Перший український військовий меморіал
2 серпня 2024
Щорічно, починаючи із 1920-х років, в перші дні серпня на горі Маківці в Карпатах відбуваються масові вшанування полеглих Героїв-добровольців із Легіону Українських Січових Стрільців. У квітні-травні 1915 року на цій горі точились запеклі бої із московськими військами, які прагнули прорвати лінію оборони, захопивши гору Маківку – одну з домінуючих висот в долині річки Опір. У тих боях, коли січовим стрільцям доводилось здійснювати багато штурмів, загинуло 50 наших добровольців. Це місце стало першим великим похованням українських військових у модерну добу. Щорічно тисячі людей піднімаються на цю гору, щоб вшанувати полеглих.
Вид на обидва верхи гори Маківка (в центрі) з гори Клива,
де розміщувались ворожі позиції та артилерія. Світлина кольоризована.
Позиції 130 бригади австро-угорської армії на відтинку гір Маківка-Клива. Найтяжчі бої йшли за панування над обома верхами
Маківки, яка домінувала в околиці. Південніше гори Менчул – розміщувалось майбутнє курортне
містечко Славське. Мапка з Альбому УСС, виданого Львові в 1935 році, колоризована.
Ліс на горі Маківка після боїв. Залишились лише остови смерек.
Один із пам’ятних хрестів встановлених на Маківці для
вшанування загиблих. Таких хрестів було принаймні два, подібної будови. Інший розміщувався на межі лісу.
Стрілецьке поховання на Маківці. Хрести прикрашені зеленими вінками із гілок смереки.
Оголошення про проведення ймовірно
першого пам’ятного Богослужіння в пам'ять про Героїв Маківки. Захід проводився у Львові, в
Преображенській церкві, що в середмісті. Організатори – Марійське дружина на чолі з Ольгою Бачинською, донькою Олександра Барвінського.
Перша книжечка із описами боїв на Маківці видана до другої річниці бою.
Листівка авторства вояка УСС та митця Юліана Буцманюка,
1918 рік. Того ж року, 7 травня о 13.00, на Маківці проведено чи не перше поминальне
Богослужіння, яке організував отець Н. Левицький – парох в сусідньому селі Плав’є. На
вшанування Героїв організаційний комітет запрошував через щоденну українську газету «Діло» прибути всіх бажаючих.
Обкладинка видання одного із перших польових
досліджень стрілецьких поховань на Маківці, укладених українських письменником-сатириком Ієронимом Калитовським.
Схема стрілецьких поховань на Маківці, укладена Калитовським 21 липня 1918 року.
Частина пластової експедиції в кількості 43
волонтерів на Маківку для впорядкування поховань, серпень 1921 рік. В центрі –
основоположник Пласту Олександр Тисовський. Крайній праворуч (читає) – майбутній
композитор і диригент Герой України Микола Колесса, син Філарета Колесси. За спогадами
учасників заходу в цю першу групу входив і майбутній Герой України Роман Шухевич.
Повідомлення про пластову експедицію на Маківку влітку 1921 року, де чи не вперше згадується «Комітет охорони воєнних
могил», який згодом розгорнувся в однойменне товариство із сотнями волонтерів та для
підтримки десятків поховань. Автором публікацій був ймовірно Стрийський пластун Юрій
Шматера (Пласт в Стрию у подальшому опікувався похованням на Маківці)
Десята річниця боїв на Маківці, серпень 1925 року. Понад дві сотні
учасників ІІ-ї крайової пластової зустрічі, яка проходила під скелями Бубнища, пішки подолали
десятки кілометрів, щоб вшанувати полеглих українських воїнів. Вимарш колон пластунів в
повному забезпеченні і з пластовими палицями через повітовий центр в Скольому став
несподіванкою для польської окупаційної поліції. З того часу поліція щорічно намагалась
обмежити відвідування Маківки під час масових заходів, які відтак почали проходити не в травні
(до річниці бою) а в серпні – під час таборувань Пласту.
Співзасновник Пласту підполковник Армії УНР Іван Чмола, як
колишній командир однієї із сотень УСС, особисто виготовляє таблицю для центрального
поховання на Маківці. Серпень 1925 року. Напис на табличці, цитата із стрілецької пісні:
«Спіть, хлопці, спіть, Про долю, волю тихо сніть!»
Пластуни і пластунки впорядковують стрілецькі поховання
на Маківці, друга половина 1920-х років. Звичайно прибирання відбувалось у серпні, під час
пластових таборів і напередодні традиційного вже масового вшанування Героїв бою. У 1929 та
1930 роках цвинтар особисто впорядковував Степан Бандера із своїми побратимами з
пластового куреня «Червона Калина» (після закінчення свого курінного табору).
Одне із масових шанувань Героїв Маківки у 1930-х роках. З 1928 року
організатором таких заходів виступала філія українського Товариства охорони воєнних могил у
Скольому. Але фактичним організатором була львівська громадськість. В кінці 20-х років з на
захід прибувало лише кілька священників із Скільського (Сколівського) повіту під проводом
пароха Левицького. У 1928 році поляки виставили лише 3-х поліцаїв для контролю за ситуацією
для яких несподіванкою стала масова участь селян із Тухлі (тієї самої про яку Франко «Захара
Беркута» написав). В наступні роки чисельність заходу різко виросла.
Військове поховання добровольців УСС на горі Маківці влітку 1930
року. Світлина із мандрівки 7-го куреня імені Князя Льва у Львові, одним із співзасновників якого
був Роман Шухевич.
Проєкт цвинтарної каплиці на горі Маківці, який
створив інженер Грицай. В курені старших пластунів «Червона Калина» в Стрию за підготовку
проєкту був визначений Степан Бандера. Малюнок опублікований в «Літописі Червоної Калини»
за червень 1931 року, тобто вже після заборони поляками Пласту і куреня «Червона калина» в
тому числі.
Відновлений стрілецький цвинтар на Маківці, початок 1990-х
років. Від ліва – діючий голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич, члени
юнацького гуртка Пласту «Нічні волоцюги» – майбутні підприємці і депутати Івано-Франківської
міськради Петро Гавриш (з прапором) та Роман Онуфріїв (стоїть другим в лаві).
Пластова стійка підчас традиційного серпневого вшанування Героїв
Маківки. Сучасний меморіал відкритий 1 серпня 1999. До століття бою бетонні хрести на
могилах замінено на кам’яні із білого пісковику.
