На Вінниччині відтворили у 3D зруйнований Барський замок

На Вінниччині створили 3D-модель зруйнованого історичного Барського замку, який звели за наказом засновниці міста Бар – польської королеви Бони Сфорци.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомив голова ініціативної групи з відродження Барського замку Ігор Лозінський.

 

"Зараз візуалізація показує лише зовнішній периметр Барського замку. Звичайно, ми не можемо стверджувати на 100 відсотків, що саме такий вигляд мав замок. Але карти і креслення дали змогу відтворити приблизний його вигляд і показати огляд цієї місцевості.

Цілком можливо, що робота у цьому напрямку буде продовжуватися. Ми маємо кілька планів замку, які дещо різняться між собою", – повідомив Лозінський.

За його словами, цифрову реконструкцію Барського замку місцеві краєзнавці зробили на основі історичних документів, архівних даних та мап. Її виконав викладач місцевого коледжу транспорту та будівництва Костянтин Іванишен.

"Цьому передувала велика робота в архівах України, Польщі та Росії – паспорт і облікова картку на цю пам'ятку існує ще з радянських часів. Ми плануємо провести археологічні дослідження з чотирьох боків руїн замку та здійснити геологічну розвідку на 12 свердловин, щоб вивчити материкову породу для визначення археологічних нашарувань", – сказав Лозінський.

Він розповів, що торік у Барі з ініціативи громадських активістів розпочалися роботи з реконструкції та відновлення об'єкта історичної спадщини – Барського замку.

На толоці містяни розчистили руїни замку від заростей, щоб підготувати об'єкт до консервації і подальшої реставрації. Впродовж року вони консультувалися з вітчизняними й польськими науковцями, а також ініціювали процес виготовлення документації з технічного стану пам'ятки Українським державним інститутом культурної спадщини.

На реалізацію задуманого барчани почали збирати кошти й відкрили благодійний рахунок. Вони сподіваються хоча б частково відтворити мури замку, щоб туристи мали уявлення, якою величною була ця споруда свого часу.


ДОВІДКА. Барський замок був зведений наприкінці XVІ століття за наказом польської королеви Бони Сфорци, яка заснувала місто Бар. Його тоді називали ключем до Східного Поділля.

В XVІІ столітті він став повністю мурованим, і вважався третьою за величиною (після Кам'янця і Меджибожа) фортецею Речі Посполитої. На початку 1768 року його захопили війська Російської імперії, замок почав занепадати і згодом остаточно зруйнувався.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.