Шпигунські пристрасті навколо ЧАЕС. Вийшов трейлер російського серіалу "Чорнобиль"

На Youtube виклали неофіційний трейлер російського серіалу "Чорнобиль". На відміну від однойменного серіалу телеканалу HBO, в основі сюжету лежить протиборство американського шпигуна і радянського контррозвідника.

Трейлер з'явився 24 липня на каналі актора Ігоря Петренка, який зіграв у стрічці головну роль. Щоправда, вже незабаром трейлер прибрали, але інтернет-користувачі встигли зберегти й поширити копії ролику, повідомляє Бі-Бі-Сі Україна.

Прибрали відео імовірно тому, що його не анонсували ані студія Amalgama, яка займається виробництвом серіалу, ані телеканал "НТВ", який має його показати.

Раніше режисер серіалу Олексій Мурадов заявляв, що стрічка розповість про те, "що насправді тоді трапилось".

"Ідея фільму з'явилася ще п'ять років тому. Наша історія охопить декілька періодів: за кілька годин до вибуху, сам вибух і кілька місяців після нього. Ми достатньо детально розповімо, що трапилося. Про людські долі в першу чергу. У проекті буде багато драматичних і трагічних ліній", - розповідав Мурадов.

З його слів, "існує теорія, згідно з якою американці проникли на Чорнобильську станцію".

Зйомки розпочалися в Білорусі близько року тому.

Події стрічки охоплюють період від квітня по грудень 1986 року.

Як видно з трейлеру, актор Ігор Петренко грає працівника контррозвідки КДБ Андрія Ніколаєва, який має проблеми в особистому житті.

Йому протистоїть Альберт Ленц, агент американської спецслужби. Його зіграв актор Дмитро Ульянов.

"Ленц - працівник ЦРУ, був засланий у Чорнобильську зону, щоб вести там диверсійну роботу. Але потрапивши на місце АЕС, він побачив дещо, що змінює його світогляд повністю", - розповідав про серіал Ульянов.

Видання The Hollywood Reporter раніше повідомляло, що російський Мінкульт виділив на зйомки серіалу близько 30 мільйонів рублів.

Як повідомлялося, журналісти розшукали єдиного темношкірого ліквідатора аварії на ЧАЕС.

Президент України Володимир Зеленський присвоїв звання Герой України "водолазам"-ліквідаторам аварії на ЧАЕС Олексію Ананенку, Валерію Беспалову та Борису Баранову (посмертно).

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.