АНОНС: У Києві презентують документи про те, як Польща боролась проти українських націоналістів

Двотомний збірник документів допомагає розібратись, як і коли утворився Провід ОУН на території сучасної Польщі, чому польська та радянська комуністичні спецслужби боролися проти українського підпілля, хто видав своїх колег по підпіллю, а хто не зламався і загинув за ідею незалежності. Матеріали охоплюють період з 1944 по 1950 роки.

Про це "Історичній правді" повідомили в Архіві СБУ.

 

Польські та українські історики працювали над збірником документів "Організація Українських Націоналістів в Польщі в 1944—1950 роках. Ліквідація керівних структур" 7 років.

Опубліковані матеріали дають підстави для поглиблення дискусії про польсько-український конфлікт, який тривав на території спільного проживання народів у 1944–1947 роках.

Це перша наукова розвідка такого масштабу в українській історіографії, яка розкриває тему діяльності українських націоналістів у тогочасній Польщі.

Документи, які були раніше недоступними для загалу, розповідають про керівництво ОУН так званого Закерзонського краю (на сході сучасної Польщі). Це історії життя та діяльності крайового провідника Ярослава Старуха на псевдо "Стяг", його заступника і референта пропаганди Василя Галаси —  "Зенона", командувача УПА (військова округа "Сян") Мирослава Онишкевича — "Ореста" і керівника Служби безпеки Петра Федоріва — "Дальнича".

Польський Інститут національної пам’яті, Архів СБУ та інші упорядники двотомника спробували розібратись, з якого саме часу Провід ОУН у Польщі став об’єктом уваги та дій польської Служби безпеки. Також: як радянська сторона підтримувала ці дії і чому тільки у 1947 році справа дійшла до ефективних дій проти Проводу, що завершилося загибеллю та арештом членів керівництва ОУН.

Презентоване видання є тримовним (російська, українська та польська), складається з двох томів та має 1500 сторінок.

Учасники презентації:

  • Андрій Когут — директор Архіву Служби безпеки України
  • Мажена Крук — директор Архіву IPN
  • Юрій Шаповал — головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса
  • Єжи Беднарек — заступник директора відділення історичних досліджень IPN
  • Володимир Ковальчук — провідний науковий співробітник ГДА СБУ
  • Марцін Маєвський — начальник самостійної секції архівних досліджень та видання джерел Архіву IPN

До участі також запрошені історики та архівісти, що працювали над збірником документів: Володимир В’ятрович, Іван Патриляк, Сергій Кокін, Станіслав Кульчицький, Ігор Кулик, Володимир Бірчак.

Час: 22 травня, вівторок, 14.30

Місце: Інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України ім. І.Ф.Кураса, вул. Генерала Алмазова, 8 (вхід з вулиці Арсенальної)

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.