Спецпроект

1941: закон про ленд-ліз - допомогу тим, хто бореться з нацизмом

70 років тому Конгрес США прийняв закон про ленд-ліз, який дозволяв дарувати і продавати американську зброю іншим країнам. Цей ролик наглядно пояснює економічні причини вступу США у Другу світову. Росія досі винна американцям $100 млн за поставлену зброю.

11 березня 1941 року президент США Франклін Рузвельт після бурхливих суперечок прийняв закон про ленд-ліз (від lend - "позичати" і lease - "здавати в оренду"). В перших секунди цієї кінохроніки виступає у Конгресі саме він.

Програма ленд-лізу передбачала можливість для влади продавати і надавати на безоплатній основі військову техніку і матеріали тим країнам, чия обороноздатність була важливою для США.

Спершу основним адресатом штатівської допомоги була Британія і її колонії, потім сюди ж додалися Китай та СРСР.

Цей кіноролик із Національного архіву США - продукція пропагандистського відділу американської армії 1940-их років під назвою "Чому ми боремося". Вона розповідає про причини того, що Америка відмовилася від нейтралітету і продає/позичає зброю.

В кадрі з'являється Гітлер, який говорить, що йде боротьба двох світі, один із яких має бути розбитий. "Ми є частиною того світу, який Гітлер хоче знищити, - каже диктор.- І якими ж бутуть наші оборонні можливості, якщо агресори захоплять Британію, СРСР і Китай (на цю країну претендувала Японія - ІП)"?

Далі йде чудова економічна інфографіка, яка пояснює американському глядачеві, чому ж його країна ділиться з іншими.

Якщо німці захоплять Європу, Африку та СРСР із їхніми ресурсами та індустрією, то змусять працювати на себе 700 млн із двох млрд землян. Якщо ж японці захоплять Схід, то отримають 1 млрд рабів на своїх заводах.

Така потуга країн Осі залишить американців з третиною світових ресурсів проти двох третин, з однією восьмою світового населення проти семи восьмих. Тому краще допомогти тим, хто зараз воює з німцями та японцями.

Маловідомим є один із шляхів постачання ленд-лізівських товарів в СРСР - через Іран. В Китай поставки здійснювалися через Бірму.

Загалом за роки війни СРСР отримав від союзників більше 2,7 млн тон сталі, 170 тисяч тон алюмінію, 900 тисяч тон вибухівки, 28 тисяч літаків, 10 тисяч танків, 10 тисяч гармат, 51 тисячу джипів, 130 тисяч автоматів, 36 тисяч мотоциклів, 2 тисячі паротягів, 11 тисяч вантажівок і ще багато іншого.

Більшість країн, які отримали американську допомогу, уклали угоди з США про часткове погашення боргів за ленд-ліз. СРСР уклав таку угоду в 1972 році, зобов'язавшись поетапно виплатити США $722 млн.

Після розпаду СРСР борг був переоформлений і зараз погашається Росією. До 2030 року Москва має виплатити Вашингтону ще біля $100 млн.

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».