УІНП виклав у вільний доступ альбом «Пісні Української революції»

Спільний проект Українського інституту національної пам’яті, народного артиста Тараса Компаніченка та гурту «Хорея Козацька» присвячений 100-річчю Української революції, з’явився у вільному доступі в мережі Інтернет.

Аудіо-альбом, над яким музиканти працювали майже рік, отримав назву "Пісні Української революції" - повідомляє УІНП.

 Фото: Дмитра Клочка

Повний список відтворення на Youtube.

"Пісні Української Революції" – це ще один нестандартний підхід до популяризації української історії. Адже українці мають почути голоси тієї доби, щоб пізнати дух, ідеали, прагнення та перемоги Української революції 1917–1921 років.

Ті люди, які боролись за свою державу тоді подібні до теперішніх воїнів, які боронять свободу і незалежність України від новітніх зазіхань давнього ворога нині", – говорить Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

 

Авторами більшості пісень, що увійшли до альбому, є класики української літератури, такі як Олександр Олесь, Грицько Чупринка, Микола Вороний, Христя Алчевська та ін. Композитори – Кирило Стеценко, Микола Леонтович, Олександр Кошиць, Яків Степовий, Павло Синиця, Костянтин Богуславський, Левко Ревуцький.

Музикант, кобзар, лідер гурту "Хорея Козацька" Тарас Компаніченко розповідає: "Твори, що увійшли до цієї музичної збірки – це частка моєї тридцятилітньої праці пошуку правдивих музичних пам'яток про ту, унікальну своїм національним пробудженням, епоху.

Усі ці твори були активно співані на великих і малих сценах України в часі 1917-21 років на урочистих подіях, військових мітингах, при відновленні "Просвіт", відкритті гімназій та університетів.

Пісні починали й завершували усі урочисті академії, святочні зібрання. Їх співали на воєнних позиціях, на шикуванні військ; вони співались кобзарями, артистами-бандуристами, оперними співаками, просвітянськими, військовими, міськими, студентськими хорами, Українською Республіканською Капелою та Українським Національним Хором. Багато творів були забуті і не звучали в Україні майже століття".

 

Організатори проекту: "Пісні Української революції": Тарас Компаніченко, Український інститут національної пам'яті.

Учасники проекту: гурт "Хорея Козацька" у складі: Тарас Компаніченко, Сергій Охрімчук, Северин Данилейко, Михайло Качалов, Максим Бережнюк, Ярослав Крисько.

Запрошені музиканти: Іванна Данилейко (хормейстер, альт), Олена Нагорна (сопрано), Павло Лисий (фортепіано).

Запис: студія звукозапису "Комора", зведення і мастеринг Костянтина Костенка, студія "Комора".

Читайте також:

У Великій Британії музиканти відтворили звуки закінчення Першої світової

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.