Книгу про звільнення Криму від більшовиків презентували в Києві та виклали онлайн

Про похід Петра Болбочана, а також про розвінчання російських міфів про начебто "неукраїнський" Крим говорили на презентації книги історика Сергія Громенка "Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана 1918 р." 18 квітня у столиці.

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

Книжка присвячена спробі Української Народної Республіки у квітні 1918 року включити до свого складу Кримський півострів, попередньо визволивши його від більшовиків, які раніше узурпували там владу.

 

"Історія - це сукупний досвід народу. Знання про трагічні сторінки дає можливість уникнути помилок. Знання про перемоги - надихає на їх повторення. Книга "Забута перемога" про успішну операцію із звільнення Криму під керівництвом Петра Болбочана. Безперечно нині, коли Крим окупований Росією - це та історія, яку українці повинні знати і пам‘ятати, для того щоб повторити", - наголосив Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук.

"Історія Кримської операції Петра Болбочана - це не тільки минуле, а, на жаль, це ще й актуальне сьогодення. Намагаючись виправдати анексію півострова, російська пропаганда нав’язує нам та цілому світу думку, що Україна не має до Криму жодного відношення", - вважає автор книги Сергій Громенко, кандидат історичних наук, публіцист, фахівець з кримської гуманітарної проблематики.

Кирило Галушко, Володимир В'ятрович і Сергій Громенко. Фото: Укрінформ

За його словами, тріумф української зброї на півострові у квітні 1918 року наочно демонструє всю безпідставність цих тверджень.

Як розповів історик, публіцист і блогер Кирило Галушко, у 2014 році Сергій Громенко був змушений залишити Крим і тоді ж він почав дуже активно працювати не лише як науковець, але і як популяризатор історії. Він одним із першим почав розвінчувати російські міфи щодо історії Криму та пропагувати українське бачення історії Криму у різноманітних форматах: від науково-популярних книжок до публічних лекцій та радіопередач.

Книгу можна завантажити за посиланням або отримати паперовий примірник, звернувшись листом до Українського інституту національної пам’яті.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.