Танці на костях. Під танцмайданчиком знайшли улюбленця Наполеона

У центрі м. Смоленська в Росії знайшли могилу близького друга французького імператора Наполеона І Бонапарта – дивізійного генерала Гюдена. На його костях буквально танцювали кілька поколінь смолян.

Археологи виявили поховання на Королівському бастіоні в Центральному парку культури й відпочинку «Лопатинський сад», який розбитий на місці колишньої фортеці, повідомляє Newsru.com.

 
Сезар Шарль Етьєн Гюден. Портрет Жоржа Руже
вікіпедія

Поховання полководця шукали багато років. Попередні пошуки проводив міжнародний історико-археологічний проект Фонду розвитку російсько-французьких історичних ініціатив у травні цього року на Шеїновому бастіоні.

Проте там останків наполеонівського генерала не знайшли. Пошуки на Королівському бастіоні почалися 25 червня і, судячи з усього, виявилися успішними.

 
Щоб дістатися могили генерала Гюдена, археологам довелося розбирати танцювальний майданчик
newsru.com

Могила Гюдена ховалася за танцмайданчиком, зведеним у радянський період. Археологам довелося розібрати його цегляний фундамент. Виходить, самі того не знаючи, мешканці Смоленська танцювали на могилі полководця.

Рештки виявилися у вкрай поганому стані – за понад 200 років у могилу проникли земля й вода. Тому ідентифікували генерала за відсутньою лівою ногою і роздробленою правою. Ці каліцтва, які виявилися смертельними, Гюден одержав під час артилерійського обстрілу в ході битви біля с. Лубіно 19 серпня 1812 року, де французи втратили 8,5 тисяч солдатів.

 
NEWSRU.COM

«Гюден помер у Смоленську на руках у Наполеона, власне, Бонапарт і є останньою людиною, яка бачила його живим. Так що після Наполеона ми вперше бачимо останки цього блискучого генерала, чиє серце поховано в Пантеоні в Парижі», – повідомив французький археолог П’єр Малиновський.

ДОВІДКА:

Сезар Шарль Етьєн Гюден де ля Саблонньєр (1768 – 1812) – дивізійний генерал, учасник численних військових кампаній часів французької Директорії, Консульства і Першої імперії.  Командир 3-ї дивізії 1-го корпусу Великої армії (з квітня 1812 року) Французької імперії.

За наказом імператора Наполеона серце генерала Гюдена перевезли до Франції та поховали на кладовищі Пер-Лашез, у гробниці піхотної дивізії якою командував Гюден. Його ім'я занесене до списку найбільш шанованих генералів Франції на східному боці Тріумфальної арки.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.