На подвір’ї маєтку Митрополита Андрея Шептицького демонтували радянський пам’ятник

Пам’ятник тоталітарного режиму був, фактично, наругою над історичною пам’яттю українців

30 вересня на Львівщині, в селі Прилбичі Новояворівської громади, на подвір'ї маєтку Митрополита Андрея Шептицького демонтували черговий радянський пам'ятник. У цьому символічному місці, де в перші дні окупації західної частини України 1939 року росіяни розстріляли графа Льва Шептицького з родиною, такий пам'ятник тоталітарного режиму був, фактично, наругою над історичною пам'яттю українців.
Ініціаторами демонтажу пам'ятника стала сама громада і активісти ініціативи "Локальна декомунізація".
Зокрема, представник ініціативи Назар Мединський зазначив присутнім на демонтажі представникам ЗМІ наступне:
"думаю, ні в кого не виникає бажання і далі носити квіти русскім "альошам і ванькам", якими маркували свій простір совєтські окупанти в наших містах і селах. Поміж прізвищами місцевих, яких насильно мобілізували до "красної" армії, на символічних плитах точно є імена чекістів, які катували наш народ.
Їхні діти і внуки 24 лютого прийшли робити це знову - в Бучі, Ізюмі, Маріуполі і Бородянці. Поки наше військо б'ється з окупантами, ми маємо зачистити тил від ворога, який криється у символіці, а через неї - у сприйнятті нашого простору, в наших спогадах про села і міста".
 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.