Борис Возницький розповідав, як батько запитував його: “Ну що ти там робиш в тому музеї? Що то за робота така?! Розвішали картини по стінах – а далі що робите?” ...А скільки дивних рекомендацій з інструкціями від реального центру української музейної політики – Мінфіну. Заробляти, скорочуватись, згортати, не утворювати нових музеїв.

Довгий час про цю сторінку в історії Кам’янця-Подільського говорити було заборонено, зараз же місто з гордістю згадує свій столичний статус. І історія майже сторічної давнини оживає під час фестивалю "Остання столиця".

У радянські часи його ім’я було під жорстоким "табу". Водночас без цієї людини неможливо уявити культурне та політичне життя української нації у 1920-1940-х рр., не кажучи вже про національно-визвольний рух періоду Другої світової війни.