану".

Не було встановлено ролі голови ЦВК Ківалова та Медведчука - людей, які начебто відповідали за переписування результатів виборів. Здається, були засуджені до умовного ув'язнення декілька пішаків - однак це не стало передосторогою майбутнім фальсифікаторам - рівень смішний, якщо порівнювати з масштабами підробок.

Анатолій Бондаренко - людина, яка придумала гасло "Разом нас багато"

Штабна опозиція повністю програла по всім напрямкам. Вони програли по “домовленостям” із владою (ходили чутки, що Порошенко вів переговори з Ківаловим про "чесність" виборчого процесу), Микола Катеринчук із командою провалив юридичний захист виборів і так далі.

І якби не розлючений народ, то опозиція би пролетіла, як фанера над Парижем. Цікаво, але можна сказати, що президентство Ющенка було таке саме недолуге, як боротьба його штабу за перемогу.

Хто дав відповідь на марші "унсовців" Коваленка? Громадянські активісти. Хто розробив протидію інформаційній війні про ядерні могильники і громадянську війну? "Пора" з її наліпками "Вони брешуть". Хто зупиняв адмінресурс? Пересічні громадяни, які самоорганізувалися, як це відбувалося, наприклад, у Сумах або в Києві.

Восени 2003 року "Наша Україна" проводила з'їзд у Донецьку. Місцева влада обклеїла вулиці міста отакими от провокаційними плакатами. Фото: Анатолій Медзик

Один із прикладів - лист за підписами "Пори" і "Майдану", розісланий на адресу тих ДВК, де за результатами першого і другого туру були зафіксовані проблеми. Він став результатом громадянського моніторингу - за повідомленнями про порушення в першому і другому турі на створені "Майданом" гарячі лінії.

З потоку повідомлень спершу відфільтрували конкретні прізвища, а потім - адреси конкретних ДВК. І надіслали туди ввічливого, але суворого листа - мовляв, ініціатива "Пора" стежить за вами. Якийсь нардеп потім обурювався з трибуни ВР, що головам комісій погрожують.

Хоча варто зазначити, що спайка "громадянські активісти - опозиційні політики", якщо вдавалася, виходила вдалою. Згадаймо для прикладу, як знайшли склад із десятками тон нелегальних агіток про "три сорти" та іншу маячню - сайту "Майдан" цю інфу повідомив один із працівників складу, "Майдан" повідомив штаб Ющенка, той відправив на склад нардепів.

Щодо виборів 2012 - необхідно вивчати новий закон. Однак скоріше за все, якщо не буде значної кількості якісних спостерігачів та членів комісій від опозиції, то нічого гарного для опонентів влади ці вибори не принесуть.

Олександр ПОПОВ, у 2004 - комерційний директор телекомунікаційної фірми, у 2011 - інформаційний аналітик:

Методи впливу на виборчий процес прості і зрозумілі. Їх було апробовано ще в Мукачеві у квітні 2004 року:

а) залякування тих, хто залежить від адмінресурсу - бюджетників. Причому з метою, щоб ходили на вибори, а "ми все, мовляв, будемо знати і хто проголосує не так, постраждає". В адміністрації є різні відділи (освіти, охорони здоров'я) - і там збирають профільні групи бюджетників і розповідають їм про "деструктивні сили" і "стабільність". "Підтримати стабільність і добробут мусите не тільки ви, але й члени вашої родини, підлеглі тощо";

Якщо таку політінформацію проводити достатньо довго (а вони проводили її з 2002 року, коли провладний блок "За Єдину Україну!" програв по мажоритарці), то підміна понять зрештою впливає на свідомість людей. Їм нав'язують протиставлення, які не можна протиставляти - зростання добробуту і воля вибору.

б) Таку ж саму політінформацію проводили серед силовиків. Я колись був присутній на такому заході в армії - за радянських часів він називався "спільна інформаційна нарада" - коли приходить офіцер і починає говорити про розхитування державного човна. І розказує про, умовно кажучи, члена "Нашої України" з, умовно кажучи, Жашківського району, який, умовно кажучи, напився і втопив колгоспну касу. Або Ющенка, який продасть країну НАТО і скоротить міліцію. Або про "Україну без Кучми", яка побила міліцію. Створюють образ, з якого випливає "Коли ви будете бити опозиціонерів, ви будете робити потрібну для країни благородну справу"

в) мобілізація дрібного криміналу для створення атмосфери певного остраху. Це можуть бути бригадні, спортсмени-"борці за грошові знаки" або люди, які нещодавно вийшли за амністією - останнім треба відмічатися в міліції, що вже є способом тиску. До речі, на 20-річчя Незалежності була амністія - влітку вийшло близько 14 тисяч людей.

У Мукачевому не було потреби навіть когось привозити - ці всі люди були вже на місцях - це ж прикордонний регіон з відповідними нелегальними угрупованнями. В Київ у 2004-му їх масово завозили. А зараз вони вже тут, у столиці живуть і обіймають високі посади.

Отже, на виході маємо поєднання нібито агітації за стабільність із впливом на членів дільничних комісій і створення груп підтримки з мобілізованого криміналу. 

І результат - невідповідності в 6418 протоколів ДВК і 116 протоколів ТВК на другому турі. Про це говорить Світлана Тараненко, яка готувала ці дані для судового процесу 3 грудня 2004, коли було прийнято рішення про переголосування другого туру. 

Як із цим боротися? Мукачівський досвід був врахований, опозицією в тому числі. Опозиція побачила, що мало ввести у виборчі комісії своїх людей, їх іще треба забезпечити підтримкою, щоб вони могли працювати. Закон тоді дозволяв участь журналістів у процесі від початку до кінця, тому підтримку могли забезпечити спостерігачі і люди з журналістськими посвідченнями.

Партизанський маркетинг сайту "Майдан" на розі Верхнього Валу і Костянтинівської. Вересень 2004 року

Тож протягом теплого періоду 2004 року діяли вишкільні тренінги - як визначити порушення, як діяти, коли вам не дають зафіксувати порушення документально, як скласти протокол тощо. Якщо ми згадаємо, то на другий тур у проблемні області вдалося спрямувати велику кількість спостерігачів - 22 листопада вони стояли на Майдані, але після ухвали про переголосування самі зголосилися і поїхали спостерігачами, часто на свої гроші. Це робили і опозиційні партії, і громадянські організації.

Заклик сайту "Майдан" "Прийдіть і захистіть свій вибір" теж не був закликом виходити прямо зараз, після першого ж туру на Майдан. Це був заклик іти на виборчі дільниці. Приходиш із друзями, всі один одного знають - 1500 чоловік на дільниці, це ж усього три будинки.

Коли біля дільниці мирно прогулюються 50 чоловік, то голова ДВК тричі подумає, перш ніж фальсифікувати вибори. А були ж іще рекомендації супроводжувати  протоколи аж до ТВК, відстежувати їхню здачу.

Олександр Попов - людина, яка створила мережу громадянських патрулів "Нічна Варта"

На першому турі таких людей було небагато, але вони створили фундамент для подальших ініціатив, для створення того, що отримало назву "Нічна Варта". Це був якраз аргумент проти дрібного криміналу і для оздоровлення атмосфери.

Кілька десятків машин із стандартним екіпажем (водій, юрист, журналіст, по можливості ще хтось спортивний) координуються одним центром, отримують інформацію з "гарячих ліній", передають інформацію у стрічку новин і можуть оперативно зібратися в тій чи інші точці міста. У влади банально не вистачило людей, щоб цьому протистояти.

Дмитро ПОТЄХІН, у 2004 - координатор громадянської ініціативи "Знаю!", у 2011 - директор Групи європейської стратегії:

2004-ий - це постійні зустрічі, зовнішнє спостереження та обшуки СБУ, спроби відкатів, теорії змови та антизахідний шовінізм, підкидання крадених речей, бюрократичні донори, несподівані герої, звинувачення у неефективності через недотримання параметрів запланованих багато місяців тому проектів, брак розуміння, мільйонні бюджети, дешеві готелі, розбиті дороги, нічні потяги, підлеглі генерали, дорослі діти, фантастичні колеги, непорозуміння та сварки, неймовірні ідеї, втома та ейфорія, “воно працює!”. Звичайна революція, одним словом. :)

Мабуть, найбільшими загрозами були міфи. Пропаганда виховувала конформізм, поширюючи серед громадян міф про можливість відстежити, за кого проголосував конкретний виборець. Фактично це приховане залякування.

Після успіху Помаранчевої революції Леонід Данилович розповідав, як він забезпечив її мирний перебіг. Натомість до того, як мільйони українців вийшли на вулиці та захистили своє право, цей Ганді з Південмашу переконував, що вибори будуть брудними, але революції не буде.

Подолання цього міфу та успішний захист права голосу прямою дією викликало збільшення кількості голосів за кандитата від опозиції під час переголосування другого туру.

Також були систематичні спроби зниження мобілізації через поширення міфу, що захищати свій голос не тільки ризиковано, але й малоефективно.

Вустами міністра внутрішніх справ газета "Сегодня" за кілька днів до виборів-2004 рекомендує громадянам замість брати участь у мітингах сидіти вдома і бухати. А якщо раптом побачите мітинг і міліцію, то краще тікайте

Були спроби прив'язати громадянські кампанії до екстремізму-націоналізму та політичної опозиції. Але відсутність залежності громадянського руху від опозиції дала можливість створити мережеву структуру - доволі мобільну й тому ефективну.

Штаб Ющенка взагалі був закритою структурою, а після історії з отруєнням там замість світогляду запанувала параноя. В результаті штабна система паралельного підрахунку голосів, за яку відповідав Катеринчук, взагалі накрилась і за документальними свідченнями фальсифікацій юристи, які представляли Ющенка у Верховному Суді, звертались до мене та ще декількох людей.

Звісно, свідчень фальсифікацій не було б, якби не люди, які знали свої права, мали бажання та можливість їх захистити. Ми тільки їм допомагали.

Виборча історія Ющенка вчить, що чесні вибори та верховенство права взагалі — це необхідна умова розвитку, але недостатня. Це, звісно, якщо припустити, що вона вчить. От Януковича, здається, цей урок оминув.

Це вже не новина для тієї частини нашого громадянського суспільства, яка вирішила, що якщо за неосовкову наноплісняву проголосувало достатньо багато виборців, то її треба називати президентом аж до наступних “виборів”.

Складно зрозуміти інше — чому фактична стратегія спротиву, за умовчанням прийнята громадою, виходить з того, що контекст зараз той самий, що був напередодні 2004-го? Навіщо чекати чергових псевдовиборів, щоб відновити дію Конституції? Це вимагає визнання громадянами факту узурпації влади. Процес цей триває, але на разі такими темпами, що вибори настануть швидше. Чи ні?

Тетяна МОНТЯН, у 2004 - адвокат, у 2011 - адвокат:

Завжди і всюди головним є мотивувати людей. Це стосується будь-якого процесу, в тому числі й виборчого. Так було і у 2004 році, так  буде і наступного року. Хто найкраще мотивує членів виборчих комісій, той і реально впливатиме на результати  виборів. 

Мотивація може бути якою завгодно - від банальної пропозиції грошей до вишуканого залякування. Багато хто в 2004 році працював на Януковича/Ющенка абсолютно щиро, бо був переконаний, що Янукович/Ющенко - більше зло.

Єдиним способом впливати на членів виборчих комісій було діяти на них юридичними методами, “витягувати їх на світло”. Єдине, що було треба - показати, що ти здатен швидко зреагувати на порушення. Щоб  люди бачили, що вони - під пильним наглядом.

Пересічні громадяни, з яких складається абсолютна більшість виборчих комісій, значно сміливіше порушують виборче законодавство, коли знають, що їм за це нічого не буде. А якщо вони знають, що наслідком їхніх пакостей стане реакція з непередбачуваними наслідками, то вони вирішують краще відсидітися бездіяльно. 

У 2004 році я на громадських засадах разом із іншими активістами сайту "Майдан" займалася виборами у Миколаївській області, у процесі яких виробила ефективну технологічну схему роботи юридичної служби.

Отже, потрібна реакція на порушення - у вигляді юридично бездоганно складених скарг чи заяв. Навіть якщо їх не реєструватимуть у канцеляріях судів чи прокуратур, їх слід тупо відсилати поштою з повідомленням про вручення та з актами, підписаними будь-якими свідками, про те, що "в канцелярії відмовилися зареєструвати".

Такі дії дозволять: а) уникнути ганьби в суді, коли опозиціонери мовчали як риби у відповідь на просте запитання "Де ваші скарги щодо порушень на окремих дільницях ?" чи щось белькотіли про Європейську конвенцію з прав людини; б) здійснювати вплив на членів виборчих комісій, про що вже йшлося вище. 

Люди, які придумали "Пору" і наліпки "Вони брешуть"

Колір прапорів, під якими "пани б'ються", людям у провінції абсолютно байдужий. Політизована людина в українській глибинці завжди вважалася трохи (а то й не трохи) хворою на голову. Але втрапити в суд - означає привернути до себе увагу, чого люди, в тому числі і задіяні у виборчому процесі - панічно бояться. Їм краще сидіти у своїй зручній нірці.

Так було у 2004-му, так буде і у 2012-му. Кожен член виборчої комісії розуміє, що ця влада зарекомендувала себе не найкращим чином, що ПР активно саджає своїх — не заради абстрактної справедливості, звісно, а лише для того, щоб “звільнити рибні місця” і продати їх повторно. Люди не хочуть класти за це голову, а хочуть просто пересидіти війну. І суд їм зовсім не потрібен.

Нашій політизованій публіці давно вже час зрозуміти, що ані влади, ані опозиції в нинішній Україні не існує. Існують лише конкретні присвоювачі конкретного ресурсу, які змінюють кольорові пов'язки в залежності від конкретної ситуації “тут і зараз”. Цим людям важливо “висунутися” на конкретній території, тому що контроль над цією територією, над цим ресурсом дає додаткові козирі в торгівлі за ще більш жирні шкварки на більш високому рівні.

Тому кожен зацікавлений розвивати свій ресурс і знищувати чужий. От останній закон про вибори - опозиція і влада разом пішли на все, щоб усунути "Свободу", УДАР та інших дрібних конкурентів. У вузькому прошарку тих, хто цікавиться політикою - обурення, хоча було б чим обурюватись, адже все закономірно. Ну, навіщо БЮТівцям та “Фронт-змінівцям” конкуренти  на власному електоральному полі?!

Саморобна листівка, яку розповсюджували у грудні 2004 року

Пересічні люди в провінції завжди інтуїтивно підтримували "противсіхство". Бо там дивляться на конкретну людину, а не на колір її прапору. І оцінюють людину по її реальних справах та особистих характеристиках — чи допомагає громаді, чи здатна порозумітись з сильними світу цього з користю для себе та інших, тощо.

Якщо людина в провінції має хоч якусь владу та хоче допомагати іншим людям — своїм землякам, вона просто змушена приєднуватися до переможців. І у провінції ніхто не буде звинувачувати якогось Васю Пупкіна лише за те, що він був у БЮТ, а тепер  він у ПР. Там дивитимуться, що він реально зробив.

І якщо в нього буде авторитет, здобутий завдяки реальним справам, то такий Пупкін зможе залучити місцевих працювати з ним  - чи навіть  голосувати за нього на виборах. А якщо ні, то жоден адмінресурс не допоможе.

Не треба перебільшувати силу адмінресурсу. Це в Києві він звучить грізно, але поки дійде до ДВК у якомусь селі, то тон дуже змінюється. Влада може пробувати впливати, але якщо конкретні представники влади в даній місцевості неавторитетні, то наказ зверху сприймається зовсім інакше. Це вже питання місцевих - чи підкорятися таким вказівкам.

Якщо голова РДА не дуже впливовий серед місцевих “іліток”, то його вказівки тупо саботуватимуть. Є численні випадки, коли люди працювали проти своєї номінальної політичної сили, щоб підставити керівника штабу.  Завжди треба дивитися на конкретні умови в конкретному районі, на конкретній дільниці.

Коли я приїхала у 2004 році на Миколаївщину, то місцеві штаби Ющенка абсолютно ігнорували вибори. Бо вони призначалися за принципом "А ну, хлопці, хто хоче грошей, записуйтесь о нас у штаб та давайте 50 (чи скільки там) відсотків відкату".

Як Чечетов у 2005 році являвся з повинною і каявся

Там і кінь не валявся - тому що вони від Києва далеко, і вони не вірили, що Ющенко виграє. А якщо й виграє, слушно вважали вони, то все одно “розподіл слонів” буде відбуватися  без враховування того,  хто і як попрацював на виборах.

Єдиного, хто нормально і якісно працював на Ющенка в Миколаївській області - керівника штабу Братського району - потім самі ж "помаранчеві" і кинули. Так само кинули і людей з “паралельних” штабів, які з огляду на бездіяльнсть штабів офіційних — відокремилися та реально пахали на результат. Такі наслідки виборів  черговий раз лише укріпили переконання провінціалів, що "всі вони однакові, і пішли вони всі... у пішу еротичну мандрівку” .

Люди на місцях, які складають кадровий резерв ТВК і ДВК, завжди діють, виходячи  із власних інтересів. У них всіх є свій дрібнмий ресурс, своє вузесеньке коло місцевої “ілітки”. Зазвичай люди не оцінюють ситуацію в довгостроковій перспективі, з точки зору інтересів усього суспільства і країни.

Тобто люди не проти “глобального порятунку країни”, але на першому місці в них стоять короткострокові інтереси - заробити грошей, не роздратувати впливових авторитетів у регіоні, не “засвітитись” випадково з негативними для себе наслідками. А потім уже зважуються  середньострокові перспективи — наприклад, показати себе при нагоді з позитивного боку, продемонструвати свою корисність та здатність вирішувати питанння трохи вищого рівня, ніж поточний, познайомитися з кимось впливовим, що може принести певні дивіденди в майбутньому, тощо.

Антиянуковичська наліпка - вочевидь, виготовлена штабом конкурента. Вересень 2004 року

Пересічні люди прекрасно розуміють, що глобальні речі для них недосяжні, і тому звинувачувати їх за небажання “боротись за мир в усьому світі” - наївно та безглуздо. Насправді люди в провінції прекрасно розуміють висоту своєї “стелі” -  а тому цілком логічно, що вони намагаються не витрачати ані матеріальні ресурси, ані власні невідновлювані нервові клітини — на проблеми,  вирішення яких все одно знаходиться поза межами їхньої компетенції. Вони усвідомлюють, що апріорі нездатні глобально змінити “правила гри” - а тому всього лише діють максимально ефективно в рамках існуючих правил.

Виходячи з вищевикладеного, констатую: один із небагатьох способів впливати на пересічних людей, задіяних у виборчому процесі - це суд та прокуратура. Жодному голові ДВК не хочеться провести півдня в судах, подалі від своєї території (де в цей час, можливо, “рулитиме” заступник — конкурент та ворог по життю), та ще й отримати рішення суду про визнання власних дій неправомірними, або довго та нудно “відписуватись” в прокуратурі навіть після закінчення виборчого процесу.

Суто юридичні дії, якщо вони добре підготовлені - мінімізують найбільш відверті порушення у найбільш відвертий спосіб - дають зрозуміти голові і членам ДВК та різноманітним місцевимчиновникам, що кожна їхня неправомірна дія буде оскаржена в суді та в прокуратурі. Люди в провінції суддів та прокурорів усе-таки бояться, і цим слід користуватись по максимуму.

А взагалі будь-кому, хто хоче добитись реального електорального успіху, треба нарешті припинити нести абстрактну політиканську ахінею та почати пропонувати реальні речі, дійсно цікаві та корисні людям; знаходити впливових прихильників на місцях та преміювати їх реальними бонусами — без кидалова.

Але ж для цього треба наполегливо працювати щоденно, створювати та розвивати структури на довгострокову перспективу  — а не лише пиляти бюджети під час виборчої кампанії.