«Кола на полях», або як спека допомагає археологам робити історичні знахідки. ФОТО

На випалених сонцем полях археологи можуть виявити залишки поселень, іноді навіть кам’яного віку.

Про досвід британських археологів розповідає видання "Свідок" наводячи, як приклад, фото цьогорічних археологічних аєророзвідок.

 Фото: Independent

На фотографіях і відео, зроблених з висоти, чудово видно як відрізняється трава по своєму кольору. Серед тьмяної і жовтої трави виділяються зелені острівці і смуги, які позначають рови чи межі стародавніх міст і споруд.

Фото: Independent

"Аєроархеологи" стежать за візерунками на полях все літо – для них це ідеальний час для роботи. Цьогоріч вони виявили дуже багато поселень, древніх доріг та могильників.

Наприклад, поселення з "круглим" розташуванням в Сент-Іві (відноситься до Залізного віку. Знахідки були також в Йоркширі, Дербіширі, Оксфордширі та ін.

 Фото: Independent

Вчені використовують аерофотозйомку для створення археологічних карт і оцінки значущості виявлених об’єктів. У деяких випадках приймаються рішення про захист історичних об’єктів, які можуть постраждати в результаті оранки земель.

 Фото: Independent

Останній подібний "урожайний" для археологів був 2011 рік, коли знайшли понад 1500 об’єктів.

Нагадуємо, що днями через сильні опади розкопки на Поштовій площі в Києві затопило.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.