Поліція Львівщини озвучила версію загибелі історика Юрія Сілецького

Заступника директора Львівського історичного музею Юрія Сілецького, який напередодні виїхав з дому і не повернувся, знайшли мертвим.

Про це "Еспресо.Захід" повідомила речниця поліції Львівщини Світлана Добровольська.

 

 

"Відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 115 ККУ з приміткою самогубство. Тіло скеровано на експертизи, правоохоронці встановлюють обставини смерті. Тіло було знайдене в лісовому масиві поблизу одного з сіл Львівського району", – розповіли у пресслужбі поліції.

З власних джерел "Еспресо.Захід" стало відомо, що Юрій Сілецький напередодні зникнення зателефонував рідним і повідомив, що повертається додому.

Друзі і близькі Сілецького не вірять, що чоловік був схильним до суїциду.


Нагадуємо, що Юрій Сілецький приблизно о 13:00 6 листопада виїхав з місця проживання у Винники, поїхав трасою в напрямку Тернополя та не повернувся. Львівське РУП № 1 ГУНП у Львівській області оголосило чоловіка у розшук.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.