In memoriam. Помер засновник і Голова видавництва "Смолоскип" Осип Зінкевич

18 вересня 2017 року, на 93 році життя, відійшов у вічність засновник та багаторічний Президент Міжнародного Благодійного Фонду "Смолоскип", Голова видавництва "Смолоскип", меценат, інтелектуал і подвижник Осип Зінкевич.

Про це "Історичній правді" повідомили у видавництві "Смолоскип".

"Працівники Фонду і Видавництва глибоко сумують через цю непоправну втрату та висловлюють щирі співчуття родині пана Осипа. Пам'ять про нього триватиме у наших серцях вічно.

Осип Зінкевич упродовж 50 років керував Фондом та Видавництвом "Смолоскип", видав понад 500 книжок, опікувався пам'яттю забутих та репресованих письменників і відкрив шлях у літературу сотням молодих митців. Його ніхто не замінить, і ніщо не втішить нас у нашому горі.

Проте працівники "Смолоскипа" й надалі натхненно і вперто продовжуватимуть справу пана Осипа Зінкевича. Це місія, від котрої ми не відмовимося ніколи", — запевняють колеги Осипа Зінкевича.

Осип Степанович Зінкевич народився 4 січня 1925 року с. Микулинці сучасного Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. в родині Січового стрільця. У 1944 році батька розстріляли нацисти, а родина змушена була емігрувати за кордон.

 

Однак через воєнні події члени сім’ї загубили одне одного. Осип Зінкевич дістався Німеччини, де певний час прожив у таборі для переміщених осіб. У 1948 році – нелегально перейшов кордон до Франції.

Аби легалізуватися, відпрацював за контрактом рік на вугільній шахті в Північній Франції. У 1950-х роках Зінкевич закінчив Паризький інститут індустріальної хімії.

Будучи студентом, Зінкевич із однодумцями заснував сторінку "Смолоскип" при тижневику "Українське слово", який виходив у Парижі. На її шпальтах розповідалося про те, що відбувається на українських землях. Брав активну участь у діяльності студентських організацій: Українська студентська громада, "Зарево", Центральний союз українського студентства.

1956 року Осип із дружиною й дітьми виїхав до США, де возз’єднався з матір’ю та сестрою. Працював у лабораторії при лікарні Університету Джона Гопкінса в м. Балтиморі та на інших роботах, пов’язаних із хімічною промисловістю.

У Сполучених Штатах Зінкевич почав видавати україномовний журнал (згодом – газету) "Смолоскип". А 1968 року заснував видавництво із такою ж назвою, яке спеціалізувалося на публікаціях самвидавних та заборонених творів з України, праць репресованих письменників тощо.  

Видавництво послідовно підтримувало інакодумців і політв’язнів в Україні, видавало їх твори великими накладами українською, а також у перекладах іншими мовами.

У 1976 році Осип Зінкевич увійшов до Вашингтонського комітету Гельсінкських гарантій для України, що займався підтримкою та висвітленням діяльності Української Гельсінкської групи.

Після здобуття незалежності України родина Зінкевичів повернулася в Україну. У 1992 році до Києва переїхало й видавництво "Смолоскип". Тут у 1998 році Зінкевич створив при видавництві Музей-архів українського самвидаву в Україні. 1997 року нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня. Благодійний фонд "Смолоскип" підтримує молодих літераторів та організовує щорічні семінари в м. Ірпені під Києвом.

Заочно попрощатися з Осипом Зінкевичем можна у видавництві "Смолоскип" відтепер і до 27 вересня. Про час панахиди буде повідомлено пізніше.

Читайте також:

Осип Зінкевич: Як діставався "самвидав" на Захід

Осип Зінкевич: "Про спогади Шумука і "всезнаюче" КГБ"

Осип Зінкевич: До генези створення УГГ

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.