У Музеї української діаспори відкрили нову постійну експозицію

У Києві відбулося відкриття нової постійної експозиції з нагоди дня заснування Музею української діаспори, що представляє історію та мистецьку спадщину українців світу.

Про це йдеться на сторінці події у Фейсбуці.

 

Так, у чотирьох залах розгортається понад сторічний життєпис світових українців – від історії перших переселенців "на вільні землі", які перетнули океан наприкінці ХlХ століття, до представників третьої хвилі еміграції, що опинилися за межами батьківщини під час Другої світової війни, та їхніх нащадків.

У музейному просторі постають особисті долі пересічних емігрантів та життєвий шлях видатних українців світу, розкривається діяльність українських закордонних громад та ключові епізоди історії неповерненців і політичних біженців, експонуються видатні мистецькі твори та унікальні історичні артефакти.

Серед відомих персоналій, представлених у музеї, – державні та політичні діячі Павло та Данило Скоропадські, останній Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк, герой російсько-української неоголошеної війни Маркіян Паславський. Вони належали до різних поколінь, жили в різних куточках світу, але присвятили своє життя єдиній меті – боротьбі за незалежність України.

Зауважується, що змістовним акцентом експозиції є розповідь про закордонні спільноти, діяльність яких була спрямована на відновлення української державності та збереження національної ідентичності, мови, культури. Унікальні експонати та світлини розкривають роботу Українського Національного об'єднання в Канаді, Світового конгресу українців, Пласту та ін.

"Неабияку цінність має мистецька колекція, представлена в експозиції. Глядач має змогу познайомитися з творчістю видатних художників українського походження: Давида Бурлюка, Людмили Морозової, Петра Капшученка, Олекси Булавицького, Анатоля Коломийця, Петра Кравченка, Тимофія Мессака, Степана Хвилі.

Різнобічно висвітлена в музейному просторі родинна історія і творча спадщина видатної мистецької династії Кричевських, представників трьох поколінь художників, які в різні часи опинилися у Франції, США, Венесуелі", – йдеться в повідомленні.

Також відвідувачі можуть познайомитися із діяльністю Української республіканської капели та її творця – диригента Олександра Кошиця, завдяки якому світ дізнався про музичну Україну. Розповідає музей також і про знаменитого хореографа українського походження – Сержа Лифаря.

Значна частина артефактів – це нові надходження до музейної колекції, які були подаровані закладу нещодавно. Символічними експонатами є грудка української землі, яка в 1940-і помандрувала світом і врешті повернулася додому, а також парадний мундир американської військової академії Вест-Пойнт. Військова форма належала випускникові Академії Маркіяну Паславському, який народився в США, але повернувся на історичну батьківщину й героїчно загинув 2014 року під Іловайськом.


Автори проєкту:

Оксана Підсуха, директорка Музею української діаспори, мистецтвознавиця,

Назар Розлуцький, провідний науковий співробітник Музею української діаспори, кандидат історичних наук,

Ганна Лексіна, провідна наукова співробітниця Музею української діаспори, мистецтвознавиця,

Володимир Таран, художник, дизайнер проєкту.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.