Американський музей природознавства перенесе памʼятник Рузвельту

Дирекція Американського музею природознавства ухвалила рішення забрати памʼятник Рузвельту з площі перед входом до музею

Про це повідомляє New York Times.

Пам'ятник 26-му президенту США при вході до будівлі музею був встановлений у 1940 році. Рузвельт зображений верхи на коні, а поруч йдуть індіанець та афроамериканець.

Президент музею Елен Футтер повідомила, що рішення музею базується на "ієрархічній композиції" памʼятника, а не на постаті Рузвельта, якого й надалі шанують.

"Настав час перемістити статую" - сказала вона.

Міський голова Нью-Йорка Білл де Блазіо підтримав це рішення: "Місто підтримує рішення музею. Це правильне рішення та правильний час, щоб зняти цю проблемну статую".

Родина Рузвельта також підтримали таке рішення. Правнук президента Теодор Рузвельт IV заявив, що "композиція памʼятника не відображає спадщини Теодора Рузвельта. Настав час перенести статую".

 
Фото: Caitlin Ochs для The New York Times

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.