1971: "Червона Рута" стає переможцем першої радянської "Пісні року"

Відеозапис з концертного залу в "Останкіно", де молоді і нікому не відомі Івасюк, Яремчук і Зінкевич виконують аполітичний хіт про любов. 1 січня 1972 це показали по радянському ТБ. Так розпочалася переможна хода української естради Радянським Союзом і не тільки.

22 грудня 1971 року у концертному залі телестудії "Останкіно" в Москві відбувся запис першої "Пісні року" - радянської спроби зробити телевізійний фестиваль найкращих популярних пісень.

Поміж маститих грандів на кшталт Йосипа Кобзона і Лева Лещенка з їхніми творами про трудовий і військовий подвиг будівників соціалізму виступили зовсім юні гості з Буковини - Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і автор пісні Володимир Івасюк. До речі, на тій же "Пісні-1971" співав і Едвард Хіль, який нещодавно порвав західний інтернет своїм вокалізом про "трололо".

Шлях маловідомого "вокально-інструментального ансамблю" з Чернівців (у титрах навіть назву написали неправильно - "СЕмеричка") до найпрестижнішого конкурсу СРСР почався з локального успіху - у 1970-му студент-медик Володимир Івасюк виконав cвої "Червону Руту" і "Водограй" на УТ.

Після цього "Укртелефільм" зняв у Яремчі мюзикл "Червона Рута": про те, як шахтар із Донбасу Василь Зінкевич їде за профспілковою путівкою в Карпати, де зустрічає чарівну гуцулку Софію Ротару. Поміж кількох необхідних для сюжету російськомовних діалогів вони танцюють у карпатських пейзажах і співають пісні Івасюка і Мирослава Скорика.

1971: мюзикл Івасюка про любов дончанина і галичанки (ВІДЕО)

Фільм набув неабиякої популярності, яка й закінчилася фестивалем "Пісня-1971". Соціалістична ідеологія не передбачала буржуазної конкуренції, тож усі фіналісти "Пісні року" вважалися переможцями - і в цьому є щось зворушливе.

Спочатку Володимир Івасюк поїхав у Москву просто як композитор і не планував виходити на сцену. На відео видно, що він не в сценічному "гуцульському" вбранні, а у звичайному костюмі. Але в останній момент, керівник "Смерічки" Левко Дутківський вирішив, що молоді виконавці Яремчук та Зінкевич можуть розгубитись у відповідальний момент, і попрохав Володю Івасюка заспівати разом з ними.

"Грудневого ранку ми утрьох вилетіли до Москви. Володя сидів на задньому сидінні й довершував оркестровки [аранжування для симфонічного оркестру - ІП], до нудної мелодії моторів прилучався голос гобою, флейти, скрипок, - згадував Яремчук. - ...успіх був визначним. Нас декілька разів викликали на сцену".

1 січня 1972 року концертний запис показали по Всесоюзному телебаченню. Пісня про таємничу гірську квітку розірвала СРСР, країни соцтабору і весь світ, давши старт цілому жанру "карпатських" естрадних відеокліпів із їхнім безкінечним тлом у вигляді порослих смереками гір, водоспадів і гостроверхих турбаз.

У грудні 1972-го фіналістом "Пісні року" став Івасюковий "Водограй", а далі пішло-поїхало. Володимир Івасюк став хрещеним батьком поп- і рок-музики УРСР, показавши, що українською можна співати не тільки фольклор. Він створив ще більше сотні пісень і задумувався про рок-оперу, але у квітні 1979 року пішов із дому і зник. Його повішене тіло було знайдено у Брюховицькому лісі під Львовом.

У січні 2009-го Генпрокуратура України поновила кримінальну справу про смерть композитора. У грудні 2011-го йому відкрили пам'ятник у Львові.

Іменем найпопулярнішого у XX сторіччі українського хіта був названий музичний фестиваль "Червона Рута", який із 1989-го виконував ту ж місію, що й пісні Івасюка - показував, що наша культура є не офіціозною, а повнокровною і живою.

1989: Андрій Миколайчук і його електро-панк на першій "Червоній Руті" (ВІДЕО)

4 березня 2014 року Володимиру Івасюку виповнилося б 65 років.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.