Попри пандемію Україна вшанувала пам'ять жертв концтабору "Маутхаузена". ФОТО

Попри пандемію коронавірусу представники Посольства України в Австрії вшанували пам'ять жертв концентраційного табору "Маутхаузен", на місці якого зараз створений меморіальний комплекс.

Про це повідомляє власний кореспондент Укрінформу в Австрії.

 

"Щороку тут збирається вся політична еліта країни та дипломатичний корпус, щоб покласти вінки. Цього року через пандемію урочистості були скасовані, але для посольства було важливим все таки тут бути, особливо в цей ювілейний день.

Вшанувати свої покійних, своїх мучеників – це обов'язково ", - зазначив Надзвичайний та Повноважений Посол України в Австрії Олександр Щерба.

 

Вшанування на території меморіального комплексу "Концтабір Маутхаузен", що у Верхній Австрії неподалік Лінца, проходило 5 травня – у день звільнення табору американськими військами, що відбулося 5 травня 1945 року.

Українська дипломатична делегація була невелика – не більше 10 осіб, як це передбачають нові австрійські карантинні вимоги щодо зібрань. Також при покладанні квітів дотримувалася необхідна дистанція в 1 метр.

Українці поклали вінки як до свого національного пам'ятника, так і до меморіалів та пам'ятних дощок низки інших держав.

 

Пам'ятник українським жертвам "Маутхаузена" встановлений в меморіальній зоні на місці колишніх бараків "СС", де держави створили окремі місця для вшанування пам'яті своїх співвітчизників.

На зробленому з каміння пам'ятнику зображена жінка-янгол, яка схилила голову, а в руках тримає калину. Внизу гранітні блоки, на них – зроблений з металу терновий вінок та написи українською та німецькою мовою: "Вічна пам'ять синам і донькам України".

 

Скільки саме українців загинули в таборі "Маутгаузен", досі невідомо. Виправити ситуацію покликане ініційоване посольством історичне дослідження "Українці в Маутгаузені", яке включає спогади, архівні записи, старі фотографії та інтерв'ю ще живих бранців концтабору.

 

"Важливо, що вже готова книга під назвою "Українці в Маутхаузені" - дослідження людських доль, людей, які тут були, вижили, або знайшли свою смерть. Ця книга вже написана, зараз йде мова лише про її видання.

Сподіваюся, що в Українського інституту національної пам'яті знайдуться кошти, щоб видати цю книгу. Це – данина пошани нашим мученикам", - зазначив посол в Австрії.

 

На території меморіального комплексу у середу майже не було людей, за винятком поодиноких відвідувачів. Як і майже не було вінків та квітів. Тепер поруч з вінками від політичного керівництва Австрійської Республіки, появилися вінки та квіти і від Української держави.

 

"Важливо пам'ятати про те, що трапилося, і говорити та діяти так, щоб це ніколи більше не повторилося. Щоб нацизм ніколи знову і ніде не проріс.

Насильства та людської нетерпимості не повинно бути в нашому житті. І особливо це слід пам'ятати тим, хто інколи говорить про те, що "можем повторить", - заявив О.Щерба.


ДОВІДКА. "Маутхаузен" був єдиним концтабором на території Райху, який за нацистською класифікацією належав до "категорії ІІІ". Ця категорія означала – "знищення через працю". Умови утримання у таборі були найтяжчими в системі нацистських концтаборів.

За час існування концтабору через нього та його філії пройшло близько 200 тис. в'язнів 40 національностей, у т. ч. 8,5 тис. жінок. Серед арештантів були також діти й підлітки.

Загалом у концтаборі "Маутхаузен" та його філіях з 1938 року і по 5 травня 1945 року загинуло близько 120 тис. осіб, у тому числі тисячі українців.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.