Суд відмовляється арештувати техніку «копачів», які нівечили скіфський курган на Миколаївщині

Казанківський районний суд Миколаївської області знову відмовив слідчому в накладенні арешту на техніку, якою незаконно розкопували скіфський курган, і вимагає повернути її власнику.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на начальника ГУ Нацполіції у Миколаївській області Сергія Шайхета.

 

"Продовжую тримати руку на пульсі стосовно ситуації з курганом у Казанківському районі. Поліція цілодобово його охороняє, підключивши максимум людських та часових ресурсів, і нам вдається принаймні стримувати "копачів" від посягань на курган.

Але складається враження, що, окрім археологів, які першими забили на сполох, та журналістів, всі інші вирішили потурати зловмисникам.

Активістів, бажаючих підключитися до охорони об'єкту національного значення – не виявилось, а суд Казанківського району знову відмовив слідчому в накладенні арешту на техніку і вимагає її повернути. Мовляв, немає доказів на підтвердження того, хто дійсно є власником техніки", - написав Шайхет.

Він також зазначив, що поліція має на меті найближчим часом разом з археологами домогтися консервації об'єкту таким чином, аби національна пам'ятка зберегла свою цінність. А ще оголосити підозру у скоєнні злочину всім, хто доклав руку до понівечення кургану.


Нагадуємо
, що на Миколаївщині у селі Скобелеве Казанківського району ведуться грабіжницькі розкопки унікального кургану, який належить до Висунської групи царських скіфських поховань. Йому близько 2,5 тисячі років.

Поліція порушила кримінальне провадження за статтею 298, ч.3 ККУ (навмисне незаконне знищення об'єктів культурної спадщини).

Техніку, яка розкопувала курган, було передано на відповідальне зберігання ТОВ "Варта міста". Паралельно поліція звернулася до місцевого суду з проханням накласти арешт на 2 одиниці техніки – бульдозер та екскаватор, які були зафіксовані на розкопках кургану при виїзді на місце події поліції.

Це вже повторне звернення до суду з цього питання. Перше було ще у червні цього року, коли вперше було зафіксовано несанкціоновані розкопки кургану. Але й тоді суд відмовив у її арешті, і техніку повернули власникам.

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.