"Українські зошити" - французький комікс про Голодомор і ностальгію за СРСР

14 листопада 2010

"Українські зошити (спогади про радянські часи") – серія спогадів у малюнках про історію України, зібрана італійським художником Іґортом, який мешкав кілька місяців у Дніпропетровську, Криму та Києві.

Це навіть не комікс, а графічна новела - жанр дещо специфічній, однак популярний у Західній Європі. 10 тисяч примірників італійською вже розпродано, вийшов французький, готуються до друку німецький, іспанський та аглійський варіанти.

Через ці картинки нас бачать європейці - й "Історична Правда" публікує кілька ілюстрацій Іґорта з "Українських зошитів".

"Це занурення в історію ХХ століття потрібне, щоб краще зрозуміти пострадянські країни, які зараз відкриваються для себе самих", - пише французький рецензент.

"Нам відомо про жахи комуністичної диктатури, але мало хто знає про страшну трагедію українського народу, який голодував з волі однієї людини, - додає інший. - "Українські зошити" цілком заслуговують бути включеними в уроки історії".

Іґорт разом із "Українськими зошитами" на днях української літератури книжкового фестивалю в Коньяку. Фото: Павло Солодько

В основі книги графічних новел – спогади чотирьох "маленьких" людей, долі яких відзначені жорстокими періодами історії цього століття. Серафима Андріївна розповіла про Голодомор 1932-33 років, Микола Васильович згадує німецьку окупацію і післявоєнні роки за Сталіна і Брежнєва.

Марія Іванівна згадує, як у 1930-тих вулицями їздили вози, завалені трупами. Вона сумує за брєжнєвськими часами, коли продукти були дешевими, хоча одяг і решту товарів можна було купити лише у розстрочку. Сьогодні, витративши всі гроші на лікування, Марія Іванівна просить милостиню і чекає смерті.

Микола Іванович ностальгує за колгоспом і почувається загубленим у сьогоднішній Україні.

"Я хотів показати не Історію з великої літери, а маленьку, особисту історію, - розповів Іґорт "Історичній Правді". - Тому я працював як журналіст, розмовляючи з людьми і уникаючи найменшої вигадки, навіть коли вона сама просилася для зв'язки сюжету.

Коли я повертався з України в Париж, мені було гидко бачити наш надмірний достаток. В Україні була бідність, але сповнена гідності. Однак тема голоду дуже табуйована - так, наче сталінський страх триває дотепер. Люди неохоче про це говорять.

Я сам з Італії і належу до лівих. І мої товариші-ліваки стурбовано мене питали, коли я розповів їм почуті історії про Голодомор: "Ти ж не будеш це малювати? Ти ж не даси нашим опонентам такий козир? Адже праві почнуть маніпулювати цими фактами".

Так, якщо праві почнуть маніпулювати, це буде проблема. Однак іще більша проблема - ігнорувати історичну правду".