У Польщі вшанували пам'ять перших в'язнів Освенциму

Президент Польщі вшанував пам'ять 728 мешканців міста Тарнува, які 14 червня 1940 року стали першими в'язнями нацистського концтабору Аушвіц.

По це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

Президент Анджей Дуда, а також віце-прем'єр Пьотр Глінський поклали в неділю квіти до стіни страт Освенциму та біля залізничної колії, якою до концтабору привезли першу групу в'язнів.

"Ця земля просякнута кров'ю і всипана попелом зі спалених людських тіл. Ця земля волає про пам'ять, про те, щоб ми ніколи цього не забули, і це ніколи знову не повторилося", - заявив Дуда на церемонії.

Він нагадав, що першою групою в'язнів були громадяни Польщі, які в Освенцимі отримали номери від 31 до 758.

Глава польського уряду Матеуш Моравецький своєю чергою зазначив у Facebook, що обов'язком живих є пам'ятати про загиблих під час Другої світової війни та вшановувати їх пам'ять.


Як відомо, в Освенцимі нацисти вбили 1,1 млн осіб, з яких близько мільйона були євреї.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.