Верховний суд Карелії скасував виправдальний вирок Юрію Дмитрієву

Верховний суд Карелії скасував виправдальний вирок голові регіонального «Меморіалу» Юрію Дмитрієву, якого звинувачували в виготовленні дитячої порнографії.

Про це повідомляє "Медуза".

Однією з причин скасування вироку стали заяви названої доньки Дмитрієва, що вона "засмучена і зганьблена", зроблені під час психіатричної експертизи після винесення першого вироку, говорить адвокат історика Віктор Антуфрієв. Він стверджує, що дівчинка зробила це під тиском.

Відтак виправдальний вирок відмінили й спрямували справу на повторний розгляд у Петрозаводський міський суд.

Нагадуємо, що Дмитрієв був арештований 26 грудня 2016 року за звинуваченням у виготовленні дитячої порнографії. Слідчі так кваліфікували те, що він фотографував названу доньку оголеною. Сам Дмитрієв стверджує, що робив знімки для контролю стану здоров’я дитини та звітування перед органами опіки. 

Звинувачення з самого початку спричинило суспільний резонанс. Російський "Меморіал" вважає справу проти Дмитрієва сфабрикованою.

Дмитрієв провів в ув’язненні більше року і був відпущений на підписку про невиїзд 27 січня цього року. У телефонній розмові із російськими медіа він подякував за підтримку усім, хто допомагав: "Це все ви зробили! Дякую усім вам!"

5 квітня 2018 року Петрозаводський міський суд виправдав Дмитрієва за звинуваченням у виготовленні литячої порнографії, призначивши йому умовний термін за статтею про незаконне зберігання зброї.

Прокуратура, яка просила посадати історика на дев’ять років, оскаржила вирок. Скаргу подала й рідна бабуся його названої доньки.

Дивіться також:

Українці виступили на підтримку російського історика Юрія Дмитрієва

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.