В Іспанії ексгумують тіло диктатора Франсіско Франко з могили

Уряд Іспанії схвалив рішення про ексгумацію тіла диктатора Франсіско Франко з меморіального комплексу в Долині полеглих.

Про це повідомляє УНН із посиланням на іспанське видання El Pais.

 Фото: El Pais

Родині Франко дали 15 днів на вибір нового місця поховання. В іншому випадку його вибере уряд.

Швидше за все, нащадки диктатора, що виступають проти його перепоховання, спробують оскаржити рішення у Верховному суді.

Лівоцентристський уряд Іспанії вважає, що могила Франко в центрі меморіалу жертвам громадянської війни, де поховані загиблі з обох сторін, поділяє суспільство. Крім того, закон 2007 року забороняв публічне прославляння диктатора.

Раніше уряд Іспанії відмовив родичам Франко у проханні перенести останки в крипту мадридського собору Альмудена, обґрунтувавши відмову міркуваннями "громадської безпеки".

Довідка: Франсіско Франко керував Іспанією з 1939 по 1975 рік. Каудільйо (ісп. Caudillo de España por la gracia de Dios — голова Іспанії милістю Божою), який прийшов до влади після перемоги антиреспубліканських сил в громадянській війні 1936–1939 рр., помер у віці 82 років у мадридській лікарні від серцевого нападу.

Комплекс, в якому похований диктатор, почали споруджувати у 1940 році за наказом самого диктатора як монумент пам’яті всіх загиблих у громадянській війні. Будівництво Долини полеглих велося силами ув’язнених і було завершено в 1958 році.

Влада королівства заявили про намір перенести останки Франко в червні поточного року. Попередній уряд Маріано Рахоя, який представляв консервативну Народну партію, відмовилося переносити поховання, незважаючи на парламентську резолюцію, яка закликає до такого кроку. Парламент прийняв її травнем 2017 року за ініціативою соціалістів.

Читатйте також:

В Іспанії розсекретять документи часів Франко

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.