Під час мандрівки до криги та санного походу один із наших псів, Вайда, особливо відзначився буйним норовом та неґречними манерами. Шерсть у нього поганенька, тож у Гат-Пойнті йому велося зле і мені доводилося робити йому масаж; спершу він до цього дійства ставився з недовірою і супроводжував його безперервним гарчанням, але зрештою таке зігрівання прийшлося йому до смаку і він став ластитися до мене щоразу, як я виходив із хатини, хоча і далі з пересторогою.