Університет імені Каразіна відмовився дерусифікувати пам'ятник

Харківський національний університет імені Василя Каразіна відмовився демонтувати антиукраїнський напис

Перед центральним входом до головного корпусу Харківського національного університету імені Василя Каразіна стоїть пам'ятник вченому, ліберальному громадському діячеві Російської імперії Василю Каразіну.

Пам'ятник збудовано у 1907 році, відтоді кілька разів перенесено, а на теперішньому місці встановлено у 2004 році.

Напис на пам'ятнику виконано російською мовою дореформенним правописом.  Один із написів звучит так: "Главным предметом учреждения университета было у меня благосостояние моей милой страны и полуденнаго края России".

У 2009 році пам'ятнику надали статус об'єкту культурної спадщини національного значення та внесли його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

На звернення керівника проєкту "Декомунізація. Україна" Вадима Подзнякова проректор Харківського національного університету імені Василя Каразіна Василь Блиднюк відмовився демонтувати антиукраїнський напис з постамента.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.