МКІП повернуло під своє управління три замки й ще низку об’єктів – Ткаченко

Міністерству культури та інформаційної політики вдалося повернути під своє управління Підгорецький, Олеський, Золочівський замки та низку інших важливих об'єктів культурної спадщини.

Про це глава цього відомства Олександр Ткаченко повідомив на своїй сторінці у Facebook.

Підгорецький замок
Підгорецький замок

"Сьогодні нам вдалося повернути до сфери управління міністерства Підгорецький, Олеський, Золочівський замки, П'ятничанську вежу, монастир капуцинів та костел Св. Антонія в селищі Олесько, а також костел Воздвиження та Св. Йосифа в Підгірцях Львівської області", – зазначив Ткаченко.

За його словами, це означає, що змінився суб'єкт управління: від ОДА пам'ятки перейшли до сфери управління міністерства, але їхній державний статус залишається незмінним.

Міністр наголосив, що проблема полягає у тому, що облдержадміністрації, яким підпорядковувалися ці пам'ятки, не мають достатніх грошових ресурсів для їхньої підтримки у належному стані.

ОДА користувалися приміщенням, однак, не могли інвестувати в розвиток. Як наслідок, відбувалася руйнація пам'яток. "І це не тільки тріщини на стінах. Ризик збитків є колосальним. Експозиції та цінності, які є там, зберігаються у жахливих умовах без належної на це охорони", – написав міністр культури та інформаційної політики.

За його словами, МКІП зі свого боку зможе забезпечити належне утримання пам'яток за кошти державного бюджету.

"Ремонтувати треба. Стан критичний! Проведемо капітальні реставраційні роботи. Підійдемо повноцінно: освітлення, ремонт, охоронна система, інфраструктура, промо, дозвілля та інтерактив. Також залучимо меценатів", – підкреслив Ткаченко.

Урядовець додав, що паралельно МКІП розробляє план їхнього стратегічного розвитку. Йдеться не тільки про ремонт, який дасть змогу повноцінно експлуатувати пам'ятки, а й про використання їх для бізнесу у сфері креативних індустрій: проведення фестивалів, знімання фільмів, реклами, серіалів та інших креативних проєктів.

Міністр акцентував увагу, що ці пам'ятки мають головне – атмосферу, антураж та дух української історичної культури. Тож, підійшовши комплексно, в МКІП планують повернути гордість для країни та перетворити об'єкти на справжні туристичні "магніти".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.