У Перемишлі вандали розтрощили памʼятну дошку українці, польці та єврейці

Дошка була встановлена 11 вересня 2020 року, але не відкрита через протидію польського Інституту національної памʼяті

Як повідомила Анна Домбровська, очільниця організації "Homo Faber", e Перемишлі вандали розбили меморіальну дошку, встановлену на честь важливих для міста жінок:

  • Вінценти Тарнавської (1854-1943), польської борчині за незалежність;
  • Олени Кульчицької (1977-1967), української художниці і графіка;
  • Гелени Дойч (1884-1982), американської психоаналітикині, польки єврейського походження.

Дошка була встановлена ​​11 вересня 2020 року на фасаді кам'яниці Ринок 26 у Перемишлі. За згодою мешканців кам'яниці та Підкарпатського воєводського реставратора пам'яток.

Але таблицю не відкрили, через протидію польського Інституту національної памʼяті, адже Кульчицька була депутатом Верховної Ради УРСР у 1951-1955 рр.

Вважалося, що включення її імені це "пропаганда комунізму".

Як пишуть ініціаторки вивішування дошки: "наскільки нам відомо і після консультацій з працівниками Музею Олени Кульчицької (з установою також консультувався філія IPN в Жешуві), членство Кульчицької в Раді не означало просування комуністичної системи. Навпаки, вона використала цю сумнівну честь, щоб могти впливати на справи політичних в'язнів, які борються проти комуністичного режиму".

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.