Посли Польщі та Ізраїлю засудили банер з Бандерою на КМДА

Посол Польщі Бартош Ціхоцкі і посол Ізраїлю Джоель Ліон засудили вивішування на будівлі Київської міської державної адміністрації банера з портретом лідера ОУН Степана Бандери на честь святкування 111-ї річниці з дня його народження 1 січня.

Про це йдеться на сайті Посольства Польщі в Україні.

 

Також дипломати засудили прийняття Львівською облрадою постанови про виділення державних коштів на вшанування пам'яті ще одного лідера ОУН Андрія Мельника, письменника Івана Липи і його сина Юрія Липи.

"З великим занепокоєнням та сумом ми зауважили, що представники влади різних рівнів України, у тому числі Львівська обласна рада та Київська міська державна адміністрація й досі відзначають історичні події та їх постаті, які потрібно раз і назавжди засудити", - йдеться у заяві.

У заяві Мельника називають "нацистським колаборантом", Івана Липу "ксенофобським, антисемітським та антипольським письменником", а його сина творцем "расистської теорії української раси".

"Пам'ятаючи про наших невинних братів та сестер замордованих в 1939-1945 роках на окупованих територіях Польщі, які сьогодні є частиною України, ми, Посли Польщі та Ізраїлю, вважаємо, що вшановування людей, які активно пропагували етнічні чистки є образою, та призводить до протилежного бажаному результату у боротьбі з антисемітизмом та процесі примирення наших Народів", - додають посли.

Інтелектуали за викликом. Хто й навіщо створив легенду про "Петра Великого"

Як європейські інтелектуали волею, чи неволею допомагали російському імператору Петру І відбілювати власну репутацію.

Професор Дмитро Білий: "Після геноциду на Кавказі залишилося не більше 10% черкеського населення"

У травні 1864 року на Червоній Поляні неподалік від Сочі відбулася остання битва з російськими військами черкеських воїнів, під час якої всі вони загинули. Власне, місцина отримала таку назву, бо вся вона була залита кров'ю. А вже 21 травня 1864 року російські війська влаштували переможний парад. Це означало остаточну поразку черкесів у війні, яку вони вели проти царської росії понад сто років.

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.