«Україна», «Шевченко» і «Київ» стали найпопулярнішими статтями української Wikipedia у 2021 році

Громадська організація «Вікімедіа Україна» назвала найпопулярніші статті українськомовної онлайн-енциклопедії Wikipedia у 2021 році. Перші два місця, як і у 2020 році, займають статті про Україну і Тараса Григоровича Шевченка.

Про це повідомляє The Бабель.

 

До 15 найпопулярніших статей минулого року увійшли:


Україна (1 003 326 переглядів);

Шевченко Тарас Григорович (772 515);

Київ (623 777);

Леся Українка (571 087);

Англійська мова (431 688);

Українська мова (385 842);

Франко Іван Якович (372 660);

Сполучені Штати Америки (364 183);

Друга світова війна (364 084);

Київська Русь (338 542);

Перша світова війна (297 766);

Єлизавета II (293 809);

Список 250 найрейтинговіших фільмів IMDb (292 536);

Велика Британія (290 323);

Львів (279 046).


Найпопулярнішими історичними особистостями в українській Wikipedia були Тарас Шевченко (772 515 переглядів), Леся Українка (571 087), Іван Франко (372 660), Богдан Хмельницький (267 095), Степан Бандера (262 961), Роксолана (222 119), Михайло Грушевський (207 683), Ярослав Мудрий (203 315), Сулейман I Пишний (192 015) і Іван Мазепа (191 068).

Високо в рейтингу піднялася стаття про Степана Бандеру, яка у 2020 році не потрапила до десятки. Вперше до рейтингу увійшли Роксолана і султан Османської імперії Сулейман I.

Найпопулярніші сучасники — Єлизавета II (293 809 переглядів), Ліна Костенко (229 400), Ілон Маск (222 675), Володимир Зеленський (217 505), Андрій Шевченко (186 641), Олександр Усик (173 563), Петро Порошенко (165 756), Кріштіану Роналду (162 152), Сергій Стерненко (158 833) і Morgenshtern (146 250).

Серед поточних подій найбільше читали статті "Війна на сході України", "Список померлих 2021 року", "Вакцина Pfizer-BioNTech проти COVID-19", "Чемпіонат Європи з футболу 2020", "Пісенний конкурс Євробачення 2021", "Талібан", "Біткоїн", "Російсько-українська війна (з 2014)", "Moderna (вакцина)" і "Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (з січня 2021 року) (140 294)".

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.