20 квітня 1918

Кримський похід Армії УНР увічнили меморіальною дошкою. ФОТО

100-ліття переможної операції українського війська з розмахом відзначили на Херсонщині.

Про це "Історичній правді" повідомили у Благодійному фонді "Героїка".

Меморіальна дошка на честь Запорізької дивізії Армії УНР, яка 100-років тому з боями увійшла до Криму. Фото: Артур Шерстобитов 

Урочисті заходи розпочались 22 квітня на Чонгарі, відвідати який прибула делегація українських науковців та посадовців: представники Постійного Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Міністерства молоді та спорту, Українського інституту національної пам’яті, народні депутати, журналісти і громадські активісти.

Гості завітали на КПВВ "Чонгар", а згодом їх, зі святковим концертом, присвяченим річниці звільнення Криму, зустріла громада с. Чонгар.

Того ж дня на будинку залізничної станції Новоолексіївка відбулось відкриття меморіальної дошки на честь Запорізької дивізії Армії УНР, яка 100-років тому з боями увійшла до Криму.

 Меморіальна дошка на честь Запорізької дивізії Армії УНР, яка 100-років тому з боями увійшла до Криму. Фото: Артур Шерстобитов 

Новий пам’ятний знак, виготовлений коштом благодійного фонду "Героїка", був освячений духовенством УПЦ КП. Віддати шану воякам Армії УНР зібрались представники місцевої громади, Військово-морських сил України, Меджлісу кримськотатарського народу, гості з Києва та Херсона.

Два роки тому, зусиллями фонду, на адмінмежі з тимчасово окупованим Кримом був відкритий пам’ятник "Кримчанам, загиблим у боях за єдність України", присвячений героям сучасної війни за незалежність.

 Святкова громада біля будинку залізничної станції Новоолексіївка. Фото: Артур Шерстобитов

Історична довідка. 100 років тому, впродовж березня-квітня 1918 року, Армія УНР спільно з союзними їй німецькими та австро-угорськими військами звільнила від більшовиків територію Східної та Південної України. Ці події стали важливим етапом в історії Української революції 1917 – 1921 років.

10 квітня 1918 військовий міністр УНР Олександр Жуковський таємно наказав командиру Запорізької дивізії генералу Натієву сформувати Кримську групу, яка мала випередити німецькі війська, зайняти півострів та встановити контроль над Чорноморським флотом.

У ніч з 20 на 21 квітня Кримська група зосередилася у Новоолексіївці, тим часом авангардні частини наблизилися до передових ворожих позицій на Чонгарському півострові.

Вранці 21 квітня ворожі солдати почали мінувати міст, і щоб завадити цьому запорожці відкрили по червоних артилерійський та кулеметний вогонь. Перестрілка тривала весь день.

Пізно вночі 20 запорожців, озброєних ручними кулеметами, на чолі з командиром першої сотні болбочанівського полку Петром Зілинським-Содолем на дрезині проскочили замінований міст, відкривши шлях до Криму двом бронепоїздам Семена Лощенка та Павла Шандрука.

Увечері 22 квітня запорожці увійшли до Джанкою. Так розпочалось звільнення українцями Криму.

Нагадуємо, що на початку квітня у Прилуках відкрили меморіальну дошку Андрію Лівицькому.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.