Майбутній Музей монументальної пропаганди СРСР розраховує на статус національного

Київ спільно з Міністерством культури та Інститутом національної пам’яті збирає монументи тоталітаризму в музеї під відкритим небом. Першим експонатом буде київський пам’ятник Миколі Щорсу.

Про це "Історичній правді" повідомили в Українському ніституті національної пам'яті.

Для того, щоб перемістити у новостворюваний у Києві музей просто неба знакові зразки комуністичної монументальної пропаганди, необхідною є співпраця між місцевими громадами, музейниками та державною владою.  

До такого висновку прийшли ініціатори проекту в процесі роботи над концепцією Музею монументальної пропаганди СРСР. 

Візуалізація частини експозиції Музею

Як відомо, з травня 2017 року в Києві розпочалося створення Музею монументальної пропаганди СРСР, мета якого - осмислення радянського минулого. На території Національного комплексу "Експоцентр України" планується розташувати вільний простір для демонстрації та дослідження прикладів використання художніх інструментів в цілях тоталітарної пропаганди.

"Ставлячи амбітну ціль створити у Києві місце, яке увійде в топ-10 пам’яток столиці, впродовж півроку команда працювала над візією та підходами до реалізації цього важливого освітнього проекту. На сьогодні ми маємо майданчик та концепцію, що може бути реалізована за підтримки ширшої коаліції партнерів", — розповів ініціатор проекту, заступник міського голови — секретар Київської міської ради Володимир Прокопів. 

"Пройдено важливий етап створенням музею — додає керівник проекту Максим Бахматов. — Концепція музею розроблялася командою проекту за участі провідного міжнародного експерта з музейної справи Міхаеля Фера, і сьогодні ми передаємо наші напрацювання Київській міській раді, Міністерству культури та Інституту національної пам’яті для продовження роботи".   

Україна практично завершила декомунізацію публічного простору. Відповідний закон, який передбачав демонтаж пам’ятників часів комунізму, наголошував також на збереженні об’єктів, які становлять мистецьку цінність, в музеях з освітньою метою. Музей монументальної пропаганди СРСР стане саме таким місцем. 

"Долучаючись партнером у створенні Музею монументальної пропаганди СРСР, Міністерство культури вбачає можливість реалізувати завдання зі збереження пам’яток мистецтва радянської доби та водночас виконати вимоги декомунізації з очищення громадського простору від тоталітарних символів, — заявив Міністр культури України Євген Нищук. — Ці високі цілі Музею, гадаю, варті того, щоб інституція в майбутньому розраховувала на статус національної". 

План розміщення Музею на території ВДНГ

Міністерство культури сприятиме Музею у залученні до експозиції об’єктів зі всієї території України. 

"Очікується, що перший експонат надасть громада міста Києва, — запевнив Володимир Прокопів. — Це буде пам’ятник Миколі Щорсу, щодо переміщення якого вже розроблені відповідні проекти демонтажу та монтажу на території Музею".

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович нагадав, що деінсталяція символів комунізму в громадському просторі  була лише першим кроком декомунізації.

Володимир В’ятрович також пояснив: "Ідея створення такого роду музейних установ належить європейським спільнотам, котрі пройшли подібний до нашого шлях долання наслідків тоталітарного минулого. Парк Ґрутас в Литві та Парк Мементо в Угорщині мають насамперед освітню місію. Але Україна в цьому ряду може запропонувати глибше розуміння тоталітарної пропаганди". 

Відтак Інститут національної пам’яті як один із партнерів проекту готовий розпочати консультації щодо концепції музею в рамках Європейської платформи пам’яті та сумління, учасники якої мають вагомий досвід у цій сфері. 

ДОВІДКА: 

Музей монументальної пропаганди СРСР створюється у Києві на території Національного комплексу "Експоцентр України" (колишнього ВДНГ). Це — проект-дослідження, мета якого — сприяти осмисленню суспільством радянського минулого через збереження, документація та вивчення об’єктів пропагандистського мистецтва комуністичного режиму на території України.

Експонатами музею стануть монументальні скульптури, надані місцевими органами влади та приватними особами, які сформують постійну експозицію. 

Проект ініційований Київською міською Радою. Партнери: Український інститут національної пам’яті, Національний комплекс "Експоцентр України". 

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.