Спецпроект

Петицію до влади Нової Зеландії визнати Голодомор підписало майже 6 тисяч осіб

Петиція до парламенту й уряду Нової Зеландії із закликом визнати Голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу вже набрала 5876 підписів.

Процес проходження петиції відслідковується на сайті новозеландського парламенту, повідомляє Укрінформ.

"Палата представників закликає уряд визнати український Голодомор 1932-33 років геноцидом та засудити будь-яку спробу заперечувати чи викривляти цю історичну подію як справжній акт геноциду", - йдеться у петиції.

Документ відкритий для підписання до 24 листопада 2019 року (залишилося 167 днів) будь-якими особами у світі, незалежно від віку та громадянства.

Далі, за процедурою, один із депутатів має представити петицію парламенту, а відповідний комітет підготувати доповідь щодо реагування.

Як повідомлялося, раніше подібна петиція про визнання Голодомору 1923-1933 років геноцидом українського народу набрала необхідні 50 тисяч голосів на сайті Бундестагу.

Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу, здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом СРСР. Загальна кількість жертв Голодомору оцінюється істориками від 4 до 7 мільйонів осіб.

15 держав-членів ООН і держава Ватикан визнають Голодомор 1932–1933 років в Україні як геноцид.

Професор Дмитро Білий: "Після геноциду на Кавказі залишилося не більше 10% черкеського населення"

У травні 1864 року на Червоній Поляні неподалік від Сочі відбулася остання битва з російськими військами черкеських воїнів, під час якої всі вони загинули. Власне, місцина отримала таку назву, бо вся вона була залита кров'ю. А вже 21 травня 1864 року російські війська влаштували переможний парад. Це означало остаточну поразку черкесів у війні, яку вони вели проти царської росії понад сто років.

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.